Аналіз впливу інтерактивних технологій навчання на особистість майбутнього фахівця

У статті розкривається поняття «інтерактивні методи навчання», подається характеристика окремих методів, визначаються позитиви і негативи впливу методів навчання на особистість магістранта, з’ясовуються різновиди використання інтерактивних технологій під час навчання у ВНЗ з метою формування конкурентоспроможного майбутнього фахівця.

Те, що я чую, я забуваю;

 Те, що я бачу й чую, – я трохи пам'ятаю;

 Те, що я чую, бачу й обговорюю, – я починаю розуміти;

 Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю навичок;

 Коли я передаю знання іншим – стаю майстром.

(словесна конструкція, відома з античних часів, яка пояснює інтерактивність у навчанні)

Сьогодні в системі освіти України, як і у всьому світі, дедалі більша увага зосереджується на перегляді і зміні цілей, змісту, форм і методів, засобів і загалом усієї організації освітньої системи відповідно до вимог часу. Пошук нових форм і прийомів вивчення різних дисциплін у сучасних умовах реформування системи вищої освіти явище не тільки закономірне, але і необхідне. Навчання повинно бути спрямоване на формування сильної особистості, здатної жити і працювати у сучасному світі.Всім відомо, що освіта має бути орієнтована на забезпечення самовизначення особистості, створення умов для самореалізації. У цьому зв’язку у навчальній діяльності повинні використовуватись такі методи навчання, які будуть сприяти самореалізації тих, хто навчається. Це можливо при таких умовах: наявність групової роботи, взаємодія тих, хто вчиться між собою, з педагогом, з навчальною інформацією. Цим умовам відповідає використання інтерактивних методів навчання, які представляють собою систему правил організації продуктивної взаємодії між собою тих, хто навчається, при якій відбувається засвоєння нового досвіду, отримання нових знань і надається можливість для самореалізації особистості. Одним із напрямків модернізації системи навчання є пошук психолого-педагогічних аспектів удосконалення методів та форм навчання, що і підтверджує актуальність нашого питання.

Питання застосування інтерактивних методів навчання у сучасних освітніх закладах широко досліджується вітчизняними і зарубіжними науковцями психолого-педагогічного профілю. Такі підходи до навчання не є новими для української середньої та вищої школи. Частково вони використовувались в 20-ті роки XX ст.–роки масштабного реформування освіти. Як зазначає Г. Сиротенко, про використання елементів інтерактивного навчання в українській школі згадується ще у дослідженнях А. Рівіна (1918 р.). Але запроваджувались вони без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення та експериментальної перевірки. Подальшу розробку особливостей інтерактивного навчання здійснювали В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова та ін. [17, с. 14]. На сучасному етапі слід виділити ряд напрямів досліджень: поняття «інноваційні процеси» у психолого-педагогічній науці (І. Лернер, М. Скаткін,, В. Беспалько, В. Сластьонін); освітні технології (О. Пєхота, С. Сисоєва); інтерактивні технології навчання (О. Пометун). Сучасні освітні інноваційні концепції мають місце у дослідженнях Ю. Васькова, С. Єрмоленкова, Л. Мацько. Теоретичні та практичні розробки психолого-педагогічних умов вдосконалення освітнього процесу належать В. Гузєєву, А. Гіну, О. Пометун, Л. Пироженко, А. Фасолі. Проте у галузі дидактики вищої школи інноваційні методичні пошуки були епізодичними. Тому метоюданої роботи є психологічний аналіз впливу інтерактивних методів навчання на особистість магістранта під час навчання у вищому навчальному закладі.

