Можливості використання історичних об’єктів для потреб зеленого туризму

Розвиток туризму в Україні сьогодні знаходиться на первинних щаблях, тому саме формування найбільш повної бази для його функціонування є дуже актуальною задачею. Розуміння агротуризму, зеленого та екологічного туризму повинне містити у собі багато складових. Так, серед інших, забезпечення дозвілля учасників знаходиться  в одному ряді з проблемами розміщення туристів, забезпечення їх харчування, належного рівня санітарії, транспорту.

Поряд із тим, що туристичні оператори мають забезпечувати фізіологічні потреби учасників агротуристичного руху, не менш важлива і культурна складова поїздки. Саме без організації вільного часу туристів зелений туризм втрачає всілякий сенс, адже рекреація та відпочинок є процесами комплексними, де мають бути задовільнені усі можливі потреби туристів. Ми не можемо, наприклад, уявити сучасну подорож пересічної європейської родини до Шарм-ель-Шейху, Парижу чи Карлових Вар тільки з точки зору готельного бізнесу. Натомість усі відпочиваючі цікавляться «перлинами» місць, до яких приїздять, відвідують історичні об’єкти, залишають багато коштів саме під час поїздок до старовинних споруд чи замків, просто цікавих місць. Саме розвиток інфраструктури місць відвідування є, на наш погляд, першочерговим у питаннях притягнення туристів до того чи іншого регіону.

В нашій країні більшість об’єктів, цікавих для туристів, складають місця, тим чи іншим чином пов’язані з історією. Це і чисельні замкові й фортифікаційні споруди, курганні могильники, середньовічні городища, техніка періоду другої світової війни. На відвідуванні цих історичних місць будуються маршрути і туристичні подорожі. Але під час планування таких маршрутів ми маємо розуміти правову позицію об’єктів історичної спадщини та їх потенційні можливості в якості об’єктів зеленого туризму.

Статус об’єктів історичної спадщини може бути різним, і в залежності від нього  відрізняється підґрунтя його використання. Так, ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» розділяє поняття «об’єкт» та «пам’ятка». Об'єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи  водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. В той самий час пам'ятка є об'єктом культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Варто відмітити також, що Земельний кодекс України визначає особливу категорію земель – «землі історико-культурного призначення». До них належать землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні  кладовища, могили, історичні  або  меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових аборів,  поселень і стоянок, ділянки  історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди  цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. Навколо сторико-культурних заповідників,  меморіальних парків,  давніх поховань,  архітектурних  ансамблів  і  комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання  режиму  використання  цих земель.

Власність на землі історико-культурного призначення визначена як можлива державна, комунальна чи приватна.

Повноваження з охорони та – що в нашому випадку найважливіше – використання та пристосування пам’ятки – державою делеговано низці установ. Стосовно пам’яток національного значення такі повноваження має виключно Кабінет Міністрів України та центральний уповноважений орган охорони культурної спадщини, як структурний підрозділ Міністерства культури і туризму. Тільки він може за пропозицією подавати КМУ об’єкти, як такі, що мають бути включеними до Єдиного державного реєстру нерухомих пам’яток, а також до переліку пам’яток національно значення. Також цей орган видає спеціальні дозволи на будівельні, реставраційні та археологічні роботи на пам’ятках національного значення, на теренах їх охоронних зон. На місцях повноваження з охорони та використання пам’яток надано спеціально уповноваженим органам. Для Луганської області – це відповідний відділ управління культури і туризму Луганської обласної державної адміністрації. Цей самий орган займається також реалізацією програм розвитку зеленого та агротуризму в регіоні.

Луганська область взагалі є дуже специфічною с точки зору наявності та використання об’єктів історико-культурного надбання. З одного боку, тут наявні археологічні та інші історичні пам’ятки, кількістю більш ніж 15 тисяч, з яких біля 5 тисяч внесено до Єдиного державного реєстру нерухомих пам’яток України. На жаль, наша область позбавлена якихось дуже яскравих замкових чи інших фортифікаційних споруд. Але ж ми маємо видатні курганні могильники доби бронзи-середньовіччя, цікаві поселення й кочів’я. Знаходяться на теренах області декількасторічні кінські заводи в Біловодську та Лімаревці, печерні церкви в Іковому, Сватово та Новому Айдарі. Цілий комплекс археологічних пам’яток – поселень та поховань навколо м. Кремінна, до речі, інтегрованих в екологічну лісову заповідну зону. Окремим пластом пам’яток на Луганщині є об’єкти техніки – це і рідкісні танки періоду першої світової війни Марк-5, яких у світі залишилось декілька одиниць, і низка бойових машин часів другої світової війни, різноманітні гармати, паровози, трактори. В обласному центрі розташовано музей авіаційної техніки, в якому представлено десятки унікальних експонатів літаків і гелікоптерів. Усі ці пам’ятки є цікавими і такими, що варті бути відвіданими.

