Психологічні особливості переживання втрати роботи

В нашому суспільстві безробіття, як правило, розглядають найчастіше в соціальному аспекті, тобто скільки (тисяч) людей втратили роботу, скільки безробітних працевлаштовано, де і як знайти нову роботу. З цим і пов’язані очікування оточення безробітного: «втратив роботу - шукай нову». Але, залишившись без роботи, людина піддається цілому ряду негативних переживань та станів - страх, невизначеність, невпевненість, апатія, безвихідь... Саме вони можуть стати перешкодою для успішної кар’єри в подальшому.

Адже, період після звільнення – це час сильного стресу, який традиційно проходить до 4 етапів:

Етап 1 – стан невизначеності та шоку.

Шок, як правило, наступає при (після) несподіваному звільненні. Далі приходить невизначеність та страх майбутнього, які можуть стати причиною захворювань та нещасних випадків. Безробітні, що пройшли «грамотну» процедуру звільнення, з попередженням та роз’ясненням причин звільнення, легше переносять ситуацію і швидше з неї виходять. Вони краще відгукуються про попередніх роботодавців і позитивніше ставляться до життя.

Етап 2 - психологічна адаптація до ситуації.

Триває 3-4 місяці з моменту втрати роботи. Дехто вже з перших тижнів відчуває полегшення чи радість – не треба зранку вставати, добиратися на роботу, і, зрештою, працювати. Якщо є гроші, то з’являється стан психологічного комфорту і задоволення життям. Є час і можливість відпочити, покращити здоров’я та психо-емоційний стан. Людина відновлюється і вступає в стадію активного пошуку роботи.

Входячи в фазу активного пошуку роботи, безробітні демонструють три виражені моделі поведінки:

Перші - поводяться активно та конструктивно – шукають роботу, переосмислюють проблеми і, при потребі, змінюють стратегію пошуку роботи, подачі себе чи отримання нової кваліфікації.

Другі -  щодо пошуку роботи теж достатньо активні, але їхні дії менш осмислені відносно реалій життя - вони або шукають роботу «всюди» і «будь-яку», або прагнуть зайняти надто вузьку нішу - наприклад, лише «заступника головного спеціаліста в галузі споживчих кредитів», і це в час, коли кількість споживчих кредитів в рази скоротилися.

Треті – пасивні щодо пошуку роботи. Часто це ті, хто після низки спроб знайти роботу, зневірилися і втратили  надію. Рівень осмисленості ними реальності теж часто низький, вони не достатньо гнучкі у виборі і тому їм складніше знайти прийнятну роботу.

Такий діапазон моделей поведінки можна пояснити низкою факторів:

по-перше: особистісними характеристиками – характером, темпераментом, вихованням, досвідом, які накладають свій відбиток на стратегії поведінки;

по-друге: статусом, рівнем посади та характером зайнятості  працівника в минулому - чим вищу посаду займав працівник, яку втратив, тим гостріше він переживає своє звільнення, на відміну від людей «вільних» професій, чий характер роботи апріорі передбачає нестабільність. Складніше вибирати, братися  за тимчасову роботу, чи понизивши планку, за низькооплачувану, тим непрацюючим, які орієнтовані на високу зарплату чи коли ж їхнім мотивом є професійна самореалізація;

по-третє: ті громадяни, хто подолав психологічні проблеми, створюють краще враження під час співбесіди і легше адаптовуються на новому місці. Працівники, яким з негативом справитися не вдалося, переносять невирішені проблеми та неефективні моделі поведінки на нову роботу. А якщо врахувати, що пошуки нової роботи, розпочаті одразу після звільнення і пошуки роботи, розпочаті після тривалої перерви мають відносно рівні шанси на успіх, то все-таки варто залишити собі певний час для переосмислення попереднього досвіду.

Етап 3 — загострення.

Настає після 6-7 місяців безробіття. Наслідки відсутності роботи загострюються - як правило, закінчуються гроші, що відображається і на ситуації в родині, і на соціальній активності (в тому числі і в обмеженні кола спілкування), і в змінах життєвих звичок, інтересів... Людину покидають сили для опору ситуації. У випадку тривалого безрезультативного пошуку роботиінколикраще взятися за будь-яку роботу, навіть випадкову і низькооплачувану – це знижує стрес і знижує імовірність депресії. Маючи хоча би мінімальну матеріальну стабільність,  психологічно легше переносити нестабільність професійну.

Етап 4 — безпомічність і, зрештою, прийняття ситуації.

Відвикнувши від робочого ритму, людина сама не хоче йти на роботу. Через невдалі спроби знайти роботу, остаточно пропадає бажання займатися працевлаштуванням та робити спроби змінити становище - людина остаточно звикає до стану бездіяльності. На біологічному рівні втрата внутрішньої структури, яка наступає разом з переживаннями беззмістовності життя, веде до апатії, яка є наслідком і душевного вакууму, і фізичного виснаження організму. Стан апатії є небезпечний саме тим, що людина не хоче прийняти допомогу (йому байдуже) - він відчуває себе непотрібним. На цій стадії необхідна професійна допомога.

Неправильно було би стверджувати, що саме безробіття стає причиною такого стану. Більш того, інколи безробіття є не причиною, а наслідком неврозу. Віктор Франкл, засновник логотерапії, в своїй книзі «Психотерапія на практиці», описуючи невроз безробіття, звертав увагу на те, що невроз, як правило, є присутнім до факту звільнення, а сам факт безробіття загострює цей стан.

В основі неврозу безробіття лежить ідентифікація роботи з життєвою задачею – тобто, людина вважає, що професійна діяльність є основним змістом і виміром життя.

Безробіття в таких випадках для невротика стає бажаним засобом для виправдання своїх життєвих невдач, і не лише на професійному поприщі. Найчастіше відповідальність за власні помилки перекладаються на долю, тому і відпадає потреба проявляти ініціативу – достатньо почекати, коли доля стане прихильною знову.

Одна і та ж ситуація безробіття по різному осмислюється різними людьми, - одні дозволяють соціальній долі визначати своє життя, інші самі її вибудовують. Зрештою, кожен сам визначає до якого типу безробітних відноситися – апатичних чи оптимістичних. Адже, якщо придивитися, то можна побачити приклади, як безробітні зайняті  в громадських організаціях, в соціальній сфері як волонтери, відвідують культурні та мистецькі заходи, спілкуються з друзями. Надлишок вільного часу вони наповнюють різноманітним змістом. Навіть при відсутності коштів на існування, вони зберігають оптимізм, - адже зрозуміли, що людське життя розкривається не лише в професійній сфері. Що робота – це ще не все у житті, і не варто за її відсутності відмовлятися від задоволення жити повноцінно.

Коли з’являється розуміння того, що не знаєш куди рухатися далі, негативні переживання переповнюють тебе – пора звертатися за допомогою до спеціалістів. Психотерапія у випадку безробіття ефективна тому, що невроз безробіття напряму не пов’язаний з безробіттям і допомагає використати внутрішні ресурси пацієнта.