Ще раз про етику. Запрошення до дискусії

Останнім часом часто зустрічаю статті про етичні засади роботи психолога та тренера. Хочу поділитись своїми міркуваннями з цього приводу. 

За роки участі у різних проектах соціального, психологічного та психотерапевтичного спрямування мені довелося бачити багато тренерів, медіаторів, «ведучих та направляючих» у різних групах. Твердо переконана, що у будь-якого тренера можна взяти щось корисне для саморозвитку і самовдосконалення - знання про себе, цікаві професійні прийоми, а  іноді просто знання та розуміння «як не варто робити». І зараз я думаю, що найважливіше у цій роботі – професіоналізм.  

Часто в повсякденному житті та в роботі чую фразу: «я сам собі психолог». Пригадуєте знаменитого «нейрохірурга»?  Історія цієї людини мені дуже нагадує ситуацію, яка зараз відбувається на ринку психологічних послуг. Прочитав декілька книжок, повісив кілька сертифікатів, має «харизму» - цього достатньо, щоби заявити про себе, як про «спеціаліста у психології та психотерапії».  Популярність «поп-психології», величезна кількість книжок-рецептів «як розбагатіти/досягти успіху/сподобатись всім/все зрозуміти за 5 хвилин», які гарантують «100% результату», та тренінгів з подібною тематикою та обіцянками зростає протягом останнього десятиліття в геометричній прогресії. Моя подруга, лікар-психотерапевт, каже, що 6 місяців лікування депресії або неврозу бувають зведені нанівець одним походом пацієнта на «корпоративний тренінг»!  Чому так стається? І хто має за це відповідати?

На мою думку, це трапляється через те, що тренери подекуди недостатньо чітко розуміють специфіку проведення певного виду тренінгу (соціально-психологічний, бізнес-тренінг, психотерапевтичний, тренінг, націлений на оволодіння певними навичками) та застосовують «еклектичні підходи». Різні види тренінгів вимагають РІЗНОЇ КІЛЬКОСТІ «психологічного наповнення» та навантаження на учасників.

Загальне правило – чим коротший тренінг та  взаємодія тренера з учасниками, тим менше зачіпаються глибокі психологічні теми, які потребують часу та, можливо, подальшої підтримки психологічного стану учасників. Іншими словами: якщо у вас одноразовий короткотривалий тренінг, то не намагайтесь «перевернути світогляд» людей, які перед вами. Деякі колеги можуть не погодитись і пригадати, як «інсайт» призвів до важливих змін. Я не проти чудових осяянь,  моя метафора наступна: якщо ваша квартира потребує змін – її можна підпалити і почати все заново або попрацювати з дизайнером і поступово все змінити. Що ви виберете? Тренер відповідає за психологічну безпеку учасників і створює цю безпеку – прийняттям певних правил, чітким дотриманням часових та змістовних рамок тренінгу. 

Важливою також є форма взаємодії. Навчальні тренінги по засвоєнню певних знань, соціальні тренінги, де відпрацьовуються певні соціальні навички, не потребують глибокого психологічного втручання в особистість учасників та миттєвих зрушень у світогляді.  Такі види тренінгів передбачають достатньо конкретний результат у «сухому залишку». Це засвоєні знання, які учасник може застосовувати на практиці.  Якщо у анкеті після завершення тренінгу більшість учасників групи не знають що написати – це ознака того, що тренінг не досягнув своєї мети. Причини можуть бути різними: перевантаження інформацією та вправами, невідповідність змісту тренінгу поставленим задачам, нечітко сформульовані цілі та очікуваний результат при підготовці тренінгу, не врахований освітній рівень або вікові особливості аудиторії.

Окремо хочу зупинитись на «еклектичних підходах». Щоб страва була корисна, треба знати рецепт і розуміти, що з чим можна змішувати. Інакше може вийти, як у прислів’ї: «Всі гриби їстівні. Але деякі можна скуштувати тільки один раз». Складаючи програму тренінгу, важливо добре уявляти, як працює кожен його елемент і якого можна досягти результату. Дуже розповсюджена проблема – перевантаженість  вправами і через це брак часу на обговорення. Будь-які тести, вправи, інтервенції слугують одній меті, якщо висловитись простіше – для початку розмови. Якщо учасник тренінгу залишився наодинці з результатами тесту, вправи, творчого завдання, не мав можливості висловитись у малій групі, при груповому обговоренні, отримати зворотній зв’язок – результат буде не повним. 

Ще одне важливе, на мою думку, питання – тренерська «харизма». Чудово, коли тренер має своє яскраве творче обличчя, індивідуальний стиль,і може надихнути та повести за собою групу. Головна професійна задача – чітко розрізняти свої цілі та цілі тренінгу та групи. Важливо пам’ятати, що тренер за психологічним змістом є «батьківською фігурою».   Якщо на тренінгу відбувається підміна власних цілей учасника цілями та настановами тренера – ефект буде тимчасовий. Мені це нагадує ефект гіпнозу. Рано чи пізно навіювання минає і учасник повертається до попереднього стану.  
       

Далі буде...