Креативність як важлива складова особистості тренера

Щоб творчо здійснювати професійну діяльність, тренер повинен відзначатись креативністю, тобто здатністю до перетворень і творчості. Сутність креативності розглядається з різних точок зору: створення нового у ситуації, коли проблема відображає попередній досвід; вихід за межі вже існуючих знань; взаємодія, що веде до розвитку; здатність людини відмовлятися від стереотипних способів мислення. Ознаками креативності є:

• оригінальність
• гнучкість
• здатність до загостреного сприйняття дисгармонії.

Викладацька творчість відображає процес особистісної і професійної реалізації та самореалізації тренера у його діяльності. Сутність, специфіка, ознаки і риси тренерської творчості, які обумовлюють її особливе місце серед інших видів творчості, виявляються в особистісно орієнтованій розвивальній взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, спрямованої на формування творчої особистості учасника і підвищення рівня творчої діяльності тренера. Важливу роль, на нашу думку, у розвитку творчості особистості тренера відіграє сформованість соціально значущих якостей.

Здатність тренера до творчості характеризується не тільки високим рівнем креативності, а й набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які забезпечують ефективність його взаємодії з учасниками щодо розвитку їхніх творчих можливостей. С.О. Сисоєва визначає такі ознаки особистісної креативності: високий рівень соціальної і моральної свідомості; пошуково-перетворюючий стиль мислення; розвинені інтелектуально-логічні здібності; проблемне бачення; творча фантазія, розвинута уява; специфічні особистісні якості (любов до людей, безкорисність, сміливість, готовність до розумового ризику в професійній діяльності, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм); специфічні мотиви (необхідність самореалізації, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності у тренерській роботі) [1, с.98]. Більшість із цих якостей ми можемо вважати соціально значущими.

У психології творча активність розглядається як складова частина більш глобального явища - креативності. Цим терміном позначається комплекс інтелектуальних і особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійній постановці проблем, народженню значної кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх вирішенню.

Залежність особливостей і механізмів творчої активності від рівня розвитку базових основ особистості і, перш за все, здатності подолання звичних уявлень про світ і про себе, досліджена в роботах С.Д. Максименка, який розглядає творчу активність, як ґрунтовний атрибут психічного взагалі. Свідчення цьому - впевненість автора щодо того, що поряд з традиційно визнаними відображенням і саморегуляцією, психіка людини має механізми проектування і опредметнення. Проектування, за С.Д. Максименком, - це сукупність і послідовність розумових або психомоторних дій, внаслідок чого створюються образи, схеми або знакові системи - теорії будови матеріальних предметів або дій. Перед спеціалістом відкривається можливість конструювати і створювати, будувати і розглядати предмети і явища з елементів відомого й усвідомлюваного - в межах потенційної здійсненності. Опредметнення, за визначенням С.Д. Максименка, - процес перетворення і втілення людських душевних сил і здатностей із форм живої активності в образ застиглої предметності [2]. Таким чином, ці висновки трактують визначення творчості (креативності) як визначальну і вихідну функцію існування психіки людини.

В.О. Моляко запропонував власну концепцію виховання творчої особистості [3]. Він переконаний в тому, що саме творча, естетично збагачена особистість у змозі розв'язувати як щоденні виробничі, так і масштабні завдання, які забезпечуватимуть не просто виживання, а прогрес нації, здатної зайняти у співдружності народів достатнє місце, створити кожному своєму громадянинові повноцінне економічне і культурне життя.

В.О. Моляко називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних психологів і педагогів, ідеї яких слід використовувати у процесі формування творчої особистості. Це К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, Л.С. Виготський, Е. Фромм та інші.

В.О. Моляко пропонує три основні форми здійснення розробленої ним концепції творчого виховання [3, с. 48-49]:

а)    систематичне розв'язання різноманітних творчих завдань, організація спеціального творчого тренінгу;

б)    максимальна естетизація всіх форм життєдіяльності учасників тренінгу, включаючи й освоєння національних художніх надбань, творів народного мистецтва, світової культури, використовуючи, зокрема, і кращий зарубіжний досвід (наприклад, японський, що описаний у працях Т.П. Григор'євої, С.В. Завадської та інших східознавців);

в) постійна участь особистості у колективній діяльності, виконання різноманітних громадсько значущих справ.

Науковець конкретизує ці три форми, фактори реалізації виховання - творчий, естетичний, громадський - вважаючи їх основою розвитку духовності людини. Він впевнений у необхідності творчого виховання молоді саме у колективі, в системі "особистість-колектив", у сприятливих суспільно-психологічних умовах, які забезпечують спільну творчість, психологічну сумісність, виконання колективної суспільно корисної діяльності, моральне та патріотичне виховання.

Вашій увазі був представлений короткий огляд сучасних українських психологів щодо проблеми креативності. На ціх принципах ми намагаємось будувати наші заняття, які ми проводимо з безробітними та роботодавцями, особливо молодого віку.

Використана література.
1.    Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: [монографія]. – К. : Поліграфкнига, 1996.
2.    Максименко С. Д. Загальна психологія / С. Д. Максименко. − 3-є вид., перероб. та доп.: навч. посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2008.
3.    Моляко В. А. Психологические проблемы творческой одаренности / В. А. Моляко. – К. : Знание, 1995.