Статті

Засади формування лідерських якостей

За останній час намітилося значне зростання інтересу до проблеми лідерства. Це пояснюється логікою досліджень мікросередовища малих груп, яке з неминучістю призводить до встановленню факту групової диференціації, що в свою чергу дозволяє побачити значення і роль ватажків, організаторів і лідерів контактних груп. Крім того, хід досліджень структури і динаміки психології малих груп впритул підводить і до питань прикладної соціальної психології, до питань ефективного керівництва і управління груповою діяльністю, а тим самим і до визначення місця і ролі лідерства в структурі чинників групової інтеграції.

Темою лідерства цікавляться учасники тренінгів, зокрема, роботодавці. А розкриваючи теми тренінгів «Лідерські якості керівника», «Секрети успіху ділової жінки» та ін., тренер не може оминути розкриття поняття «лідер» та «лідерство». Тому поділюсь науковими дослідженнями з питання цих понять.

Під лідерством прийнято розуміти один з процесів організації й управління малою соціальною групою, сприяючий досягненню групових цілей в оптимальні терміни і з оптимальним ефектом детермінований пануючими в суспільстві соціальними стосунками. Разом з самим явищем лідерства, що припускає певний зв'язок і взаємодію між ініціатором і організатором груповій діяльності з одного боку, і членами групи - з іншою, необхідно розрізняти і поняття лідера.

Лідерство (англ. leadership) — реалізація організаційного керівництва, яка реалізується топ-менеджментом. Лідерство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, планування, прийняття рішень, мотивування, організацію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення конкретних цілей.

Лідер – це член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах визначеної, специфічної і, як правило, досить значущій ситуації, щоб забезпечити організацію спільної, колективної діяльності людей для найбільш швидкого і успішного досягнення загальної мети.

У характеристиці самого поняття лідера групової діяльності важливо підкреслити декілька обставин: по-перше, що лідер не висувається групою на відповідний пост, а спонтанно займає лідерську позицію з відкритої або прихованої згоди групи; по-друге, що лідер висувається на роль неофіційного керівника, а отже, з його особою ідентифікується специфічна і не вичерпна система офіційно загальноприйнятих значень, система групових норм і цінностей; по-третє, що лідер висувається на відповідну роль в умовах не лише специфічної, але і завжди досить значущої життєвої ситуації групи.

Лідерство, за своєю природою, є результатом одночасно як об'єктивних (інтереси, цілі потреби і завдання групи в конкретній ситуації), так і суб'єктивних (індивідуально-типологічні особливості індивіда як ініціатора і організатора групової діяльності) чинників.

Проблеми лідерства є ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однією сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, що приписуються тим, хто успішно чинить вплив або впливає на інших, з іншою, лідерство - це процес переважно не силової дії у напрямі досягнення групою або організацією своїх цілей. Лідерство є специфічним типом управлінської взаємодії, заснований на найбільш ефективному поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей.

Лідер знаходиться в найсильнішій залежності від колективу. Група, маючи образ лідера, - модель, вимагає від реального лідера, з одного боку, відповідності їй, а з іншого - від лідера вимагається здатність виражати інтереси групи.

Вплив лідера завжди залежить від ситуації. Вищий інтелект, підготовка або досвід можуть стати основою для лідерства. Зазвичай важливе значення має схильність до домінування, а саме уміння проявляти ініціативу в міжособистісних стосунках, направляти увагу інших, пропонувати їм рішення.

У сучасних умовах проблема має бути поставлена значно ширше, як проблема керівництва групою. Тому вкрай важливо зробити передусім термінологічні уточнення і розвести поняття "лідер" і "керівник" Б.Д. Паригин називає наступні відмінності лідера і керівника :

1) лідер в основному покликаний здійснювати регуляцію міжособистісних стосунків в групі, тоді як керівник здійснює регуляцію офіційних стосунків групи як деякої соціальної організації;

2) лідерство можна констатувати в умовах мікросередовища (яким і є мала група), керівництво - елемент макросередовища, тобто воно пов'язане з усією системою громадських стосунків;

3) лідерство виникає стихійно, керівник всякої реальної соціальної групи або призначається, або обирається, але так чи інакше цей процес не є стихійним, а, навпроти, цілеспрямованим, здійснюваним під контролем різних елементів соціальної структури;

4) явище лідерства менш стабільно, висунення лідера великою мірою залежить від настрою групи, тоді як керівництво - явище стабільніше;

5) керівництво підлеглими на відміну від лідерства має набагато певнішу систему різних санкцій, яких в руках лідера немає;

6) процес ухвалення рішення керівником (і взагалі в системі керівництва) значно складніший і опосередкований безліччю різних обставин і міркувань, що не обов'язково кореняться в цій групі, тоді як лідер приймає більш безпосередні рішення, що стосуються групової діяльності;

7) сфера діяльності лідера – в основному мала група, де він і є лідером, сфера дії керівника ширша, оскільки він представляє малу групу в ширшій соціальній системі.

Як видно з приведених міркувань, лідер і керівник мають проте справу з однопорядковим типом проблем, а саме, вони покликані стимулювати групу, націлювати її на рішення певних завдань, піклуватися про засоби, за допомогою яких ці завдання можуть бути вирішені. Хоча за походженням лідер і керівник розрізняються, в психологічних характеристиках їх діяльності існують загальні риси, що і надає право при розгляді проблеми частенько описувати цю діяльність як ідентичну, хоча це, строго кажучи, не є цілком точним.

Лідерство чисто психологічна характеристика поведінки певних членів групи, керівництво більшою мірою є соціальна характеристика стосунків в групі, передусім з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування. На відміну від лідерства керівництво виступає як регламентований суспільством правовий процес. Щоб вивчити психологічний зміст діяльності керівника, можна використовувати знання механізму лідерства, але одне знання цього механізму ні в якому разі не дає повної характеристики діяльності керівника.

Тому послідовність в аналізі цієї проблеми має бути саме такою: спочатку виявлення загальних характеристик механізму лідерства, а потім інтерпретація цього механізму у рамках конкретної діяльності керівника.