Баланс в часовій перспективі

Американський психолог Ф. Зімбардо свого часу наголошував на необхідності  «збалансованої часової перспективи», ідеальної  як для психологічного і фізичного здоров’я індивіда, так і для  його оптимального функціонування в суспільстві. Як здоров’я, так і успіх особистості  тісно пов’язані і з способом проживання реальності, і з її плануванням .

Адже давно відомо, що якщо людина тривалий час не може справитися з переживанням (яким би воно не було – роздратування, депресія,тривожність,страх…), то вона «застряла» в одному з часів.

В минулому часі застрягає образа, жаль, депресія, печаль.

В теперішньому – роздратованість, тривожність, нав’язливість, почуття «відділеності».

В майбутньому – невпевненість, тривога, невизначеність, страх, нав’язливі фантазії, бажання помсти.

Баланс часової перспективи також тісно пов’язаний з поняттям психологічного віку, адже феномен психологічного віку формується на основі переживання людиною реалізованості свого життя на рівні цілісного життєвого шляху.  Співпадіння психологічного і хронологічного віку чи трохи занижений психологічний вік вказують на наявність у людини життєвої перспективи,  прагнення до самореалізації; суттєво занижений психологічний вік – на переживання  людиною кризи нереалізованості, а набагато вищий психологічний вік свідчить  про песимістичну життєву  перспективу або її відсутність, «психологічне старіння», що веде до втрати у майбутньому  інтересу особистості  до самореалізації.

Ф.Є. Василюк, виділив 5 типів ставлення до часу та його переживання, які він назвав «життєвим світом»:

1 – людина  живе в теперішньому, ігнорує, спотворює і заперечує реальність, не має перспективи і ретроспективи;

2-му типу притаманна деяка просторово-часова перспектива і реалістичне переживання життя;

3-й тип характеризується  ціннісним переживанням та наявністю  часових зв’язків послідовності «спочатку-потім»;

4-му типу притаманні   творче переживання і ставлення особистості до власного життя. Адже  ідеальне перетворення реальності та творення нової життєвої реальності можливе за умови ціннісного і творчого переживання часу людиною.

Для гармонійного існування і повного усвідомлення свого потенціалу людині необхідно фокусуватися не на одному часі, а на 3-х напрямках орієнтації: на майбутнє (відображає загальну орієнтацію на майбутнє); минуле (забезпечує зв’язок із традиціями, утверджує почуття власної ідентичності); теперішнє (дає щоденну радість життя).

Цінними, в цьому руслі, на мою думку, є ідея, яку розвинули психологи в «позітум»-підході про баланс трьох часів в життєвій перспективі особистості. На думку Ю.Кравченка, у відсотковому співвідношенні здорова особистість приділяє увагу минулому – на 25%, 25% – теперішньому, та 50% – майбутньому.

Майбутньому варто надавати пріоритет, оскільки майбутнє поводиться нерівномірно та двояко – інколи є сенс в його плануванні, особливо  щоденному (тижневе, місячне), а інколи його достатньо просто «хотіти» – коли йдеться про мрії, про життя в цілому, про смисли.

З однієї сторони, майбутнє може невротизувати людину через тривожне «прокручування» майбутнього, з іншої – лікувати через розширення системи цілей чи технік роботи з цілями.

Очевидно, в психічній реальності існує два майбутніх «завтрашнє» та «життєве».

«Завтрашнє майбутнє» вимагає, щоб про нього дбали, воно має бути усвідомлене, номіналізоване та вербалізоване. Чим краще сплановане і структуроване майбутнє в діяльнісній сфері, тим  ефективніша та  результативніша діяльність.

Планування  життя вимагає візуалізації та трансцендації, його треба відчувати інтуїтивно, бачити і вірити, а не планувати і вимірювати.

Тобто, завтрашнє майбутнє пов’язане з логікою, і має відношення до вербально-логічної півкулі, а життєве майбутнє – з інтуїцією і має відношення до інтуїтивно-образного.

І саме тут і потрібен баланс – по 25 %  кожному.

Для підтримки балансу Ю.Кравченко пропонує використовувати так звану «Формулу щоденного благополуччя»: «Скільки часу я приділяв кожному з якостей часу?»

Вміння керувати власною життєвою перспективою, за необхідності гнучко переключатися між часами залежно від ситуації, особистісних ресурсів (тобто баланс) визнається кращим, ніж володіння однією часовою перспективою  і є необхідною умовою успіху, психологічного здоров’я та благополуччя особистості.