На жаль, сама система охорони та використання пам’яток в Луганській області страждає від тих самих вад, що і в інших регіонах: недосконалість існуючої законодавчої бази, розпорошення повноважень, відсутність чітких визначень у відносинах державних та приватних структур, відсутність зрозумілого розподілу обов’язків та повноважень. До того ж ми зараз фіксуємо наявність низки протиріч в інтересах державних органів охорони пам’яток та відповідних структурних підрозділів місцевого самоврядування.

На сьогодні ми маємо один єдиний приклад, коли спільні зусилля різних установ об’єднані задля рятування історичного об’єкту та перетворення його на пункт зеленого туризму. Мова йде про видатну історико-географічну пам’ятку – найвищу точку Лівобережної України – Могила Мечетна. Він становить собою сукупність курганів (від 6 до 10 за різними даними), які були споруджені в 2-3 тисячолітті до нової ери та мають висоту до 8 метрів. Об’єкт цей занесений до Єдиного державного реєстру нерухомих пам’яток і формально знаходиться під охороною держави. В дійсності стан пам’ятки жалюгідний, кургани розорані, а деякі навіть потерпали від пограбувань. До 2007 року ніякої уваги на цю пам’ятку спеціально уповноважені органи не звертали. Натомість, тільки завдяки активності громадських організацій в 2009 році було створено робочу групу, що ставить на меті рятування та використання Могили Мечетної. До складу робочої групи увійшли представники обл- та райдержадміністрацій, місцевого самоврядування (сільрада), громадських організацій, інвестори. Вже розроблено проект реставрації могильних насипів, кам’яних плит, відтворення неподалік від могили стародавнього козацького поселення 18-го століття. Проект включає в себе не тільки історичні реконструкції, але й всі необхідні для сучасного туриста об’єкти – санітарні, харчові, рекреаційні. Задля атракції туристів запропонована навіть участь козацького кінського театру, проведення рольових вистав, фольклорних фестивалів. Могила Мечетна буде знаходитись на шляхах декількох туристичних маршрутів. Важливо відмітити, що фінансові питання вирішується серед державних органів та приватних інвесторів, і останні, в принципі, мають на меті отримання від проекту певного зиску. Реалізація подібного проекту буде першою ластівкою, що знаменує початок втілення на Луганщині самої ідеї сучасного зеленого туризму.

Окрему гілку об’єктів, що можуть бути використані для розвитку агро- та зеленого туризму становлять відновлені історичні виробництва. Наприклад, на теренах Старобільщини (Слобожанщини, як вони самі кажуть) сьогодні майстри-живописці відтворюють техніки старовинних розписів  побутових предметів. На думку фахівців, ці розписи стоять в одному ряду з відомими городецькими та петриківськими. При цьому виробляють слобожанські художники дуже цікавий продукт – це вживані речі, цілком придатні до використання, розписані у середньовічних традиціях. Чого не вистачає слобожанцям – так це грамотної реклами а також долучення їх до широкого туристичного загалу.

Ще один приклад – це село Пархоменко (Макарів Яр) є на сьогодні майже єдиним на Сході України відновленим центром виробництва старовинних козацьких вживаних гончарних предметів. І серед них не тільки посуд, а й специфічні свістульки, фігурки козаків, свійських тварин, різноманітні моделі хатинок, возів, тощо. Для відвідувачів можуть бути цікавими не тільки самі вироби, але й відтворений процес їх виготовлення. Так, майстри навчають гостей ( в тому числі – дітей) як збирати глину, замішувати її, формувати вироби, обпікати в печі, розфарбовувати. Не перший рік в Макаровому Ярі проходять фестивалі гончарного мистецтва. Поряд із сучасними відтвореними майстернями на околицях села  знаходяться українські козацькі печі та виробничі площадки, датовані 18-м століттям. Вони за належної уваги та вкладання коштів також можуть бути оформлені для цілей відвідування туристами. Таке поєднання старожитностей з відновленими ремеслами може бути найвигіднішим чином використане для притягнення агротуристичної публіки.

Звісно, що тільки наявність цікавих пам’яток чи об’єктів в Луганській області ще не є запорукою сталого розвитку усіх видів туризму. Проблем в цій галузі дуже багато, і перша з них – це прив’язка історичних об’єктів до існуючих та проектованих туристичних маршрутів.

Наприкінці хотілося б відмітити, що включення історичних об’єктів у сферу зеленого туризму може надати їм своєрідне нове життя  – тобто по-перше вирішить проблему зацікавлення туристів, по-друге надасть певну цікаву інформацію для відвідувачів, і третє – головне – допоможе зберегти унікальні історичні пам’ятки в недоторканому вигляді для прийдешніх поколінь.