[2] [3]

Про жабку в молоці

Байку про жабку, що потрапивши в молоко, не припинила боротьби і врешті оперлась на тверде масло, знають майже всі. Ця баєчка відчутно програє за популярністю тим, де йдеться про раптове збагачення без докладання зусиль, чи щастя, що стало винагородою за хитрування і крутійство. Зрештою “пересічна” жабка блідо дивиться на фоні більш епатажних персонажів, котрі полюбляють вдавати дурників, чи в інший спосіб маскуватися. Напевно тому апологети швидкого збагачення і раптового щастя починають множитися в реалі, де казкові правила не працюють, а тих, хто готовий поборотися, бракує.

Сестра моєї знайомої, в декретній відпустці підробляла, торгуючи сувенірами в магазинчику поблизу площі Ринок. Платили мало, з затримками, робота нудна і одноманітна, тож вона вирішила з ними попрощатися, про що поінформувала власницю. Та сказала, що без проблем, протягом трьох днів підійти до директора (її сина), там і отримає розрахункові. Оскільки сума складала близько двох тисяч (не така значна для крамниці) то дівчина, без задніх думок і появилась у вказаний термін в п’ятницю. Директор чемно перепросив. Потрібна сума буде в понеділок, а трудову книжку можна забрати зараз. Книжку вона вирішила забрати разом з коштами (рішення дуже правильне), але на вихідних прийшло розуміння, що кошти їй не збираються повертати і вона прийняла рішення з ними не сваритися і підвести риску, зрештою “де наше не пропадало”.

Понеділок для декретниці видався дійсно важким днем. В крамниці відбувся переоблік (на вихідних???), котрий виявив нестачу. Одним словом вона їм винна півтори тисячі, котрі має негайно повернути (здекретних?), інша альтернатива – вони готують судовий позов. Аж тепер прийшло рішення поборотися.

Коли я почув про цю справу, відразу зрозумів, що довести непричетність до недостачі, чи її відсутність, не вдасться. Дівчина вже опинилася поза колективом, тому всі будуть проти неї. Козирні карти в них, а ми навіть не знаємо про що конкретно йдеться. Потрібно було перевести суперечку з площини хто кому винен, в площину як будувались правовідносини. Справа в тім, що вільне поводження з трудовим законодавством в частині часу праці і відпочинку є хронічним для таких закладів. Режим роботи “до останнього клієнта” чи прив’язаний до напливу туристів є вдалим маркетинговим ходом, але незаконний по відношенню до найманих працівників, котрі мають право на відпочинок.

За кілька днів дівчина підійшла до директора з проханням надати їй ксерокопію журналу передачі змін за останній місяць. Саме цей документ потребує особистих підписів, тому його важко підробити, а ще тут добре видно скільки ж працівник відпрацював фактично, бо ніхто не підпишеться під передачею матеріальних цінностей заднім числом. Директор з власницею капітулювали протягом десяти хвилин. Претензії зняли, а розрахункові повернули.

Я пояснюю таку швидку капітуляцію тим, що для них стала несподіванкою сама готовність поборотися…

…маленька жабка раптом відчула тверде під ногами.

P.S. Кілька слів про трудовий договір. Кодекс законів про працю в Україні дістався нам в спадок від країни, котра декларувала себе соціалістичною, тобто соціальною. Відповідно він заклав дуже високі гарантії для трудящих, але хибує тим, що деякі процедури виписані дуже загально, або й взагалі не прописані. Пояснюється це тим, що в країні робітників і селян не прогнозували якихось серйозних порушень чи конфліктів, а оскільки всі підприємства були державними, то і договірні стосунки людина оформляла з державою, котра мала на цей випадок типовий договір. Підприємства давно не державні, типові договори зникли, як мамонти і людина опинилася сам на сам з роботодавцем. Порада проста. Якщо роботодавець наполягає на усному договорі (законом не заборонено), якщо немає документа де чітко прописані ваші обов‘язки і обов‘язки перед вами, якщо ніде не зазначено скільки ж ви будете заробляти, то з вами ніхто не збирається будувати довготривалі стосунки і безпроблемною ваша праця не буде.

03.02.2013 - Істина ховається в деталях [5]

23.10.2012 - Країна зайвих людей [6]