Інтерактивні методи навчання, які все частіше використовуються у практиці роботи сучасного викладача, дають можливість зрозуміти взаємозв’язок між подіями, аналізувати, мати свою думку, вміти аргументувати і толерантно вести дискусію. Поява і розвиток інтерактивних методів зумовлена тим, що виникають нові завдання перед учасниками процесу навчання, які полягають в тому, щоб не тільки дати студентам знання, але забезпечити формування і розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь та навичок самостійної розумової праці. Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю. К. Бабанський, М. М. Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання. Методологічною основою – розробки сучасних українських педагогів та психологів у галузі методів та технологій навчання. Термін "інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий”[5]. Є багато цікавих думок стосовно поняття «інтерактивний»:Інтерактивні методи навчання – це методи в основі яких лежить спілкування (О. Січкарук). Вони вирішують завдання: навчати, виховувати, розвивати особистість, формувати професійні та соціальні якості фахівця. Зокрема: Демчук М. підкреслює, що “інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня [1, с.4]”. О. Пометун та Л. Пироженко визначають, що :„Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії  всіх учнів. Це –співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)… [2, с. 7]”. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-і рр. XXст. засвідчують, що інтерактивне навчання дає можливість збільшити відсоток засвоєння матеріалу, впливає не лише на свідомість студента, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання» [5 ,с. 21].

Мета використання інтерактивного навчання – не самоціль. Це лише спосіб створення атмосфери в аудиторії, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по-справжньому реалізувати особистісно-орієнтоване навчання [17, с. 16]. Інтерактивні методи навчання є процесом спільної діяльності викладача і студентів, атрибутами якого є:

•  присутність учасників в єдиному часі і просторі, що створює можливість особистого контакту між ними;

•  наявність спільної мети, очікуваного результату діяльності, який
відповідає інтересам усіх і сприяє реалізації потреб кожного;

•  планування, контроль, корекція і координація дій;

•  розподіл єдиного процесу співпраці, спільної діяльності між учасниками;

•  виникнення міжособистісних відносин [17, с. 16].

Інтерактивні методи, на думку Г. О. Сиротенка – це посилена психолого-педагогічна взаємодія, взаємовплив учасників освітнього процесу через призму власної індивідуальності, особистого досвіду життєдіяльності. Це процес інтенсивної, міжсуб’єктної комунікації викладача та студентів (педагог – суб’єкт власної професійної діяльності – ставить у позицію суб’єкта освітньої діяльності студента). Інтерактивна освітня взаємодія характеризується високим ступенем інтенсивності спілкування її учасників, їхньої комунікації, обміну діяльністю, зміною і різноманітністю її видів, форм і прийомів, цілеспрямованою рефлексією учасниками своєї діяльності і взаємодії, що відбулася. Реалізація інтерактивних методів спрямованих на зміну, удосконалення моделей поведінки і діяльності учасників навчально-виховного процесу є важливою проблемою сучасної психологічної теорії і практики [17, с. 17].

Ключовим поняттям, що визначає сутність інтерактивних методів, є взаємодія. Взаємодія розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою особливістю якої визнається здатність людини «приймати роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію і конструювати власні дії. Психолого-педагогічна взаємодія – це обмін діяльністю між педагогом і учнями, в якому діяльність одного обумовлює діяльність іншого (інших) [10, с. 43].

О. Пометун виокремлює основні ознаки інтерактивної психолого-педагогічної взємодії: полілог, діалог, мисленнєва діяльність, смислотворчість, міжсуб’єктні відносини, свобода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія тощо [4, с. 39]. Проаналізуємо їх:

– Полілог (у перекладі з грецького означає багатоголосся) у педагогічному процесі є багатоголоссям, в якому можна почути голос кожного учасника педагогічної взаємодії.

– Діалог передбачає сприйняття учасниками педагогічного процесу самих себе як рівних партнерів, суб’єктів взаємодії.

– Мисленнєва діяльність як сутнісна ознака інтерактивних методів полягає в організації інтенсивної розумової діяльності викладача та студентів. У інтерактивному навчанні викладач має організувати самостійну пізнавальну діяльність студентів.

– Смислотворчість є процесом усвідомленого створення (творіння, побудови) студентами і викладачем нових для себе значень, змісту предметів і явищ оточуючої реальності в межах обговорюваної теми. Результатом смислотворчості викладача та студентів є новий зміст педагогічного процесу.

