Статті

Сфера малого та середнього бізнесу в Україні та сучасна державна політика

В процесі  перетворень  в Україні,  починаючи з 1990 року,  важливу роль  відігравав малий та середній бізнес. Внесок малих та середніх підприємств в українську економіку  є значним, з точки зору  створення доданої вартості та зайнятості.

Проте протягом десятиліть сектор МСП отримував недостатньо уваги   з боку українських державних органів. Результати моніторингу державної регуляторної політики у сфері малого та середнього бізнесу, процедура та терміни прийняття Податкового кодексу, запровадження податкових реформ  є доказом цієї уваги. Економічні та правові  умови діяльності  малого і середнього бізнесу  значно нижче середнього міжнародного рівня, а послідовна  державна політика  розвитку МСП відсутня. Пряме порівняння з відповідними секторами економіки  в інших європейських країнах свідчить про те, що малі та середні підприємства України є менш інноваційними, ніж наші європейські колеги. Запровадження  стимулів для мікропідприємств, податкових пільг для фізичних осіб-підприємців та мікропідприємств – саме цим  обмежувалась державна політика  у сфері МСП. Така політика не бере до уваги потреби, проблеми та перешкоди при орієнтації на зростання, не враховує неоднорідність, низьку продуктивність сектору МСП.

В Україні досі немає одностайного розуміння того, що таке малі та середні підприємства, самозайнятість. Існують визначення, які базуються на чисельності  працівників та сумі обороту і немає загального розуміння того, яке реальне явище  стоїть за цими штучними критеріями. А тому об’єднання  таких різних економічних представників  в одну категорію не відображає реальної ситуації. Наприклад покладання навантаження, стосовно наповнення   пенсійного фонду України на «бізнес прожитку», тобто само зайнятих підприємців та мікропідприємства, де дуже низький рівень підприємницької мотивації – це є явищем псевдо реформ системи пенсійного страхування та явищем негативного ставлення людей пенсійного віку до представників МСП. Єдиною причиною існування «бізнесу прожитку» є відсутність будь-якого  іншого джерела доходу.

Сьогодні, аналізуючи  різні результати досліджень, малі та середні підприємства в Україні можна розділити на п’ять різних груп.

Підприємства цих груп відповідають критеріям малого і середнього бізнесу, але насправді  дуже відрізняються одне від одної:

«БІЗНЕС ДЛЯ ПРОЖИТКУ» - це фізична особа підприємець, мікропідприємства;

«ФРІЛАНСЕРИ» - це фізична особа підприємець;

«БУКСУЮЧІ КОМПАНІЇ» - це мале підприємство, середнє підприємство;

«ІНОВАЦІЙНІ ЗРОСТАЮЧІ КОМПАНІЇ» - це мікропідприємство, мале підприємство, середнє підприємство;

«ПСЕВДОСАМОЗАЙНЯТІ» - це фізична особа підприємець.

При озвученні цих груп використані визначення МСП з національної  статистики. Коротко про групи:

«БІЗНЕС ДЛЯ ПРОЖИТКУ» - це само зайняті  підприємці та мікропідприємства їх мета є генерування  доходу, достатнього лише для особистого проживання власників бізнесу.

«ФРІЛАНСЕРИ» - це категорія само зайнятих людей, діяльність яких має характер не масштабовану бізнес – модель. 

«БУКСУЮЧІ КОМПАНІЇ» - це група підприємств, які мають масштабовану бізнес-модель, але не зростають.

«ІНОВАЦІЙНІ ЗРОСТАЮЧІ КОМПАНІЇ» - це підприємства, які мають масштабовану бізнес - модель щоб зростати та масштабувати бізнес.

«ПСЕВДОСАМОЗАЙНЯТІ» - це люди, які мають статус «самозайнятих», але, насправді, аж ніяк не виступають в якості підприємця. Їх можна навіть розділити на три групи: а) фізичні особи-підприємці, які працюють як співробітники і не змогли перетворити свої послуги в належний бізнес; б) фізичні особи підприємці співробітники, які  і не мають наміру створити свій бізнес, реєструються з метою ухилення від податків, в) група, яка охоплює людей,  які займаються податковими шахрайствами і відмиванням грошей.

Люди з групи в) перебувають у найгіршому становищі. Вони дозволяють використовувати свої імена та підприємницький правовий статус, несуть ризики юридичного переслідування, в той час як керівники таких схем  отримують більшу частину чорних грошей.

В числовому виразі  ситуація така: 77% з 1,7 млн.     економічних агентів  сектора  МСП  становлять приватні підприємці. За оцінками експертів біля 50% належать до псевдосамозайнятих, що становить 38%  від загальної кількості МСП. Інша  половина складається,  в основному, з фрілансерів та бізнесу для прожитку. Причому до бізнесу для прожитку можна віднести 18%, всіх агентів сектора МСП – мікропідприємств. Це означає, що тільки 5% , всіх  малих і середніх підприємств становлять  власне підприємства.

А тому, можна сказати, в секторі МСП в Україні переважає дрібна розрізнена господарська діяльність, яка в багатьох випадках не є підприємницькою.

Однак зворотною стороною нерозвиненості  сектора МСП є наявність потенціалу  для його зростання, створення робочих місць та інновацій, у випадку  вибору правильної державної політики.      

Тому в рекомендаціях  визначення довгострокових  і стратегічних цілях державної політики має визначатися кожен, ось чому  створюється національна платформа МСБ як консолідований  голос українського бізнесу.