Особливості роботи з внутрішньо переміщеними особами

Міграція за визначенням ООН – переміщення осіб на термін більше 6 місяців. Хоча існують і більш широкі визначення міграції населення, згідно з якими: міграція – всі види руху населення, що мають суспільну значимість, аж до переміщення з передмістя в місто, всередині міста, з дому на роботу і назад. Проте, в будь-якому випадку, незважаючи на різні визначення, мігрант – особа, якій в умовах нової території знаходження потрібна допомога.

Сам факт переїзду виступає дестабілізуючим чинником і тягне за собою певні незручності. Зміну соціального оточення, клімату, правового поля і так далі. На новому місці проживання мігрантові (внутрішньо переміщеній особі) необхідно орієнтуватися в навколишньому його просторі – встановлювати соціальні зв'язки (дружні, ділові, стосунки з сусідами і т.д.), пізнавати закони нинішнього місця перебування (особливості взаємин у новому співтоваристві, права, пільги та обов'язки людини і громадянина в даній місцевості і т.д.), одержувати (відновлювати) соціальний статус – мати роботу, житло, реалізацію права на навчання і виховання дітей, достойні кошти для існування і т.д. Безумовно, у людини, яка розумно приймає рішення про переїзд, частина проблем вирішується самостійно, і вона подумки й фізично нерідко готова з ними боротися. Однак частина проблем не означає, що процес приживлюваності людини на новому місці буде благополучним. І посприяти або допомогти у вирішенні цих проблем може фахівець соціальної роботи.

Значна частина внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – це особи, які постраждали від факторів соціального ризику; разом з тим їх більшість цілком працездатні, мають освіту і певну трудову кваліфікацію. У зв'язку з цим допомога ВПО повинна починатися з надання сприяння у їхньому працевлаштуванні, зокрема, в організації самозайнятості.

Правда, у фахівців немає єдиної точки зору на це питання: одні вважають, що робити ставку на сили і засоби ВПО у сформованих умовах не можна, оскільки вони не зможуть самостійно вирішувати питання свого облаштування; на думку інших фахівців, основний напрямок цієї роботи – допомогти переселенцям розвивати власні уміння і здібності.

Проблеми мігрантів потребують комплексного вирішення за участю різних відомств державного і регіонального рівня. Зокрема, Програма розвитку ООН в Україні оголошує прийом попередніх пропозицій від місцевих органів влади, підприємств, організацій та установ всіх форм власності та господарювання щодо створення робочих місць для внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) на умовах спів-фінансування. Попередні пропозиції приймаються з метою виявлення та подальшої підтримки різних ініціатив з організації зайнятості ВПО на основі спів-фінансування. Пропозиції можуть стосуватися створення як тимчасових, так і постійних робочих місць. Також запрошуються до подачі ініціативи зі створення дистанційних робочих місць (тимчасових чи постійних) для тих осіб, які мешкають в місцях компактного проживання, віддалених від населених пунктів або віддалених від роботодавця.

Підтримуватимуться наступні пропозиції щодо зайнятості ВПО:

- створення постійних робочих місць (не менше 12 місяців);

- створення тимчасових робочих місць (від 60 до 180 робочих днів);

- організація тимчасової зайнятості на громадських роботах (від 60 до 180 робочих днів).

Організація тимчасових робочих місць та громадських робіт має здійснюватися відповідно до Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затвердженого Кабінетом Міністрів України. (Інформація «ПРООН допоможе у створенні робочих місць для переміщених осіб (прийом заявок)».)

