Про важливість "дискомфорту" або з чого починаються наші цілі?

Коли ми обговорюємо з клієнтами  Державної служби зайнятості України управління цілями (як особистісними, так і робочими), виникає закономірне запитання – «з чого і де починаються цілі?». Тобто, людині для того, щоби рухатися вперед, дуже важливо зрозуміти, як формуються цілі, що спонукає конкретну особистість робити кроки до їх досягнення. І це запитання – одне з базових в управлінні своїми цілями. Пропоную трохи уважніше подивитись на нього.

Підручників та посібників з особистісного росту останнім часом з’явилося багато, там всі ці процеси достеменно описані: бери, читай, втілюй у життя.

Ставимо собі цілі? Давайте намагатися робити так, щоб вони відповідали трьом важливим критеріям.

По-перше, ціль повинна бути досяжною. Коли я студентом першого курсу вивчав філософію (тоді ще марксистсько-ленінську, звісно), викладач нам вклав в голови – цілі мають бути трансцендентні. Це як горизонт, який начебто видно, але скільки ти не будеш рухатись до нього, наблизитись не вдасться. Пізніше я зрозумів, що саме можливість досягнути мети, є найважливішим критерієм і особистісною мотивацією. Я розумію, що можу досягти мети, тому я рухаюсь до неї.

Другий критерій – це важливість і суттєвість. Навряд чи хто стане заперечувати те, що тільки важлива для людини ціль буде викликати бажання рухатися до неї.

Третій критерій (блок критеріїв) тісно пов’язаний з другим – визнання важливості цілей передбачає їх ранжування, тобто, визначення ієрархії цінностей, а також можливий розподілу зусиль по досягненню різних цілей у часі і просторі. Розуміння цього блоку критеріїв надає особі змогу так роздати свої зусилля, щоб найбільш оптимально і послідовно досягти усіх поставлених цілей.    

А звідки ж беруться цілі? Підручники часто дають нам таку схему «проблема – аналіз – пропозиції – рішення – аналіз – корекція – остаточне рішення».

Принципово, якщо підходити з точки зору проектного аналізу, схема дієва, але є тут дуже серйозне «але». Проекти, що ми реалізуємо на ресурсах громадських організацій, або державних установ кардинально відрізняються від проектів під назвою «людське життя», або «особистісний ріст». Людина не є  стовідсотково передбачуваним об’єктом з її наборами відчуттів, емоцій, бажань та прихованих мотивацій.

На мій погляд, основою для формування особистих цілей є відчуття дискомфорту. Так, якщо розглядати проблему, то ми її формулюємо у негативній площині, на приклад, «немає машини», або «гаманець порожній». Насправді проблемі передує саме просте людське відчуття – воно і формує проблему. Не просто немає машини (та у 50% українців її немає), а відчуття внутрішнього дискомфорту – «не можу я так кожного ранку в цій маршрутці де перегар та лайки». «Гаманець порожній не тільки в мене, так живуть майже усі». Тут вже йде мова про людську гідність і відчуття особистості. 

Тільки дискомфорт формує проблему, а про це майже не пишуть в підручниках. Потім вже, перевернувши догори ногами проблему ми будемо розглядати можливі шляхи її вирішення, але все ж таки, першим кроком є визнання дискомфорту.

Саме таке начало формування цілей я пропоную безробітним.

10.03.2013 - Реєструємо громадську організацію

24.02.2013 - Зеленый туризм на тернопольщине глазами луганчан

15.11.2012 - Как грамотно организовать пресс-конференцию

15.10.2012 - Колеги! Давайте допоможемо центрам зайнятості!

05.10.2012 - Разбудить спящую красавицу