Фінансова грамотність населення України залишає бажати кращого

"Якщо ви бажаєте бути багатим, вам

потрібно стати фінансово грамотним"

Кіосаки Р. Т.

Діяльність з підвищення фінансової грамотності охопила весь світ. Підвищення рівня фінансової грамотності необхідне як для забезпечення стабільності фінансового сектору, так і для інформування споживачів (фізичних та юридичних осіб, населення) і підвищення їхньої відповідальності.

Тому дуже важливо забезпечити належну законодавчу та регуляторну базу, яка б підтримувала споживачів, коли вони прийматимуть фінансові рішення, спираючись на новізнання. Фінансова криза в Україні дала зрозуміти, що існує потреба у кращих стандартах розкриття інформації та реалізації фінансових послуг для споживачів.

Проект USAID FINREP, який першим розпочав діяльність з підвищення рівня фінансової грамотності в Україні, запровадив збалансовану стратегію, яка поєднує між собою концепцію фінансової просвіти, розвиток необхідних навичок та захист прав споживачів фінансових послуг.

Програма USAID «Розвиток фінансового сектору» (FINREP-II).

FINREP-II – це п’ятирічна програма розвитку фінансового сектору (з жовтня 2012 по жовтень 2017 року), яка фінансується USAID і була розроблена з метою надання допомоги Україні у підвищенні стабільності фінансового сектору та відновленні довіри населення до фінансових ринків. Програма FINREP-II базуватиметься на успішних результатах роботи попереднього Проекту USAID/FINREP, який впроваджувався з жовтня 2009 по грудень 2012 року, та продовжить займатися вдосконаленням нормативно-правової бази фінансового сектору України, зміцненням ринку боргових цінних паперів та ринку акцій, а також підвищенням рівня освіченості та фінансової грамотності населення.

Діалог з формування політики щодо підвищення фінансової грамотності населення та захисту прав споживачів в Україні тільки починається. Відсутня належна законодавча та регуляторна база для захисту прав споживачів фінансових послуг (особливо та, що стосується розкриття інформації, правдивості у питаннях кредитування, реклами та послідовного використання термінології у законодавстві).

Існуючий державний орган з захисту прав споживачів майже виключно приділяє увагу споживачам не фінансових послуг, а фінансові регулятори в Україні приділяють недостатньо уваги скаргам інвесторів та користувачів фінансових послуг. Спільнота громадських організацій з захисту прав споживачів знаходиться на етапі становлення, більшість з них були створені в результаті нещодавньої фінансової кризи.

Проте, з кінця 2011 року розпочалась активна діяльність у цьому напрямі, і в Україні розпочався політичний діалог з питань підвищення фінансової грамотності населення.

Задля забезпечення сталого розвитку ініціатив з фінансової грамотності потрібно їх запровадження на всіх рівнях суспільства, а не лише на рівні національної «еліти».

Разом зі Світовим банком ОЕСР USAID та FINREP-II в Україні впроваджується стратегія, спрямована на підвищення фінансової грамотності осіб, які мають обмежений доступ до фінансових послуг. Увагу буде зосереджено на освітніх програмах для дорослих з питань управління власними фінансами за участю приватного сектору та проведення пілотних проектів у місцевостях з обмеженим доступом до фінансових послуг.

Для того, щоб навчити молоде покоління українців раціонально вибирати необхідні фінансові послуги, управляти власними фінансами та поводити себе відповідально у питаннях, які стосуються фінансів, FINREP запровадив пілотний проект з фінансової грамотності, розробивши спільно з Університетом банківської справи НБУ курс «Фінансова грамотність» для учнів 10-х класів. Програма курсу поділена на чотири основні блоки: «Гроші і фінанси», «Заощадження та інвестиції», «Запозичення» і «Страхування та власний бюджет». Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України затвердило викладання курсу на експериментальній основі як факультативного предмету на наступні сім років та офіційно схвалило програму та матеріали курсу.

Що собою являє фінансова грамотність?

Фінансова грамотність– це сукупність знань, умінь та навичок, потрібних для прийняття відповідальних економічних та фінансових рішень та вжиття заходів із належним рівнем компетентності.

