Дебрифінг (за Дж. Мітчелом) як метод роботи з воїнами учасниками АТО

Ми всі не могли собі і уявити, що в Україні війна стане дійсністю сьогодення. З давніх часів українці вважалися мирною нацією та терплячим народом. А сьогодні ми втрачаємо близьких, здоров’я, хвилюємося, боремося, чекаємо і  віримо, що все це мине, а війна закінчиться.  Ми проводимо тренінги-семінари з воїнами учасниками АТО, із яких розуміємо, що однозначно негативних чи позитивних явищ не буває, і навіть ця війна – подія неоднозначна – в комусь пробуджує емпатію, милосердя, хтось  реалізує у війні свої можливості і вдосконалюється, інший – знаходить вірних друзів і навіть кохання, а хтось – все втрачає.

Головною особливістю повернення воїнів учасників АТО до мирного життя є специфічна ситуація в нашій державі, яка полягає у тому, що травма війни ще не завершилася, як на неї почали накладатися нові проблеми: безробіття, бюрократична тяганина з документальним оформленням участі у АТО, вирішення сімейних конфліктів, допомога сім’ям загиблих друзів та інші.   Отже, проблема повноцінної інтеграції учасників бойових дій у суспільство є досить актуальною, а  особливого значення набуває пошук методів полегшення їх соціалізації, що є пріоритетним завданням роботи сучасних психологів.

Учасники АТО, що повернулися до мирного життя, пережили надсильні емоції (втрата близьких, загроза їх  життю та здоров’ю, жахи війни), перебували у стані стресу тривалий час.   Це зумовило наявність у них травматичних та посттравматичних стресових розладів  (рис.1)

Рис.1. Посттравматичні розлади

Однак психологи запевняють, що 90% людей справляються з наслідками війни природним шляхом, але потрібен час, щоб перейти зі стану війни в стан миру, як стверджує  доктор медичних наук, психотерапевт Світлана Мороз, яка працює з бійцями в обласній лікарні ім. Мечникова. Саме в цей час для учасників АТО важливими є зустрічі з бойовими побратимами,  контакт з іншими бійцями, що пережили досвід війни. Методом, що дозволяє не лише зустрітися з бойовими товаришами, а й спільно мінімізувати психологічну шкоду від перенесеного стресу є дебрифінг.  

Дебрифінг - метод роботи з груповою психічною травмою. Це форма кризової інтервенції, особливо організована і чітко структурована робота в групах з людьми, що спільно пережили катастрофу або трагічну подію [1]. Дана методика розроблена американцем Д. Мітчеломв 1983 році для працівників «небезпечних професій»(рятівники, пожежники, військовослужбовці під час бойових дій та ін.).Зазвичай, це одноразова специфічна бесіда психологічної спрямованості з суб’єктами що пережили екстремальну ситуацію. Найчастіше метою такої бесіди є мінімізація психологічної шкоди, заподіяної жертві, шляхом вислуховування точки зору потерпілих і роз’яснення їм, що конкретно з ним сталося. Така розмова допомагає всім учасникам міркувати про минуле в пережитому досвіді, робити відкриття корисні для себе, розкривати нові захоплюючі ідеї і ділитися з іншими учасниками. Зустрічаючи схожі переживання у інших людей, учасники отримують полегшення, - у них знижується відчуття унікальності і ненормальності власних реакцій, зменшується внутрішня напруга. У групі з'являється можливість отримати підтримку від інших учасників. Дії психолога в дебрифінгу спрямовані на те, щоб мобілізувати внутрішні ресурси учасників, для подолання наслідків стресу. Отже, загальна мета такого групового обговорення - мінімізація психологічних страждань. Для досягнення цієї мети вирішуються наступні завдання:

- «опрацювання» вражень, реакцій і почуттів;

- когнітивна організація пережитого досвіду за допомогою розуміння структури і сенсу подій, що відбулися, реакцій на них;

- зменшення індивідуального і групового напруження ;

- зменшення відчуття унікальності і ненормальності власних реакцій.

Учасники розташовуються навколо столу. Це краще, ніж традиційна модель групової терапії, коли стільці розташовані по колу з порожнім простором посередині, оскільки остання форма організації простору може бути незвичною і тому сприйматися учасниками АТО як загроза.Оптимальна кількість учасників в групі від 10 до 15 осіб.Час сесії становить 2-2,5 години без перерви. Обмеження вводиться з тієї причини, що за цей час відбувається дуже інтенсивна переробка досвіду, в якій задіяні досить сильні емоції. Психолог, що керує дебрифінгом, повинен ясно уявляти собі, що він не консультант і вже, звичайно, не груповий терапевт в традиційному сенсі, він організатор групового обговорення. Його робота включає промовляння, слухання, прийняття рішень, навчання, слідування порядку денному, «приведення» зустрічі до задовільного завершення і позитивного результату.

У дебрифінгу прийнято виділяти три частини: частина I - опрацювання основних почуттів учасників і вимір інтенсивності стресу; частина II - детальне обговорення симптомів і забезпечення почуття захищеності і підтримки; частина III - мобілізація ресурсів, забезпечення інформацією та формування планів на майбутнє і сім чітко виражених фаз (табл. 1.)

Таблиця1

Адаптовано автором [2].

Потрібно пам’ятати, що де брифінг не передбачає оцінок, критики, суперечок, це аналіз і розбір досвіду, який був придбаний учасниками в процесі пережитої події. Також дебрифінг не оберігає від виникнення наслідків травми, але перешкоджає їх розвитку та посиленню, сприяє розумінню причин свого стану і усвідомленню дій, які необхідно вжити, щоб полегшити ці наслідки. Тому дебрифінг - одночасно і метод кризової інтервенції, і профілактика.

Враховуючи, що у нашій країні, станом на 14 серпня 2015 року, учасників бойових дій вже налічується 50 тисяч осіб, та з урахуванням теперішніх подій (наступна хвиля мобілізації може бути вже найближчим часом), важливо розвивати соціально-психологічнудопомогу,в основу якої буде покладено метод психологічного дебрифінгу.

Щиро дякую за увагу!

Використана література:

1. Караяном А. Г. Психологічна реабілітація учасників бойових дій / / Психологічна реабілітація учасників бойових дій / Під ред. А. Г. Караяном, М. С. Полянського. - М, 2003.

2. Петер С. Л. Психологічна допомога особам, які перенесли психотравмуючий стрес. - М., 2001.