Закарбувати в камені

Україна відома на весь світ своїм декоративним камінням. А в чому переваги українських гранітів, в чому особливість нашого каменя?
 

Ми, українці, просто живемо на вічності й багатстві – більше половини України займає український кристалічний щит, складений переважно гранітами, які використовуються сьогодні в усіх областях будівництва, – від доріг до будівель, пам'ятників і декорування інтер'єру.

І нашій Житомирській області більш за всіх поталанило в цьому плані. Зокрема, такі міста як Житомир та Коростишів, центри видобування та каменепереробки, відомі не тількі в странах колишнього Союзу, але й в країнах далекого зарубіжжя. На щорічній міжнародній виставці у Познані я розповідала про свою країну і бачила як зарубіжні колеги, серед яких і італьянці, і китайці, дружелюбно всміхались та кивали, мовляв, знаємо, бачили. Ще б пак! Щорік сотні тисяч кубометрів блоків, слябів і плитки з граніту, габро і лабрадориту експортуються в європейські, північноамериканські, а також азіатські країни.
 

Перш за все, український камінь – це бренд, який використовували не тільки за часів радянської епохи, зокрема, на території московського Кремля, наприклад, облицювання червоним коростишівським гранітом Мавзолею Леніна на Червоній площі, напис «ЛЕНІН», нанесений на шестидесятитонний моноліт сіро-чорного лабрадориту з волошково-чорними прожилками, здобутий в Головінському кар'єрі під Житомиром. Гранітом Star of Ukraine з родовища в Дідьковічах (Житомирська область) облицьовані національні банки Китаю і Туреччини. А Кітай продає нам свій граніт, який програває українському за фізичними якостями, і не всі види якого відповідають нормам якості ЄС.
 

У багатьох українських каменів (наприклад, лабрадориту) немає конкурентів за кордоном. Унікальність відтінків, гарні декоративні якості, виключна міцність та морозостійкість.

Тоді чого ж нам не вистачає, щоб стати справді заможними і щасливими, якщо маємо таке багатство?
 

Українським каменярам заважає зайняти гідне місце на світовому ринку якість виробів. Щодо якості блоків - також. Потрібно переоснащувати кар’єри. Видобувати блоки не дідовськими методами, вибуховою методикою, наприклад, яка спричиняє в блоках скриту трищінуватість, що рано чи пізно дає про себе знати, а більш сучасними методами, різанням канатною пилою, наприклад. Блоки більш якісні йдуть на експорт. А наш вітчизняний каменяр вимушений робити «конфетку» самі знаєте з чого. Половина вивезеного каменя — це сировинні блоки, продукт з мінімальною доданою вартістю. Нам же цікавіше переробити сировину и продати за кордон готову продукцію, а не давати заробляти комусь. Вітчизняні каменепереробники іноді вимушені відмовлятись від цікавих зарубіжних заказів, знаючи, що дати високу точність на існуючому обладнанні малоймовірно. І тут ситуація така. Каменярі купують нові китайські верстати, які дозволяють підвищити якість виробів, але коштують на порядок меньше, ніж італійський або французський секонд хенд. І значно втрачають при транспортуванні й ввозній митній пошліні (до 35%). Потрібно на державному рівні створити умови для розвитку української машинобудівної галузі. Або ввести безпошлінне розмитнення китайського обладнання.

А де саме використовують граніти, які вироби з них?
 

Та де завгодно! Починаючи від ритуальних виробів, бруківки, фонтанів до...прикрас.
 

Навіть прикраси?
 

Так. Якщо будете в Києві на день Незалежності, не полінуйтеся, з’їздіть на Андріївський узвіз, будуть майстри з різних куточків країни. Там Ви зможете побачити, а може і придбати недорогі, але дуже гарні речі з декоративного та напівдорогоцінного каменю: і вази, і ділові настольні набори, і картини тощо. А це стильні та оригінальні подарунки.
 

В побуті стильно і яскраво виглядають кам’яні підвіконня, плитка на полу, на стінах, сходи, кухонні столешниці, ванни тощо. Мармур теж довговічний, але поступається в цій якості граніту. Проте, він, мабуть, більш вишуканий та естетичний, ніж граніт. Мармур дешевше граніту, податливіший в обробці, а тому більш доступний споживачу.

А як же радіація? Чи не підвищать радіаційний фон в приміщенні кам’яні вироби, адже відомо, що граніт має свій підвищений природний фон.
 

Все відносно. Радіація не накопичується в камені. Її рівень залежить від елементів, які увійшли в кристалічну решітку, коли утворювалась порода. Повірте, що від сонячних променів ми отримуємо радіації в десятки разів більше, ніж чим ми могли б отримати від декоративного каменю в домашніх умовах. А такі мінерали з підвищеною радіоактивністю не використовуються у будівництві, навіть у щебеневій промисловості. І на них не можна отримати радіаційний паспорт, де вказано, для яких цілей можна використовувати матеріал.
 

А міф про гранітну радіацію виник, мабуть, завдяки виробникам синтетичних матеріалів, яким в свій час потрібно було завойовувати ринок. В тому ж самому бетоні може бути підвищений фон, бо невідомо, який щебень туди намішали. З декоративним камінням простіше. Треба тільки остерігатися підробок. А для цього ви можете скористатись послугами професіоналів.

Які перспективи розвитку каменірської галузі?
 

Каменепереробка – одна з дохідних статей української економіки. Але цей бізнес дуже затратний, каменярам не вистачає оборотних коштів. Потрібно створювати сприятливі умови для розвитку галузі, впроваджувати державні дотації, залучати іноземні інвестиції. А перспективи величезні, і насамперед тут в Україні. Наприклад, —европейці, американці, які відмовляються від використання синтетичних матеріалів у будівництві. У них споживання каменя постійно зростає, одночасно з тим, як кераміка втрачає позиції. Інколи переваги каменя просто очевидні. Узяти хоч би київський Хрещатик — в «модних» цементних мощеніях застрягають каблуки. Інша справа — вулиця Грушевського, яку мостили українські майстри. Її гранітний булижник витримає ще не одну сотню років.