[3] [4]

Зелений туризм, вісім питань, вісім відповідей. Відповідь друга: звідки він прийшов?

Сільський зелений туризм, екотуризм, фермерський чи агротуризм – зараз існує безліч підходів до визначення цієї категорії відпочинку. Більшість фахівців розглядають названі види відпочинку як спорідненні. Їх основа –  перебування відпочиваючих протягом  певного часу  в сільському будинку, з можливістю спостерігати рослинний і тваринний світ, знайомитися з історією і традиціями певного регіону, відчути взаємозв’язок людини з природою.

Зелений туризм також визначають як надання послуг відпочинку на території натуральних природних ландшафтів з елементами благоустрою, де існують умови для короткочасного або ж більш тривалого перебування, лижних чи пішохідних прогулянок, збору ягід та грибів, відпочинку на пляжах тощо. Це офіційне визначення. Туристичні оператори поняття сільського зеленого туризму визначають частіше як відпочинок в приватних оселях у сільській місцевості, з використанням цікавих атракцій.

Людей в зеленому туризмі приваблює головним чином те, що відпочиваючі отримують цілий комплекс позитивних факторів впливу: оздоровчий, естетичний, пізнавальний. На відміну від великих отелей та морських курортів, в сільських туристичних оселях панує спокійна і розслаблююча атмосфері,  що не в останню чергу важливо саме для жителів міст.

Ми можемо виділити два напрямки зеленого туризму. Перший – це  екскурсії вихідного дня, коли люди з міст виїздять на 1-2 денний відпочинок  до сільської місцевості або на природні ландшафти. Очевидно, що в цьому випадку оператор чи провайдер туристичних послуг акцентує увагу на забезпеченні відпочиваючих цікавими маршрутами, надає в оренду необхідне обладнання (засоби пересування, екіпірування, тощо), засоби зв’язку, забезпечує харчування, за необхідності медичну допомогу. В Європі оператори таких послуг також підтримують у належному стані інформаційні стенди, вказівники, місця відпочинку на маршрутах. Цей напрямок відпочинку межує з класичним спортивним туризмом, проводиться на природі, в горах чи лісах. Очевидно, що часто він може бути джерелом підвищеної небезпеки, тому важливою складовою є також піклування про життя і здоров’я туристів.

Другий напрямок розвитку зеленого та сільського туризму - це забезпечення більш тривалого перебування, відпустки працівника, частіше за все від 5 до 14 днів. Оператори, які працюють в цьому напрямку, зосереджують свою увагу переважно на обладнанні комфортабельних осель, забезпеченні харчування і відпочинку відвідувачів.

Не зважаючи на те, що сільський зелений туризм на перший погляд здається «дикою» формою відпочинку, підприємцю, який працює в цій сфері варто пам’ятати: відпочиваючі завжди очікують на якісний сервіс і будуть надавати перевагу найбільш зручним та комплексним пропозиціям.

Бізнес у сфері зеленого туризму складається з наступних компонентів:

- грамотні рекламні пропозиції, спрямовані на інформування цільової аудиторії – потенційних відпочиваючих;

- забезпечення зручного контакту зацікавленої особи з представником провайдера, а також надання найбільш повної інформації про доступні сервіси;

- продуманий трансфер – доставка туристів з місця збору, автобусної чи залізничної станції, аеровокзалу;

- комфортне проживання (кімнати різної місткості, ліжка, приміщення в якому є кондиціонер, прання білизни і одягу, санітарно-гігієнічні послуги);

- якісне і своєчасне харчування клієнтів;

- засоби зв’язку (Інтернет, телефон, пошта);

- інформація про можливості активного відпочинку, наявність екскурсій, про існуючі туристичні маршрути, атракції оточуючої місцевості;

- оренда необхідного для відпочинку обладнання, одягу, взуття;

- продаж сувенірів, витворів народних промислів, місцевих унікальних продуктів харчування чи напоїв;

- фото та відео супровід відпочинку;

- послуги догляду за дітьми та домашніми тваринами туристів;

- зручний зворотній трансфер – повернення відпочиваючих.

Деякі підприємці надають відпочиваючим за окрему платню можливість зайнятися типовими сільськими видами діяльності: збирати фрукти та овочі, годувати тварин, допомагати у випасі травоїдних, брати участь у процесі вироблення сирів чи ковбас, святах врожаю, тощо.

Мало хто з підприємців надає послуги одразу за обома напрямками. Враховуючи, що такий бізнес – справа або родинна, або організована невеликим колективом, майже не можливо одночасно дбати про оселю (проживання, харчування, тощо) і організовувати активний відпочинок для туристів. Найбільш оптимальною схемою роботи є співпраця господарів осель з кількома екскурсійними операторами, надання пожильцям повної інформації про можливі варіанти активного відпочинку.

Ще одна специфічна риса зелено туристичного бізнесу полягає в тому, що задля забезпечення його прибутковості підприємцю не потрібно залучати дуже велику кількість туристів. В залежності від розміру оселі, рентабельним буде приїзд кількох родин, або декількох десятків людей на місяць. Ось чому найбільш ефективною рекламою в цьому виді бізнесу є так зване «сарафанне радіо» - позитивні враження відвідувачів, якими вони поділяться зі своїми друзями та колегами. Тому якість обслуговування й індивідуальний підхід до кожного клієнта є запорукою процвітання власної справи в сфері сільського і зеленого туризму.

Далі буде…

03.02.2014 - Про важливість "дискомфорту" або з чого починаються наші цілі? [6]

10.03.2013 - Реєструємо громадську організацію [7]

24.02.2013 - Зеленый туризм на тернопольщине глазами луганчан [8]

15.11.2012 - Как грамотно организовать пресс-конференцию [9]

15.10.2012 - Колеги! Давайте допоможемо центрам зайнятості! [10]

05.10.2012 - Разбудить спящую красавицу [11]