Молодіжний рух виховує еліту

Україна – не Росія, не Європа і не Штати. Ми – самі по собі. Мова не про політику, економіку, газ чи труби. Мова про внутрішній стан.

Стара добра теорія Маслоу світиться п’ятирівневою пірамідкою потреб, які кожен із нас задовольняє. Комусь для самореалізації достатньо поїсти, комусь поспати, а комусь подивитись футбол чи нічний фільм жахів.

Є тип людей, яким замало «хліба та видовищ». Вони хочуть змін не тільки для себе, але й для оточення. І пробують змінювати все навколо. Їм притаманна така риса, як громадянськість (духовно-моральна цінність, сутністю якої є виконання громадянських прав та обов’язків у країні на основі діяльної любові до неї). Назвемо таких людей активістами. Молоді активісти вважають, що приємно щось робити, корисно і плідно, допомагаючи заодно суспільству, що в цілому це цікаве проведення часу і не суперечить їхній головній меті.

В якій формі на сьогоднішній день реалізовують себе молоді люди? Це відбувається через учнівські та дитячі організації (учнівські комітети, старостати), студентські ради, студентські профспілкові організації, молодіжні громадські організації, консультативно-дорадчі органи тощо.

Якщо перші дві з вищенаведених потребують регуляції, то наступні є повністю самокерованими. Українські реалії тиснуть і на другі, і нерідко випадає, що ними теж хтось керує. Це може означає тільки одне: у організації немає чітко окресленої мети або яскраво вираженого лідера.

Дехто звик говорити, що 20 років незалежності замало для того, аби в країні змогли чітко виробитися можливості для молодіжного руху. Це теоретики. Практики ж запевняють, що можливості є, ми їх поки що не навчилися використовувати. Навчання – це те, що нам не вдається привити кожному. Після певного періоду у індивідуума настає блок, який заважає навчатися, і підказує, що знань отримано достатньо. Одним із девізів філософії Сократа свого часу ще було «Я знаю, що я нічого не знаю!», хоча ця людина дала світу чимало знань. Варто на це зважати.

Молодь – це та ланка суспільства, яка ще піддається навчанню. Кожен обирає для себе форму, але можливостей просто безліч: курси, тренінги, лекції, одноразові уроки, інтернет-курси, книги тощо. Важливо, щоб усі розуміли визначальну роль самоосвіти. Немало випадків у нашій практиці зустрічається, коли молоді люди розчаровуються в обраній професії, не бачать для себе перспектив і працюють, задовольняючи власні основні потреби. Про самореалізацію не йдеться взагалі, а отже задоволеності від життя «як воно є» немає. Та й навряд чи буде. Як правило, для кардинального повороту таким людям необхідний серйозний струс.

На відміну від українських реалій, у деяких країнах Європи саме молодь є основним рушієм розвитку суспільства. Відсоток активності серед цієї групи населення є у кілька разів вищим. Цінності для українців можуть відрізнятися від європейських, проте перейняти досвід в деяких аспектах варто.

Будь-який громадський рух базується на основах самоврядування. Європейський Союз зреалізовує в Україні ряд проектів із навчання самоврядувати окремі громади. Такі навчання відбуваються не тільки в площині політики, а й для всіх бажаючих. Не варто розглядати такі кроки як нав’язування нам чужих цінностей. Будь-яку інформацію, яка дається, варто розглядати виключно як джерело нових знань. Ніхто не знає, де ці знання знадобляться.

Пам’ятаєте квадрант грошового потоку Кійосакі? Що там сказано? Для того, аби перейти із одного квадранту в інший, не достатньо мати більше грошей, варто змінити мислення. В житті щоб сприйняти щось по-новому, рекомендується по-новому подивитися на це «щось», в світлі інших подій та інших можливостей.

На сьогоднішній день на передній план у світі виходить неформальна освіта. Великі і професійні роботодавці перестають шукати досвід від трьох років та до певного віку, їм важливі люди, які бачать можливості для себе в професійній діяльності, можуть поділитися досвідом і легко його переймають. На передній план виходять не кількісні, а якісні характеристики працівника.

Привити таке можливо тільки молодим людям, незаангажованим і необтяженим встановленим догмам, які значно звужують світогляд і не дає обачити можливості росту.

На всіх рівнях свідомості людини повинно закластися: «Молодь – рушій розвитку суспільства». Тобто від молоді залежить, куди і як ми прийдемо. І політика, і економіка, і національна ідея, і суспільний устрій повинні базуватися саме на її очікуваннях, бажаннях та цінностях.