[3] [4]

Інформаційне суспільство: новітній етап розвитку

Ніщо у цьому світі не є сталим. Не може бути винятком і суспільство. Одна цивілізація приходить на зміну іншій, або ж трансформується під натиском плину часу. Науковці стверджують, що у 21 столітті сформувалася нова цивілізація – «інформаційна». Дана категорія не має географічної прив’язки і йде мова про глобальний розвиток цінностей, мислення, підходів, інструментів досягнення власної мети.

У процесі еволюції суспільство пройшло декілька етапів трансформацій: від аграрного суспільства через індустріальне та постіндустріальне до інформаційного.

На відміну від постіндустріальної, що створювалась потужними торговими та фінансовими потоками, нова цивілізація формується завдяки глобальним інформаційним мережам, у яких кожен споживач може користуватись інформацією, потрібною лише йому. Сила нової цивілізації полягає у володінні знанням та вмінні його адекватно застосовувати. Ці зміни відображаються в усіх сферах життя людини, за відносно короткий час трансформуючи усталені стереотипи і звичні суспільні інституції.

Комунікації при новому типі цивілізації всебільше залежать від обміну даними, інформацією та знаннями. Виробник і споживач, які були розділені на стадії промислової революції, на даному етапі поєднуються в циклі створення блага, де споживач сприяє не лише грошима, а й ринковою та іншою інформацією, важливою для ефективного виробничого процесу.

Для виробників на сьогодні уже не діє принцип «виробляємо, що можемо». За умов нової цивілізації, визначальною стає інформація про потреби, уподобання та примхи споживачів. Тому можна цілком стверджувати, що ринком керує попит, а не пропозиція. І ті виробники, що переорієнтували стратегію свого розвитку на споживача, займають лідируючі позиції. Ті ж, що і далі орієнтуються тільки на ресурсну базу, поступово втрачають ринок збуту своїх товарів. Традиційні фактори виробництва – земля, праця і капітал – стають не такими важливими, як знання.

У інформаційному суспільстві виникла нова система створення достатку і локальна, і глобальна, яка дозволяє робити на регіональному рівні те, що раніше економічно можна було зробити лише в національному масштабі. Одночасно багатофункцій виходять за межі державних кордонів, інтегруючи дії суб’єктів господарювання в багатьох державах в єдине продуктивне зусилля.

17.08.2014 - Трудовий ресурс: чого ми варті? [6]