 – Свобода вибору студентів та викладача полягає в їхньому свідомому регулюванні і активізації своєї поведінки, педагогічної взаємодії, які сприяють оптимальному розвитку, саморозвитку [4 , с. 40].

Спроби класифікації інтерактивних методів навчання різноманітні: Л. Н. Вавилова, Т. Н. Добриніна, Е. Я. Голант, О. А. Голубкова, В. В. Гузєв та інші. Розглядаючи різні класифікації інтерактивних методів, потрібно відмітити ряд проблем: по-перше, ще досі не було виявлено жодної повної класифікації інтерактивних методів навчання. По-друге, нема чіткого розмежування між інтерактивними та активними методами навчання, одні і ті ж види відносять як до активних, так і до інтерактивних. По-третє, наявні класифікації інтерактивних методів навчання не відбивають такої особистісної функції, як самореалізація.

Інтерактивні методи ділять на дві групи, де: 1) однією із сторін виступає викладач, 2) спілкування відбувається між студентами. До першої групи можна віднести лекції із включеними бесідами, дискусіями ,проблемні лекції, семінари-обговорення, семінари "питання-відповідь", дискусії із провокаційними запитаннями, консультації (особливо при дистанційному навчанні), роботу через сайт-курс. До другої – бесіди, дискусії, круглі столи, "мозковий штурм", групове вирішення конкретних ситуацій, діл.

О. І. Пометун і Л. В. Пироженко запропонували класифікацію інтерактивних технологій навчання в залежності від форм (моделей) навчання, в яких реалізуються інтерактивні технології.

Таким чином, залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності студентів інтерактивні технології навчання були ними об'єднані в 4 групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання.

2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання.

3. Інтерактивні технології ситуативного моделювання.

4. Інтерактивні технології відпрацювання дискусійних питань [5, с. 33]

Сучасні дослідники психолого-педагогічного профілю пропонують різні види інтерактивних методів. С. Сисоєва: творчі ситуації, навчально-творчі задачі, навчання у співробітництві, метод проектів, навчальний тренінг, метод дискусії, ігровий метод, метод «мозкової атаки», метод «Дельфі», проблемне навчання, кейс-метод.В. В. Мельник пропонує інтерактивні методи поділяти на превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін.), імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий штурм» та ін.), неімітаційні інтеракції (проблемна лекція, конференція, практикум тощо).

Щоб зрозуміти переваги того чи іншого методу слід описати детально їх застосування в навчально-виховному процесі ВНЗ. До найбільш поширених методів належать наступні: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Робота в парах», «Розігрування правової ситуації по ролях», «Ток – шоу», «Метод інсценування» та ін.

1. „Мікрофон”. Один із видів колективного навчання. Студенти мають можливість по черзі відстояти свою позицію та аргументувати її. Викладач, уважно слухаючи, аналізує рівень засвоєння теми. Також викладач може висловити і свої міркування. Для ефективної організації роботи академічної групи потрібно: поставити чітко сформульоване запитання чи проблему; запропонувати групі предмет, який виконуватиме роль уявного мікрофона, який студенти передаватимуть один одному, по черзі беручи слово; запропонувати студентам говорити лаконічно й швидко, не більше ніж 1-2 хвилини; говорити має тільки та особа у кого "символічний" мікрофон," відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця. Перевага цього методу полягає у тому що кожен студент має можливість висловити свою думку, але це не завжди вдається тому що у великій аудиторії часто буває, що інші не дають висловитись.

2. "Мозковий штурм"— це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх присутніх і допомагає знаходити кілька рішень по конкретній темі. Викладач на занятті називає тему дискусії та запрошує вас взяти участь у її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2. Студент записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

3. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.

4. Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.

5. Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Позитивне в цьому методі є, те що студенти вчаться творчо мислити, шукати вихід з ситуації. Головне зуміти залучити усіх до обговорення.