Міжнародні організації аргументовано доводять, що фінансова освіта споживачів є тим фундаментом, що має підтримувати нормальне функціонування ринків капіталу та економіки в цілому. Особливо актуальним це питання є в країнах, які перейшли з централізованого планування до ринкової економіки.

Однак, як показують зарубіжні дослідження, навіть у найбільш економічно розвинутих країнах більшість населення має низький рівень фінансової обізнаності і часто завищує оцінку власних знань та навичок щодо продуктів споживчого кредитування. Більшість споживачів у всьому світі недостатньо підготовлені для того, щоб управляти своїми фінансами та  боргами.

Щодо вітчизняних реалій фінансової обізнаності населення, то варто відзначити, що ступінь поширення фінансових послуг в Україні залишається низьким, особливо у порівнянні з європейськими державами. Так, за результатами першого всеукраїнського соціологічного дослідження «Фінансова грамотність та обізнаність в Україні» було встановлено, що 39 % населення нашої країни не мають банківських рахунків. Більшість громадян користуються лише базовими фінансовими послугами, серед яких:

• оплата комунальних платежів через банк (72 %);

• користування банківським рахунком та пластиковою карткою (68 %);

• споживчий кредит (30 %);

• проведення платежів через термінали платіжнихсистем (38 %);

• користуються послугою переказу грошей через банк (92%);

• обмін валюти (31 %) та інше.

         Однак, населення практично не користується так званими інвестиційними послугами, зокрема такими фінансовими інструментами, як акції, облігації або інвестування в недержавні пенсійні чи інвестиційні фонди.

При цьому українці не зацікавлені в отриманні більшого обсягу інформації про фінансові продукти. Це пояснюється низкою причин – браком коштів для здійснення інвестицій, слабкою довірою до фінансової системи взагалі або простим нерозумінням того, як користуватися фінансовими послугами.

Через нещодавню світову кризу довіра до фінансової системи була підірвана, а її повне відновлення можливе лише за умови підвищення фінансового освітнього рівня споживачів кредитних продуктів.

Протягом вересня 2010 року Агентство США з міжнародного розвитку «Розвиток фінансового сектору» (USAID, FINREP)проводило національне дослідження фінансової грамотності населення. Метою проекту була розробка в Україні загальнонаціональної програми фінансової освіти та захисту прав споживачів фінансових послуг.

Більш ніж 2000 респондентам вікової групи від 20 до 60 років було поставлено 64 запитання, які стосувалися персональних фінансів та захисту прав споживачів. Для опитування були вибрані респонденти з числа міського населення з усіх регіонів України. Були застосовані метод випадкової вибірки та прийом особистого інтерв'ю. Більшість запитань, що були задані українським респондентам, були адаптовані безпосередньо із аналогічних досліджень Світового Банку, що проводилися у сусідніх країнах. З метою доповнення отриманої через опитування інформації, у шести великих містах України були також проведені спеціальні обговорення.

Резюме та висновки  дослідження:

Портрет українського споживача фінансових послуг, що постає з результатів проведеного дослідження, не вселяє оптимізму (хоча дуже схожий на те, що побачили дослідники в сусідніх країнах). Пересічний українець небагато знається на фінансах, користується головним чином простими банківськими послугами, майже нічого не знає про свої права як споживача фінансових послуг і не довіряє фінансовим установам.

Дослідженням встановлено, що понад 60% респондентів вважають себе фінансово грамотними (22% - «добре» чи «відмінно»: 41% - «задовільно»). Однак лише 22% респондентів змогли дати 5 чи 6 правильних відповідей на 7 простих математичних запитань, без яких неможливо управляти власними фінансами. 51% респондентів змогли відповісти правильно не більш як на три з запропонованих в анкеті запитань.

Рівень довіри до фінансового сектору України є дуже низьким. Населення користується дуже обмеженим переліком фінансових послуг, серед яких чільне місце належить комунальним платежам, банківським рахункам/пластиковим карткам та користуванню банкоматом. Близько 13% українців роблять заощадження. З тих споживачів, хто не заощаджує кошти, 14% пояснюють це недовірою до фінансових установ (цікаво, що в Росії відповідне значення становить 9%). Близько 7% українців мають поліс страхування життя, а 21% говорять, що не купують страховий поліс, тому що не вірять, що страхова компанія виплатить кошти спадкоємцям в разі їх смерті.