У соціальній роботі з ВПО (мігрантами) виділяють три життєсферні складові, через які здійснюються адаптація, акультурація переселенців: природно-антропологічна (демографічна, територіальна, місцева), духовно-культурна (освітня, національно-культурна), агентно-професійна (зайнятість, ринок праці, професійна і підприємницька структура). Ці складові по-різному проявляються в соціальній роботі з мігрантами. Для природно-антропологічної складової (особливо для мігрантів, що приїжджають на тривалі терміни) важливим є механізм територіальної реабілітації та соціальної адаптації на новому місці (на території і серед населення). Для духовно-культурної складової в першу чергу важливий механізм акультурації, національно-культурної ідентифікації, провідний за послідовного здійснення міграційної політики до набуття громадянства та прийняття культурних зразків країни проживання. Для агентно-професійної складової найбільш значущий механізм професійної адаптації завдяки набуттю місця роботи, конкурентоспроможних якостей, збереженню трудової практики за фахом, придбанню затребуваної спеціальності (за матеріалами Акмалової А.А. «Соціальна робота з мігрантами та біженцями»).

Суть функцій соціальної роботи з ВПО (мігрантами) та її різних напрямів полягає у підтримці комплементарного (взаємодоповнюючого) соціального середовища або змін соціального середовища в напрямку його більшої комплементарності для людей, які змінюють своє місце проживання і потрапляють в інше соціальне середовище. У той же час сам мігрант отримує допомогу в активізації своїх здібностей для подолання важких життєвих ситуацій. Іншими словами, за допомогою соціальної роботи формується, підтримується, змінюється система суспільних відносин і зв'язків, у які включений мігрант, члени його сім'ї на новому місці, підвищується активність таких шарів, заповнюються їх втрати в активності. Крім цього, блокується по відношенню до таких дезадаптованих, незахищеним верств і окремих людей негативний, у тому числі агресивний, вплив середовища, пов'язане з ринковим розвитком економіки, закритістю системи охорони здоров'я, обмеженнями в здобутті освіти, професійної перепідготовки, доступ на ринок праці і т. д. Таким чином, соціальна робота з мігрантами  виражається, з одного боку, у підвищенні статусу і поліпшення положення мігранта, з іншого - у впливі на середу, в яку він включається. Зміна відносин мігрантів як елементів структури з соціальним середовищем – це функціональна основа цільової детермінації фахівців і відповідно виділення напрямків соціальної роботи з мігрантами та біженцями (Вимушені мігранти: інтеграція і повернення. Збірники ІАЕ РАН [Текст]/за ред. Тишкова В.А.).

У даний час органами соціального захисту населення ведеться різнобічна робота з ВПО. Соціальні працівники та волонтери допомагають кожній людині, що звернулася, у вирішенн особистих соціальних, економічних, правових та інших проблем, сприяють у встановленні або відновленні необхідних соціальних відносин.

У соціальній роботі з ВПО виділяються два основних види:

1. Практична соціальна робота.

2. Організаційна робота.

Практична соціальна робота з ВПО проводиться за такими основними напрямками: соціальний, соціально-психологічний, соціально-педагогічний, соціально-правовий, медико-соціальний, фінансовий, соціально-економічний, матеріальний, соціально-інформаційний та соціально-трудовий.

Хочу закцентувати увагу саме на соціальному напрямі, який включає в себе:

- проведення соціальних консультацій;

- проведення заходів з соціальної реабілітації в стаціонарних та нестаціонарних умовах;

- виявлення осіб, які особливо потребують соціальної допомоги;

- соціальна діагностика;

- допомога мігрантам в отриманні пенсій та допомог;

- сприяння організації груп самодопомоги і взаємодопомоги;

- виявлення осіб з девіантною поведінкою та асоціальних сімей з числа ВПО;

- організація культурно-дозвільної роботи з людьми похилого віку та інвалідами з числа ВПО;

- профілактика безпритульності (включаючи сприяння в отриманні гуртожитку, тимчасового житла чи придбанні власного житла);

- профілактика дитячої безпритульності;

- сприяння поверненню майна ВПО та отримання ними компенсацій;

- взаємодія з різними державними установами та громадськими організаціями з питань допомоги внутрішньо переміщеним особам.

На жаль, низька інформованість переселенців гальмує отримання належної допомоги.