 3. "Займи позицію" — цей методдопомагає проводити дискусію по спірній, суперечливій темі. Порядок проведення: викладач називає тему та пропонує вам висловити свою думку по досліджуваній темі; вам потрібно стати біля того плакату, який збігається з вашою точкою зору; підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали; якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, можете перейти до іншого плакату і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони. Позитив методуу можливості висловитися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

4. "Робота в парах" — метод є різновидом роботи в малих групах, він дозволить сформувати навички співробітництва, оволодіти уміннями висловлюватись та активно слухати.

Етапи організації роботи:

1. Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначте, хто буде говорити першим.

3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто буде очолювати результати роботи класу та підготуйтеся до нього.

5. "Розігрування правової ситуації по ролях". Мета розігрування правової ситуації по ролях — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації. Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та надає можливість діяти "як насправді", можна розігрувати свої власні ситуації, в яких ви вже побували. Беручи участь у рольовій ситуації, потрібно чітко дотримуватися своєї ролі; намагатись слухати партнерів по грі та викладача; не коментувати дії інших, знаходячись у ролі; намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили; вийти з ролі по закінченні сценки; взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі. У студентів набувається досвід шляхом гри.

 6. "Ток – шоу". Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Викладач на цьому уроці є ведучим на ток – шоу.

 Умови ефективного використання методу:

1. Оголошується тема дискусії

2. Запрошуються висловитися із запропонованої теми "запрошені гості"

3. Слово надається глядачам, які можуть виступити із своєю думкою протягом 1 хв. або поставити запитання "запрошеним"

4. "Запрошені" мають відповідати лаконічно та конкретно

5. Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати виступаючого за лімітом часу. Ця форма роботи допоможе навчитися брати участь у загальних дискусіях висловлювати та захищати власну позицію. Недоліком цього методу буває те, що студенти часто губляться і не можуть одразу дати відповіді.

7. "Метод інсценування" має багато спільного з театром, який викликає сильні почуття і, відповідно, впливає на емоційно-вольову сферу особистості. Один із найдавніших методів навчання, він найбільш ефективний і на сьогодні, бо забезпечує умови максимального наближення дидактичного процесу до дійсності. Характерними особливостями цього методу є наступне: по-перше, ознайомлення учасників заняття з конкретною дидактичною ситуацією, яка найбільш повно відповідає професійній діяльності і потребує вирішення; по-друге, надання їм ролей конкретних посадових осіб, які існують в реальній ситуації; по-третє, розподіл цих ролей між студентами. Він забезпечує студентам такі умови для занять, які не в змозі створити інші методи навчання – випробувати на собі результати своїх рішень і дій. Можна використовувати дві форми інсценування занять: перша – це заздалегідь підготовлене інсценування; друга – імпровізоване інсценування, яке порівняно з першим виникає ніби ненавмисно, випадково і несподівано під час обговорення певних навчальних проблем. Перевага цього методу у тому що надається можливість наблизитися до дійсності.

Нами було вивчено застосування елементів інтерактивних методів навчання у Львівському державному університеті внутрішніх справ на різних факультетах (юридичний, економічний, психології) на практичних заняттях курсу «Педагогіка і психологія Вищої школи і Болонський процес». На такому практичному занятті, що проходило з допомогою активних методів, було дотримано важливого принципу рівноправності співбесідників (молодий викладач – магістрант). В рамках виконання магістрантами індивідуального наукового самостійного завдання(ІНДЗ), студенти використовували активні форми виконання завдання – реферати, есе, нариси, інтерв’ю, упорядковували бібліографічні покажчики, таблиці, схеми, вирішували запропоновані задачі, готували презентації з опрацьованої теми. Тематика ІНДЗ стосувалася вивчення «Організації навчального-виховного процесу в провідних ВНЗ світу». Аналізуючи величезні обсяги матеріалу зі специфіки здобуття вищої освіти в Оксфорді, Гарварді, Бонні у порівнянні з найдавнішими українськими Вишами (Києво-Могилянською та Острозькою Академією, Львівським національним університетом імені Івана Франка), студенти демонстрували практичні навички і уміння із застосування різноманітних технологій навчання.