Кожен четвертий споживач мав негативний досвід користування фінансовими послугами, а до трійки лідерів за рівнем проблемності увійшли банківський депозит, споживчий кредит та банківська кредитна картка (29%, 28% та 23% від загальної кількості негативних випадків, відповідно). Тільки 16% респондентів вважає, що у випадку виникнення непорозуміння між споживачем та фінансовою установою, конфліктна ситуація буде вирішена на користь першого.

 Результати дослідження також вказують, що більшість українців гадки не має до кого звертатися по інформацію чи допомогу у випадку суперечок із фінансовими організаціями. У відповідь на запитання до кого вони можуть звернутися по допомогу для вирішення спору з фінансовою установою, 31% населення назвали судові органи. 24% - уповноваженого у справах захисту прав людини (хоча ця особа не наділена повноваженнями опрацьовувати такі звернення), 22% не змогли надати відповідь, а 31% сказали, що до державного регулятора (по 11% - до Національного банку України та Держспоживстандарту, ще 8% - до Держфінпослуг).

Фінансовий стан більшості українців залишає бажати кращого. Близько 56% респондентів оцінюють фінансовий стан своєї родини як задовільний, а 32% - як поганий або дуже поганий. У цьому випадку «задовільний» означає дохід, якого досить, щоб придбати продукти харчування, одяг та товари тривалого користування, хоча на останні інколи коштів не стає. Більшість населення не живе в борг, 77% стверджують, що взагалі не мають боргів (а 19% визнали наявність заборгованості). Більшість з тих, хто взяв кредит, кажуть, що на платежі по кредиту витрачають від 20% до 30% свого доходу.

Як можна було й очікувати у країні з недостатньо розвиненими фінансовими ринками, українці мало цікавляться новинами з фінансового сектору. Трьома «фінансовими» питаннями, які відслідковує більшість населення, є динаміка індексу інфляції (20%), зміни у рівні пенсійного забезпечення (10%) та зміни цін на ринку нерухомості (10%).

Натомість понад 43% респондентів заявили, що зовсім не слідкують за фінансовими новинами. Трьома найчастіше згадуваними інформаційними джерелами є газети, журнали і ТБ (67%), знайомі (19%) та спеціалізовані сайти (17%). Однак коли йдеться про вибір, на якій компанії зупинити вибір для придбання фінансової послуги, кожен другий респондент звертається до порад своїх родичів або знайомих.

В основу цього дослідження покладена ідея про те, що стабільний, стійкий фінансовий сектор має спиратися на освічених споживачів. Дослідження зроблене з метою стимулювати діалог щодо заходів, які має здійснити Україна, щоб (1) виробити навички, які необхідні населенню задля розуміння фінансових продуктів та послуг, які йому пропонуються, і (2) дати їм можливість реалізувати свої права фінансових споживачів Світовий Банк цілком справедливо робить висновок, що фінансовий сектор має забезпечити для споживачів:

- Прозорість через надання їм повної, простої для сприйняття, адекватної та можливої для співставлення інформації щодо вартості фінансових продуктів, їх умов і притаманним їм ризиків;

- Можливість вибору через забезпечення справедливої, вільної від примусу та резонної практики продажу та рекламування фінансових послуг та збір платежів;

- Право регресу через надання їм недорогих і швидких механізмів подачі претензій та врегулювання спорів;

- Охорону таємниці приватного життя через контроль за збиранням та доступом до їх персональних фінансових даних.

ДЖЕРЕЛА:

1. Киосаки Р. Т. Руководство богатого папы по инвестированию / Р. Т. Киосаки, Ш. Л. Летчер. – Львів: Люкспринт, 2005. – 352 с.

 2. Роберт Бонд Фінансова грамотність та обізнаність в Україні: Факти та висновки [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/1369/84/finlit_survey_6dec2010_ua.pdf.

3. © USAID Проект розвитку фінансового сектору (FINREP) 2010 http://www.finrep.kiev.ua/.

4. www.finrep.kiev.ua..*Правильні варіанти відповідей до тестів.

Тести