[3] [4]

Емоційні дефіцити, багатство і бідність, губки та діряві умивальники…

Емоційні потреби виникають з моменту появи нашого тіла, тобто, в материнській утробі… Ми всотуємо материнську любов або неприйняття, тривогу і радість, задоволення, розслаблення і напруження чи страх…

Народження в цей світ додає потреб - в безпеці, турботі, прийнятті. Звісно, направленість потреб спрямована до батьківських фігур. Мати як першопочаток нашого світу, як прообраз нашого першого дому може дати нам тільки те, що має сама, тобто, щедро ділиться власним емоційним «багатством». Одні мами «багаті» на турботу і любов. Поряд з ними ми почуваємось затишно і безпечно. Інші - діляться страхами, тривогами, напруженням. Є мами сповнені злості, агресії, ненависті до світу і до себе… Та найчастіше мами виявляють до нас всього потрохи. Тільки в різних пропорціях – чогось більше і частіше, чогось мало і рідко…

Ми продовжуємо протягом дитинства бути губкою, яка всотує материні емоції щодо нас. І те, чого в тій емоційній губці виявиться найменше – і буде нашим емоційним дефіцитом.

Далі ми дорослішаємо і вже маємо самі наповнювати себе. Стати собі «доброю мамою», яка потурбується, підтримає, визнає успіхи, заспокоїть, похвалить, підбадьорить, поспівчуває і посумує вкупі… мали б, але вдається далеко не всім. Найпростіший шлях піти до «багатого». От і просимо уваги, турботи, відчуття безпеки, прийняття і визнання то  у партнера, то у друга, то у старих вже батьків, то маємо ідею, що всі люди нам щось винні. «Багаті» дають «бідному» родичу, якщо мають вдосталь самі або допоки не набридне. А потім відмовляються вкладатися в дефіцитний стосунок, бо є ризик самим збанкрутувати.  От і виходить, як у казці про бідного і багатого, що шлях до особистої успішності лежить через вміння побачити і визнати в собі отого «багатого» і «бідного», сильного й слабкого.

Наступним кроком бачиться пошук способу задоволення дефіциту власними силами, в першу чергу, собі. Бо тоді є чим поділитися з іншими.

Дефіцит, по своїй природі, схожий на умивальник – скільки туди не лий – все одно витече… Наповнити «умивальник» з отвором внизу не вийде. Тому інші «багаті» ніколи не зможуть наповнити його. У партнера виникає відчуття втоми, агресії – скільки не вкладай в стосунки чи в людину – все одно мало… уваги, турботи, теплоти, любові, радості… Виникає взаємне почуття неприязні, втоми від стосунків, бажання розійтись.

Тільки пошуки власного «умивальника» та постійне підливання самому собі емоційного еліксиру із прийняття, визнання, любові, турботи і ще чогось доброго й приємного створить передумови для відчуття наповненості та спокою, задоволення собою і життям.

Вміння емоційно наповнювати себе дозволить навчити цього і власних дітей. Емоційні дефіцити у нас будуть завжди. Питання полягає тільки в тому, щоб бачити їх, розпізнавати своє «багатство» і «бідність», сприймати себе цілісно й звертатись за наповненням «умивальника» до себе самого.

29.09.2015 - Borderline: чорно-білі барви життя [6]

19.06.2015 - Психологічна порадня: самодопомога при панічній атаці, в ситуації стресу та переживанні втрати [7]