Впроваджуючи в практику міжпредметні зв'язки з курсом «Риторика», студенти-магістранти демонстрували використання методу ділової гри «Я маю слово». Метою застосування методу є формування практичних умінь із виконання ефективних публічних промов (спочатку перед малою аудиторією), швидкого мислення, використання риторичної формули для правильного планування і виголошення промови, уміння об’єктивно оцінювати і аналізувати промовця, застосовуючи контрольно-аналітичний закон. В ході практичного заняття нами було запропоновано тематику проблем, з якою повинні виступати 2–3 магістранти протягом 5 хвилин. Решта групи брала участь в оцінюванні за заздалегідь заготовленими критеріями (з допомогою мультимедійного проектору) і ранжували виступи магістрантів, виставляючи бали. Такі вкраплення ігрового методу використовувалися для кращого засвоєння нової інформації. Інший варіант семінарського заняття пропонував використання ділової гри – «У суді». Цей метод мав на меті формування навичок ведення дискусії у формі імітації судового процесу. Проведення семінару передбачало підготовку протягом 1 – 2 тижнів. Час було відведено для вивчення сценарію гри, розподілити ролі, підготувати матеріали. В ході проведення гри було спеціально облаштовано аудиторію – розвішано плакати із наступними слоганами: «Я критикую дії, а не людей», «Моя мета – не перемога, а прийняття найкращого рішення». Протягом години, відведеної для проведення гри в контексті практичного заняття, було обрано представників «судового апарату»: суддю, прокурора, адвоката, обвинуваченого, свідків. Виховна мета заняття передбачала формування і виховання адекватної самооцінки магістранта, яка оцінювалась у підсумку у залежності від кількості кращих аргументів. Дуже часто на семінарських чи практичних заняттях застосовувалось активне навчання з допомогою методу «малих груп». Спостереження свідчить про те, що більшість магістрантів системно готувалася і з великим зацікавленням включалася у хід ділової гри. Коли матеріал з курсу засвоєно, то з’являлися навики спілкування, аргументи «проти» і «за», формувалася первинна соціальна компетентність особистості, яка є необхідною складовою професіоналізації майбутнього випускника. В кожній малій групі з’являються більш активніші учасники, в яких можна вирізнити лідерські якості, що є важливими для прийняття управлінських рішень у майбутній професійній діяльності.

Таким чином, ми можемо сформулювати основні перевагиінтерактивних методів навчання для формування особистості випускника ВНЗ: студенти набуватимуть досвіду культури ведення дискусії; вироблятимуть вміння приймати спільні рішення; вдосконалюватимуть комунікативні навички, вміння спілкуватися, доповідати. Якісно змінюватиметься рівень сприйняття навчального матеріалу – він набуватиме особистісного сенсу, замість “вивчити”, “запам’ятати” стане “обдумати”, “застосувати”; якісно змінюватиметься рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням. До основних негативів можна віднести наступні проблеми: студент часто може не мати власної думки, а якщо і матиме, то боятиметься висловлювати її відкритоперед групою;часто студенти можуть не вміти слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення;студенти можуть бути не готовими в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс;можуть спостерігатися труднощі в малих групах: лідери намагаються “тягнути” групу, а слабші студенти можуть одразу ставати пасивними.

Список літератури:

1. Демчук М. Нетрадиційні форми навчання. // Рідна школа. – 2005. – №9. –С. 65 – 67.

2. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання //Дивослово. – 2004. – №7. – С. 2 – 3.

3. Метод „Мікрофон”.Педагогіка – Максимюк С. П. Електронний ресурс. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/18991009/pedagogika/metodi_navchannya_traditsiyi_novatsiyi

4. Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання. – К. : Шк. світ,2007. – 112 с.

5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика– К.: А. С. К., 2002. – 192 с.

6. Сисоєва С. О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально-методичний посібник /Сисоєва С. О.; НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. – К.: ВД «ЕКМО», 2011. – 324 с.

7. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Херсон.: Основа, 2003. – 80 с.

Малинович Лариса Михайлівна,

Легендзевич Галина Ярославівна