Кожен СПД має право використовувати своє власне майно у підприємницькій діяльності

Фізична особа – підприємець є суб'єктом, що поєднує в собі риси носія двох різних видів суспільних стосунків. Важливо – це вміти розрізняти, знати і використовувати  з максимальною вигодою для себе і обережно.

СПД  фізична особа підприємець  підпадає під дію норм  регулюючого   законодавства і відношень  між суб'єктами господарської діяльності. З іншого боку, він як і раніше залишається учасником цивільних, сімейних, житлових і інших правовідносин.  Згідно Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IVсуб'єктів цивільних правових стосунків розділено на дві категорії – юридичні і фізичні особи. Виходячи з цього за фізичною особою законодавством закріплено право приватної власності на все майно (рухоме і нерухоме), яким фізична особа володіє і розпоряджається. Незалежно від того, в якому статусі фізична особа перебуватиме, наприклад у разі ухвалення рішення про здійснення підприємницької діяльності, суб'єктом права приватної власності виступає саме фізична особа, а не СПД. Не передбачено і законодавчих передумов рахувати майно, яке знаходиться у  приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин реєструватиметься фізичною особою підприємцем.

Використання власного майна для здійснення підприємницької діяльності є одним із способів розпорядження майном фізичної особи. Ось чому іноді ця біполярність може спричинити і негативні наслідки.  Що говорить Господарський Кодекс України?  У  ст. 42 ГКУ сказано: «підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на свій ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) в цілях досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку».  Тому нам фізичним особам підприємцям слід обов’язково  пам'ятати, що ми працюємо саме «на свій ризик».

З моменту  нашої  реєстрації фізичної особи як суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) все наше  майно стає «заручником» результатів подальшої підприємницької діяльності. Інакше кажучи, якщо в певних організаційно-правових формах для юридичних осіб відповідальність засновників передбачена, як правило, в обмеженій межі (наприклад, в ТОВ учасники несуть ризик збитків, боргів в межах свого внеску та майна товариства), то фізична особа підприємець відповідає по своїм зобов'язанням і несе ризик збитків всім майном, яке знаходиться у нього у власності (виключення приведені в ст. 379 Цивільного процесуального кодексу України). Навіть тим майном, яке було придбано задовго до реєстрації підприємцем. А в деяких випадках і тим майном (доходом), яке буде нажито після припинення статусу СПД. Але  все ж подвійність статусу фізичної особи підприємця може бути вигідно використана в поточній діяльності СПД. Наприклад  продаж здійснюється СПД як фізичною особою з трактовкою таких відомостей в договорі, то надалі, виконання такого договору будуть порушені, продавцеві доведеться звертатися до суду загальної юрисдикції як громадянинові. А цивільні процеси триваліші і недостатньо чіткі в терміні  і інших нюансах, ніж господарські. Тому при здійсненні операції із стороною, в благонадійності якої ви сумніваєтеся, вигідно виступати як фізичній особі підприємцю – суб'єкт господарських правовідносин. Тоді за захистом своїх прав можна буде звернутися до господарського суду. Результат на успіх швидший і надійніший. Крім того, набуваючи майно від імені фізичної особи, СПД не повинен здійснювати оплату зі свого поточного рахунку (для ведення підприємницької діяльності), а тільки наявними засобами.  Якщо ми  говоримо  про особливості подвійного статусу фізичної особи підприємця, слід згадати про особливості припинення його діяльності, зокрема про процедуру банкрутства. Як я вище наголошувала, фізична особа  підприємець відповідає перед кредиторами всім майном, що належить йому, за винятком того майна, на яке не може бути обернене на стягнення. У випадку якщо  вимоги кредиторів в сукупності складають суму, що перевищує 300 мінімальних заробітних плат, і фізична особа підприємець не в змозі їх задовольнити протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення терміну, такий СПД або його кредитор мають право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття та впровадження справи про банкрутство, бо це питання саме і пов’язане  так чи інакше  з «біполярністю»  фізичної особи підприємця.

Отже слід зазначити, що «знаходження» фізичної особи підприємця в статусі людини і громадянина, з одного боку, і в статусі суб'єкта господарської діяльності – з іншою, не завжди припускає безумовну можливість вибору. Якщо в деяких випадках фізична особа підприємець вільний у визначенні суспільних стосунків з більшою користю для себе або з великим об'ємом має рацію, то іноді йому не уникнути «накладення» правовідносин, що склалися. Також можливі ситуації, коли тривалий час після припинення статусу суб'єкта підприємницької діяльності громадянин «пожинатиме плоди» невдалого господарювання (у разі банкрутства чи впровадження кримінальної справи). Згідно ст. 319 і 320 ГК фізична особа може використовувати будь-яке своє майно у підприємницькій діяльності. (Дуже важливо, щоб таке використання підтверджувалося відповідними документами.) Якщо, наприклад, нерухомість зареєстрована за фізичною особою, то вона цілком може реалізувати (використовувати інакше) таку нерухомість в рамках своєї підприємницької діяльності. Якщо, наприклад, нерухомість зареєстрована за фізичною особою підприємцем, буде пряме цільове використання майна у підприємницькій діяльності. При реєстрації СПД (фізичною особою підприємцем) відповідно до норм Податкового Кодексу України (ПКУ) ми стаємо платниками податків ізобов’язані стати на облік у відповідних органах ДПС за основним та неосновним місцем обліку. Обов’язок повідомляти про всі об’єкти оподаткування й об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи ДПС за місцезнаходженням таких об’єктів (далі — об’єкти оподаткування) покладено на платників податків статтею 63 ПКУ. При цьому об’єктами оподаткування й об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.
 

Надсилати відповідне Повідомлення слід усім платникам податків (юридичним та фізичним особам), у т. ч. тим, які були зареєстровані, створені чи відкриті до 2011 року, за формою №20-ОПП, затвердженою наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. №979.
Повідомлення надсилається, зокрема, якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об’єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку.

У зазначених випадках платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку в органі ДПС за місцезнаходженням об’єкта оподаткування. Повідомлення про зазначені об’єкти за ф. №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів до органу ДПС за місцезнаходженням об’єкта.При першому надані Повідомлення зазначаються всі об’єкти оподаткування. При наступному поданні повідомлення зазначається новий об’єкт оподаткування або об’єкт оподаткування, щодо якого відбуваються зміни.  Зважте обов’язково, що таку форму подаємо у двох примірниках (відмітка органу ДПС – це Ваш примірник). Сама форма №20 – ОПП та зразок її заповнення прогляньте у файлі до цієї статті.

№20 – ОПП