Чи може песиміст бути щасливим?
Статті
Чи може песиміст бути щасливим?
31.03.2015Для початку пропоную пройти невеличкий тест:
Уявіть, що Ви – вчений-селекціонер, який багато років працював над новим сортом. Саме сьогодні настав день, коли Ви, після детального та ретельного відбору, висаджуєте насіння в землю.
Який відсоток насіння зійде?
100- 99%. У вас достатньо зухвалості яку, швидше за все, оточуючі сприймають як високомірність. Спробуйте навчитися визнавати свої слабкості.
98-81%. Ви впевнений у собі, люди сприймають Вас як природженого лідера.
80-61%. Обережний оптиміст, який сподівається на краще, але готується до гіршого.
60-41% - середній рівень впевненості – не дуже нахабний, але і не дуже впевнений. Є ще над чим працювати.
40-21% - песимізм.
21-1% покірність.
0 – Чиста маніпуляція (як і 100%). Ви, в силу певних причин, можете робити вигляд, що Вас це не цікавить, тому нічого не пробуєте робити.
Ви втішилися високим показникам чи засмутилися низьким відсоткам? Не спішіть. Звичайно, ми звикли вважати, що оптиміст – це та людина, якій забезпечено успіх та популярність. Але, насправді, це не так. Цей несерйозний тест (точніше його інтерпретація) дуже добре показує сьогоднішнє уявлення більшості людей щодо оптимізму/песимізму, та така думка є достатньо шаблонною і збіднює справжню картину ефективності песимістів та оптимістів.
Оптимістичний погляд на життя багато в чому виграє у песимістичного, але й має свої недоліки, оскільки односторонній погляд на світ і на себе не дає людині реальної картини того, що відбувається. Тому безпечність, егоїзм, непередбачений крах надій, жорстоке розчарування – часто невід’ємні супутники оптимістів.
Песимісти, будучи тривожними, мають низькі очікування для себе в аналітичних, мовних та творчих завданнях. Але справляються з завданнями вони не гірше, оскільки досягають успіху саме завдяки песимізму – негативне ставлення перетворює тривогу в дію. Уявляючи найгірший результат, песимісти мотивують себе краще готуватися і більше старатися. Оптимісти і песимісти домагаються успіху при різних сценаріях.
Якщо оптимістів щастя робить більш успішними, енергійними та креативними, то для песимістів все може бути навпаки. Вчені провели експеримент та запросили до участі в експерименті рівну кількість оптимістів та песимістів. Під час експерименту вчені зауважили, що коли оптимісти і песимісти грають, наприклад, в дартс, середні результати у них одинакові, але їх мотивують різні умови – оптимісти на 30% точніше кидали дротики, якщо перед грою розслаблялися, песимісти на 30 % краще потрапляли в ціль, якщо перед грою думали про негативний результат. Секрет в тому, що коли песимісти в гарному настрої, зникає та тривога, яка їх зазвичай мобілізує .
Тому вчені дійшли висновку, що ніщо так не заважає ефективності песиміста, як радість і підтвердили свої гіпотези експериментом. В експерименті люди повинні були намалювати складний малюнок. Перед завданням дослідник сказав половині учасників, що подивився їх університетські оцінки, і дійшов до думки, що «так як у них все добре виходило в минулому, то вони неодмінно впораються із завданням на відмінно». Ці слова на 14% покращили результати оптимістів і на 29% погіршили роботу песимістів, адже заохочення посилило їх впевненість у собі, заглушило тривогу і завадило задати низькі очікування щодо своїх можливостей.Тобто, хвилювання мотивує песиміста.
Мартін Зелігман, професор психології, підмітив, що песимісти часто дуже точно судять про те, наскільки та чи інша ситуація їм підконтрольна. Оптимісти ж, навпаки, часто схильні вважати, що володіють ситуацією, в більшій мірі, ніж це є насправді, навіть коли вони абсолютно безпорадні і зовсім не здатні ні на що вплинути. Песиміст бачить жорстку і тверезу реальність, що в деякій мірі може бути навіть корисно в діловій обстановці.
Психолог Мартін Селігман каже, що коли щось йде не так, песимісти сприймають це як результат персональний, постійний і всепроникаючий, а оптимісти, навпаки, розуміють, що потрібно попрактикуватися і навчитися робити краще, і можна домогтися успіху в чомусь іншому.
Дослідження також показують, що коли підприємці надзвичайно оптимістичні, їх нові проекти приносять менше доходів і ростуть повільніше, а коли керівники компаній вельми оптимістичні, вони залазять у небезпечні борги і ставлять компанію під загрозу. Тому в ефективних компанія часто генеральний директор належить до оптимістів. У кінцевому рахунку обидва підходи небезпечні, бо песимізм перетворюється на фаталізм, а оптимізм відриває від реальності. Тому, якщо ми не вміємо витримувати баланс оптимізму/песимізму, оптимістам вкрай необхідні песимісти, щоб передбачати найгірше і підготувати нас усіх до нього. А песимістам складно без життєрадісності, енергійності та безтурботності оптиміста. Також треба вміти знайти баланс між обома позиціями, поєднати плюси обох підходів. Песимістам треба вчиться радіти життю, оптимістам – реально дивитися на події. Для цього треба не так і багато: песимістам навчитися більше довіряти своїм уявленням про самого себе, відганяти нав’язливі песимістичні думки, оточити себе радісними та енергійними людьми. Оптимістам – зупинятися перед прийняттям важливих рішень і «про всяк випадок» подумки допустити, що можливий тако інший перебіг подій, ніж здається на перший погляд. Вміння знаходити золоту середину – не перебільшувати неприємності і не тішити себе безхмарним майбуттям – роблять нас здатними уникати стресів, досягати результатів та радіти своїм успіхам.
Методологія та практикум
.jpg)
