Соціальні гарантії та соціальний захист дітей-інвалідів в Україні

Людина протягомжиття стикаєтьсязпроблемами та ситуаціями, які  формують її як особистість. Але мене вражає особлива група людей -  це інваліди. Інвалідність – це вирок? Ні, бо  важливу роль у  формуванні  правильного ставлення до людей з особливими потребами  здійснює суспільство. А суспільство – це ми з вами. На мій погляд, необхідно інвалідність розділяти на  «набуту» та «вроджену», бо процес інтеграції в суспільство та адаптації до навколишнього середовища по цих категоріях різний. Особисто для мене важливими є проблеми, з якими стикається низка родин, в яких  є діти-інваліди.  З чим сьогодні стикаються батьки і як з цим боротись?

В першу чергу, важливою є роль батьків у вихованні дитини як повноцінного члена суспільства, залучення її до різного роду занять в межах медичних показань.

По-друге, використання всіх можливих  ресурсів для навчання, лікування, оздоровлення, реабілітації тощо.

По-третє, знання своїх  прав та вміння захистити інтереси  інваліда в межах законодавства України. Що мається на увазі: дуже часто батьки не   оформляють інвалідність, бо  не хочуть ярлика «інвалід» для дитини, або не можуть цього зробити, бо  з точки зору медицини недостатньо медичних показань для встановлення такого статусу.  Що про це говорить законодавство України?

Дитиною – інвалідомвважається  особа віком  до  18  років   зі стійким розладом функцій організму,  що при взаємодії із зовнішнім середовищем  може  призводити  до  обмеження  її  життєдіяльності, внаслідок  чого  держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. (Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»).

Інвалідність   -   міра   втрати   здоров'я   у   зв'язку  із захворюванням,  травмою  (її наслідками) або вродженими вадами, що при   взаємодії   із  зовнішнім  середовищем  може  призводити  до обмеження    життєдіяльності   особи.

Інвалідність дитини встановлюється лікарсько-консультативними комісіями     лікувально-профілактичних закладів.   Огляд дітей з порушеннями стану здоров'я  та  дітей-інвалідів проводиться   після   проведення   діагностичних,   лікувальних  і реабілітаційних  заходів  за  наявності  даних,  що  підтверджують стійкий   розлад   функцій   організму   у  зв'язку  з  фізичними, психічними,   інтелектуальними    та    сенсорними    порушеннями, зумовленими захворюванням,  травмою (її наслідками) або вродженими вадами.  Залежно від  ступеня  стійкого  розладу  функцій   організму, зумовленого захворюванням,  травмою (її наслідками) або вродженими вадами,  та можливого обмеження життєдіяльності при  взаємодії  із зовнішнім  середовищем  внаслідок втрати здоров'я особі,  визнаній інвалідом,   встановлюється   перша,   друга   чи   третя    група інвалідності.                    

Лікарсько-консультативні комісії    лікувально-профілактичних закладів:  визначають наявність   стійкого   розладу  функцій  організму дитини та відповідно  можливі  обмеження  її  життєдіяльності  при взаємодії із зовнішнім середовищем;  складають (коригують)   індивідуальну  програму  реабілітації дитини-інваліда,  в  якій  визначаються  реабілітаційні  заходи  і строки  їх  виконання,  та  здійснюють  контроль  за  повнотою  та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну  допомогу  з  питань  реабілітації  та стороннього    догляду,   диспансерного   нагляду   або   допомоги дітям-інвалідам; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей-інвалідів.

Відповідно до Закону України "Про   державну   соціальну  допомогу  інвалідам  з  дитинства  та дітям-інвалідам",    даним категоріям надається право на отримання  таких виплат:

       1)  державної   соціальної  допомоги  інвалідам  з  дитинства  та дітям-інвалідам  віком  до  18  років;

       2)  надбавок   на   догляд   за   інвалідами   з   дитинства   та дітьми-інвалідами  віком  до  18  років;

       3) допомоги на    поховання    інваліда    з    дитинства    або дитини-інваліда віком до 18 років.

Причина і   строк,   на   який   встановлюється  інвалідність дітям-інвалідам, визначаються лікарсько-консультативними комісіями, а перелік медичних  показань,  що  дають  право  на   одержання державної  соціальної  допомоги  регламентовано  спільним  наказом  МОЗ,  Мінпраці  та  Мінфіну України.                

Державна  соціальна  допомога  інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах:

-       інвалідам з дитинства I групи -  100  відсотків  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

-        інвалідам  з  дитинства  II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму  для  осіб,  які  втратили працездатність;    

-       інвалідам    з   дитинства   III   групи   -   60   відсотків прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили       на дітей-інвалідів  віком  до  18  років   -   70   відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна   соціальна   допомога  призначається  з  дня звернення за її призначенням.   Днем звернення вважається  день  приймання  органом  праці та соціального захисту  заяви з усіма необхідними документами. Державна  соціальна  допомога  інвалідам  з  дитинства призначається  на  весь  час  інвалідності,  встановленої органами медико-соціальної   експертизи.        

На дітей-інвалідів   соціальна допомога призначається на строк,  зазначений  у  медичному  висновку,  який  видається  у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.

Крім    державної  соціальної  допомоги  призначається також надбавка на догляд:

-    за інвалідами з дитинства І групи;

-   за  одинокими  інвалідами  з дитинства II і III групи, які за висновком             лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного     закладу    потребують    постійного стороннього догляду;

-     за дітьми-інвалідами віком до 18 років.

на  догляд  за  дитиною-інвалідом  віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику,  які  фактично   здійснюють  догляд   за   дитиною-інвалідом.

Одиноким матерям  (одиноким  батькам)  надбавка  на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років  призначається  незалежно  від факту  роботи, навчання  та  служби. 

Надбавки на догляд призначаються у таких розмірах:

-   за інвалідом з дитинства I групи, до підгрупи А, - 75  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  осіб,   які   втратили працездатність;

-   за  інвалідом з дитинства I групи,  віднесеним до підгрупи Б,  - 50 відсотків прожиткового мінімуму  для  осіб,  які втратили  працездатність;

-     за одиноким  інвалідом  з  дитинства  II   і   III   груп   - 15 відсотків   прожиткового   мінімуму   для  осіб,  які  втратили працездатність;

-     за дитиною-інвалідом   віком   до  6  років  -  50  відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;

-     за дитиною-інвалідом  віком  від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Надбавка  на догляд призначається з дня звернення за її призначенням. Надбавка   на   догляд   за   інвалідом   з  дитинства призначається  на  строк  інвалідності,  вказаний  у витязі з акта огляду органами медико-соціальної експертизи;  на  догляд  за дитиною призначається на строк призначення державної соціальної допомоги; за дитиною-інвалідом  віком  до  18  років призначається    одному    з   батьків,   усиновителів,   опікуну, піклувальнику,  які не працюють, не навчаються  (крім заочної форми навчання),  не  проходять  службу,  не  займають  виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Надбавка на догляд призначається особам,  які  перебувають  у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами,  у  відпустці  без збереження  заробітної  плати незалежно від того,  за якою дитиною вона знаходиться у відпустці,  у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду за умови фактичного догляду за нею.

Що ж, надіюсь, що соціальний захист інвалідів в Україні тільки покращиться, а процес інтеграції в суспільство набуде іншого напрямку, і в цьому прийматимуть участь  три сторони : суспільство -  інваліди – держава.