Лізинг в агропромисловому комплексі

Наша Україна є аграрною країною. Тому сільське господарство завжди відігравало величезну роль в економіці країни. На території України знаходиться четверта частина світових запасів чорноземів. Наші природні умови сприятливі для аграрного виробництва. Але, незважаючи на все це, ми дуже відстаємо у виробництві сільськогосподарської продукції від інших країн світу.

В сучасних складних економічних умовах сільськогосподарських підприємств при відсутності достатніх обігових коштів, катастрофічному моральному і матеріальному старінні матеріально-технічної бази, обмеженості доступу до кредитів велику роль відіграє лізинг. Тому проблема дослідження лізингової діяльності та обґрунтування напрямів її подальшої активізації набуває особливої актуальності. Однак поки що лізинг не став предметом комплексного дослідження, не відпрацьовані єдина термінологія, науково-методичні і практичні підходи до вирішення цілого кола питань в контексті здійснення нового етапу аграрної політики - забезпечення сталого розвитку сільського господарства в умовах відкритого конкурентного середовища, функціонування прозорого аграрного ринку, інтеграції України у світовий економічний простір.

Згідно із законом України "Про лізинг", який набрав чинності 10.01.1998 р. Лізинг – це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, яка отримує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника – виробника майна) за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

На сьогоднішній день розвиток лізингового кредитування - стратегічний напрям дій державних органів влади, адже лізинг надасть великі можливості для «підйому» народного господарства, яке знаходиться не в найкращому стані. Загальний обсяг ресурсів, який потрібен для відновлення господарства оцінюють в 50-100 млрд. дол. США, ця сума зазначена без врахування потреб для вдосконалення існуючої техніки. Одним із шляхів для вирішення даної проблеми є лізинговий кредит. Це пропонується так як лізинг має ряд переваг у порівнянні з іншими видами інвестування.

Основними з них є:

• інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

• лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;

• часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави;

• лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає мажливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

• для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

• лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

• лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток;

• виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.

Спираючись на закони ринкової економіки, можна стверджувати, що рівень підприємницького ризику для інвесторів прямо пропорційний терміну інвестування. Це чітко проявляється у сільському господарстві. Через певний ризик банки неохоче резервують кошти для видачі сільськогосподарським товаровиробникам гарантій по кредитах на оновлення та закупівлю машин і обладнання.

Одним із варіантів залучення інвестиції в економіку є трохи нетрадиційне для сільського господарства нашої країни запровадження лізингових відносин в аграрну сферу. Механізм лізингу є видом інвестиційної діяльності, при якій лізингова компанія набуває майно, і потім передає його в користування клієнту з переходом права власності на майно за умови виплати вартості майна за період використання і супутніх витрат (відсотків по кредиту, винагороди лізингової компанії, податків, страхування).

Важливим чинником росту продуктивності праці у сільському господарстві та забезпечення сталого розвитку села є рівень технічного оснащення та можливість застосовувати новітні технології у сільськогосподарській галузі. Це має бути на всіх етапах роботи агропромислового комплексу - від селекційної роботи, до вирощування сільськогосподарської продукції, її збору, переробки, зберігання, транспортування та реалізації.

Лізинг для сільського господарства України має стати ефективним інвестиційним механізмом оновлення основних засобів. На сьогодні приблизно 20% лізингових компаній надають у лізинг сільськогосподарську техніку (до цього числа не включена державна лізингова компанія «Украгролізинг»).

Лізинг в світовій економіці посідає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту. Він є одним з прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва та відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технології. Для багатьох господарюючих суб'єктів лізингові операції в країнах ринкового спрямування стали домінуючими при технічному переоснащенні матеріально-технічної бази свого виробництва.

Лізинг виконує декілька народногосподарських функцій, зокрема є:

• формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповнюючи традиційні канали фінансування,

• прогресивним методом матеріалотехнічного забезпечення,

• способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного маркетингу.

З часу набуття Україною незалежності стан забезпеченості сільськогосподарських підприємств технікою з року в рік погіршувався.

