Життєві кризи особистості

Сподіватися прожити життя без неприємних несподіванок, внутрішніх конфліктів, страждань, драм, втрат було б надто наївно. Життя завжди готує кожному нові й нові випробування. І їхня тривалість, тяжкість, складність якимось чином домірна людським можливостям, силам, які кожен із нас на цей момент має. Всі ми час від часу потрапляємо в такі життєві ситуації, які ніби спеціально створено для того, щоб допомогти нам пережити і усвідомити щось вкрай важливе, що залишалося поза увагою у миготінні буденності. Такі перешкоди на шляху до мети ніби кимось вигадано, щоб розширити можливості самодослідження, саморозвитку та само подолання. Те що нас не вбиває робить нас сильнішими сказав великий Нітше.

Кризи, що їх переживає кожна особистість, бувають нормальними або анормальними.

Кожне життя складається з певних періодів, етапів, стадій, які чимось несхожі, особливі. Той чи інший вік має свій початок і кінець.

Стан, що виникає з моменту завершення певного вікового етапу і триває до утворення іншого, переживається як важкий, хворобливий, кризовий. Такі кризи мають у психології назву нормальних, прогресивних — на відміну від криз анормальних, регресивних. Нормальна криза — це перехід від одного вікового етапу до іншого, наприклад, від молодшого шкільного віку до підліткового або від молодості до зрілості.

Подібні кризи є нормальними, нормативними тому, що немає людини, яка б не переживала такої кризи протягом життя, яка була б позбавлена необхідності дорослішати, зростати, старіти, наближуватись до життєвого фіналу.Нормативність — це існування у межах норми. Вікові розлади мають не досить тривалий, найчастіше непатологічний характер. Для оточуючих, та навіть для самої людини, ці розлади можуть бути й майже непомітними. Неприємними емоційними характеристиками кризового стану є напруженість, тривога, депресивні симптоми.

Особливості вікових розладів залежать від природжених конституційних властивостей, складу нервової системи, структури особистості, характеру, набутого досвіду, стилю виховання, взаємодії з оточуючими.

Окрім вікових крих виділять, що є природними виділяють і такі типі криз які пов’язані з соціальними ролями та статусами особистості.

Травматичні кризи викликаються екстремальними ситуаціями, що приводять до серйозних негативних наслідків, тобто ситуаціями погрози втрати здоров'я або життя (природні й техногенні катастрофи, дорожні аварії, напади, нещасні випадки й т.п.). Подібні події, незалежно від їхніх результатів, суттєво порушують почуття безпеки людини й можуть приводити до розвитку хворобливих станів - травматичного й посттравматичного стресу, інших невротичних і психічних розладів.

Криза цілісності спровокована втратою  цілей або системи цінностей, що виражається у втраті життєвого змісту, інтересу до життя, перспективи, а отже, і стимулів до діяльності.

Криза "пересадження коріння" - це ситуація, коли людина як би переходить в інше культурне, інформаційне й комунікативне середовище. Для багатьох людей ця криза пов'язана з одруженням.

Криза втрати являє собою найбільш частий тип, він пов'язаний із втратою близької людини. Реакція на втрату особливо важка, коли відносини із втраченою людиною були складними й нічого вже не виправити. Ця подія може викликати травматичну кризу, якщо вона померла зненацька, якщо смерть передчасна й трагічна.

Ситуаційна криза - це якась втрата, не пов'язана із втратою близької людини. Емоційно значимою втратою, що викликає переживання, можуть виявитися події, не настільки трагічні на перший погляд: руйнування Радянського Союзу, руйнування соціалістичної системи (не тільки для людей старшого покоління), крадіжка, особливо крадіжка з особистого житла, втрата безвинності, зрада, загибель свійської тварини.

Кризи становлення. На різних етапах життя люди можуть переживати психологічні кризи, пов’язані з новими випробуваннями, дорослішанням і досягненням соціальної зрілості. Серед таких випробувань: вступ у школу, іспити, перша робота, безробіття, зміна роботи або спеціальності, еміграція.

Кризи розвитку й кризи життя. Ці кризи пов'язані з особливостями людського існування й постійними змінами в житті людини. Поява нових якостей, фізіологічних і психологічних, найчастіше вимагає перебудови всього організму й особистісних змін, що саме по собі може бути важким і хворобливим.

Статеве дозрівання. Період фізіологічного й психологічного дорослішання може бути кризовим періодом, оскільки підліткам важко контролювати свої емоції й сексуальний потяг, прагнення до незалежності від батьків, перша любов, яка також може привести до кризи, особливо якщо почуття безмовні.

Початок подружнього життя. Процес адаптації подружжя до потреб один одного супроводжується напругою, яка може привести до кризи відносин. Часто криза на початку спільного життя означає не втрату взаємних почуттів, а необхідність навчитися жити разом.

Батьківство й материнство. Вагітність, народження дитини вимагає усвідомлення різниці між станами "тільки ми вдвох" і "ми - родина", відповідальності й турботи про дитину. Цей період також пов'язаний із сильною напругою, яка може привести до серйозної кризи в обох подружжя, до кризи родини.

Відокремлення дітей від батьків, відхід з рідного дому. Батьки можуть переживати стрес, почувати себе непотрібними, що теж іноді приводить до кризи. Інколи цю кризу ще називають «спустошення родинного гнізда».

Хвороба. Важке захворювання, у результаті якого людина стає частково або повністю непрацездатною, - це сильний стрес, який веде до кризи. З початком захворювання для деяких людей закінчується життя, до якого вони звикли. Хворому необхідно змиритися  з инвалідизацією, але це нелегко.

Мимовільне або штучне переривання вагітності. Викидень, який звичайно відбувається протягом перших трьох місяців вагітності, може бути серйозним ударом, особливо якщо подружжя прагнуло мати дитину. Проблема ускладнюється, якщо в жінки й раніше були викидні або труднощі, пов'язані з вагітністю. Штучне переривання вагітності на ранніх стадіях також може привести до кризи, оскільки жінка може випробовувати сильне почуття провини, навітьякщо вона вирішила або добровільно погодилася зробити аборт. Згода зробити аборт уже сама по собі може бути причиною численних серйозних проблем залежно від того, як був прийнятий це рішення: самою жінкою або під тиском чоловіка (інших людей).

Менопауза може привести до багатобічної кризи в жінки, її чоловіка, до кризи їх відносин. Багато жінок сприймають втрату здатності до дітородіння як однозначна ознака того, що певна фаза життя закінчується. Вони можуть переживати депресивні стани. Гормональні зміни які викликають фізичний дискомфорт, що збільшує проблеми.