[3] [4]

Чи можна зурочити майбутнє?

Нині доволі розповсюджені тренінги особистісного зростання. Популярними на таких тренінгах є завдання на цілепокладання та планування майбутнього.

Я з цією метою пропоную учасникам тренінгу вправу «Картина майбутнього» (Малкина-Пых И.Г. Психосоматика: Справочник практического психолога. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 992 с.). Кожному пропонується описати, яким буде його життя через п’ять років: «Ким Ви будете через п’ять років? Де Ви будете жити? Яку роботу Ви будете мати? Який буде Ваш щомісячний дохід? Чого Ви навчитеся, яку освіту Ви отримаєте? Який буде Ваш настрій? Яке буде Ваше здоров’я? Якими будуть Ваші стосунки з людьми? Як Ви будете проводити свій вільний час? Чого ще Ви хочете досягнути? Тепер визначте, що Ви маєте зробити протягом року (протягом кожного з п’яти років), щоб досягнути цих цілей».

Особливість завдання полягає у тому, що відповіді на ці питання потрібно писати у теперішньому часі, так, ніби бажане вже досягнуто: «Я маю… У мене є… Я роблю… Я можу…». Саме по собі виконання завдання не викликало особливих труднощів, однак на етапі озвучування частина учасників тренінгу відмовлялася це робити, мотивуючи таким чином: «Якщо скажеш, то це не збудеться».

Погодьтеся, це доволі розповсюджений у нашому суспільстві страх зурочити майбутнє, розповівши про свої наміри. Напевно, дехто з Вас розділяє ці побоювання, або Ви маєте знайомих, які дотримуються схожої думки.

Чим це обумовлено? Якщо не вдаватися до аналізу цього явища з позицій різноманітних психологічних теорій, то одне з перших пояснень, що спадає на думку, таке: люди успішні, впевнені охоче діляться своїми планами, тоді як неуспішні та невпевнені бояться про це говорити, щоб не зурочити. Однак вивчення біографій чи інтерв’ю відомих людей та й просто мої життєві спостереження не завжди підтверджують цю тезу. Нерідко можна знайти приклади, коли успішні, розумні, впевнені в собі особистості є не менш забобонними та відмовляються обговорювати на загал свої плани: «Ну от коли збудеться, тоді й розкажу». При чому в одних це стосується професійної діяльності, в інших особистого життя, або ж першого та другого водночас.

А, можливо, вся справа у якихось ментальних особливостях українців. Для порівняння, у США (якщо вірити фільмам) при звістці про вагітність намагаються придбати якомога більше речей для майбутнього малюка. А у нас це вважається поганою прикметою, і всі покупки робляться вже після народження дитини.   

А яка ваша думка з цього приводу? Чи варто обговорювати плани на майбутнє? А може справедливою є приказка «Хочеш розсмішити Бога, розкажи про свої плани»? 

29.05.2015 - Техніка «Колесо життя» [6]

30.04.2015 - Як вибрати тренінг: поради потенційним учасникам [7]

12.12.2013 - Тест, що характеризує вашу особистість: КАЗКОВА МАНДРІВКА [8]

25.01.2013 - «НОВА РАДІСТЬ СТАЛА» [9]

29.12.2011 - 86400 … [10]