Темпи зростання технічного забезпечення не відповідають сучасним організаційно-технологічним вимогам сільськогосподарського виробництва.  За останні роки було списано сільськогосподарської техніки майже у 2 рази менше, ніж належало списати за нормативними строками їх експлуатації. Внаслідок цього істотно збільшилося навантаження на основні види техніки. Так, на один зернозбиральний комбайн припадає 249,8 га посівів зернових культур, що у 1,4 разу більше ніж у Росії, в 2-4 рази - ніж у економічно розвинених країнах. Це безумовно призвело до розтягування строків збиральних робіт, а отже до втрат врожаю і витрат ресурсів вкладених у сільське виробництво. В результаті загальні втрати сільського господарства, пов'язані з нестачею та низьким технічним станом машин, становили: за перевитратами пального 10-12%, за недобором врожаю - більш як на 30%.

Для вирішення цієї проблеми потрібне кількісне і якісне оновлення матеріально-технічної бази, запровадження нової техніки, технологій та організації виробництва. В даних умовах, що склалися, найпривабливішим інструментом залучення інвестиційних ресурсів може стати лізинг. Саме він зможе певною мірою забезпечити сільськогосподарських товаровиробників технічними засобами в найкоротші строки.

В світовій економіці інвестування ресурсів в основні засоби займає друге місце після банківського кредиту. За даними Європейської федерації асоціацій лізингових компаній, у формі лізингових операцій в Англії здійснюється 28,2% всіх інвестицій, у ФРН - 16,6, США - 30, Франції - 17,5, Швеції - 26,3%. Світовий обсяг лізингових угод у 2000 році становив 415 млрд. дол., при цьому на частку США припадало 62% або 260 млрд. дол. В усіх розвинутих країнах ринок аграрних послуг залишається стабільним.

Як свідчать дані досліджень, за останнє десятиліття навантаження на кожний трактор у розвинутих країнах світу (США, Франція, Німеччина) залишилися незмінними, тоді як в Україні - зросло на 50-60 га. Обсяг робіт на трактор в Україні у 9 разів вищий, ніж у Великобританії, у 10 разів - ніж у Франції, у 24 рази - ніж у Німеччині. Навантаження на зернозбиральний комбайн в Україні за останні роки становило 240-250 га, що майже в 4 рази більше, ніж від США, Великобританії, Франції, майже в 5 разів - від Данії, Бельгії, Нідерландів та в 7 разів - від Німеччини.

За підрахунками фахівців, для відтворення машинно-тракторного парку на рівні технологічного попиту, необхідно щорічно постачати сільськогосподарським виробникам техніки на суму 10 млрд. грн. Таких коштів немає у товаровиробників і держави. Тому у сучасних умовах забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами неможливе без впровадження такого нетрадиційного методу фінансування як лізинг.

З моменту створення Державного лізингового фонду аграріям передано на умовах фінансового лізингу більше 10 тис. одиниць сільськогосподарської та ґрунтообробної техніки на суму понад 523 млн. грн..

Підтримка аграріїв державою повинна ґрунтуватися на розробці більш досконалого механізму розподілу бюджетних коштів, а повноцінний розвиток лізингової індустрії в аграрному секторі має функціонувати на засадах ринкової конкуренції за участі як державних лізингових компаній, так і комерційних. Ефективність використання бюджетних ресурсів для впровадження лізингу в аграрному секторі можна підвищити за умови залучення комерційних лізингодавців. За умови вісутності пільгового оподаткування і складності вітчизняного законодавства, що регулює лізингові відносини, держава може вжити ряд ефективних заходів щодо стимулювання участі комерційних лізингових компаній в інвестуванні аграрного сектора. На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних взаємовідносин у нас блокується щей відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова — свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні.

Отже, можна зробити висновок, що на загальнодержавному рівні лізингове кредитування витупає не лише засобом стимулювання реалізації нової техніки і прискорення оновлення основних фондів, а й дає поштовх до розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.

Джерела:

1. Закон України "Про лізинг" 1998 р.

2. Белявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного ринку. – Київ 2005. – 410с.

3. Лізингові відносини в аграрному секторі економіки України, Баєва Ольга.(Електронний ресурс) – www. dissertation.com.ua/node/655520