Невикористаний ресурс обтяжує

Суть потенціалу полягає в тому, що він є як даність, або аксіома, тобто доведенню не підлягає. Інша річ, коли заходить розмова про своєрідність його використання. Дехто його не використовує, дехто просто не працює з ним, а дехто лиш те і робить, що намагається його зреалізувати.

У с. Пилипець на Закарпатті проходив форум «молодих, амбітних і розумних» активістів з різних куточків України, яких об’єднало спільна тема: «Республіка як вихід з кризи державотворення».

У ході проекту всі учасники були розбиті на підгрупи, де напрацьовували власне бачення того, яким шляхом може (або повинна) піти Україна, щоб не просто існувати, а бути рівноцінним партнером в умовах широкої глобалізації. Кілька разів змінювалися склади груп, ідеї, напрямки роботи, але суть висновку полягала в тому, що на перших порах дуже важко відійти від тих догм, які на сьогоднішній день встановилися в суспільстві завдяки нав’язуванню чиїхось ідей та «пропозицій». Українці перестали замислюватись над тим, про що вони мріють. Відсутність національної, чи то скоріше вже державної ідеї, не може малювати перспективи на майбутнє. Підміна поняття «еліта» формує геть інший світогляд нинішнього громадянина.

От подумайте, років 15-20 тому про ноутбуки, планшети, гаджети та інше могли писати лише фантасти і серйозно розмовляти лише науковці. А що сьогодні? А сьогодні без цих речей свого життя не мислять мільйони.

Але трохи про інше зараз. От світ крім Чорнобиля і ще деяких речей раніше говорив про Україну як космічну державу, яка зараз, для прикладу, входить в першу п’ятірку країн світу по запуску ракет. А коли говорять про освоєння космосу як платформи життя, то тут чомусь ми пасемо задніх.

Хочеться поділитися напрацюванням молодих студентів і не тільки в напрямку «Україна – космічна держава».

Глибинні вивчення учасниками ситуації космічної тематики в світі показали, що на сьогодні є як мінімум один напрям, який Україні абсолютно під силу розвивати, і навіть попри скептицизм окремих особистостей – займати провідні позиції. Мова йде про освоєння Марсу. Вже багато років говорять про те, що життя тут можливе, з певними особливостями, але все ж. Росія і Європа продовжують працювати в даному напрямку, обійшовши Штати, які припинили фінансування проекту. Чому актуально? А ви задумувалися над тим, що все, про що писали в свій час письменники-фантасти, ставало реальністю? Із сміливих і чистих ідей легше покепкувати, аніж задуматися над їх змістом. А демографічні процеси, які відбуваються в світі? З кожним роком зростає кількість населення, неосвоєних територій вже практично не лишається. А далі що? Хто виживе? Таке теж, до речі, можливо.

Чого ж не вистачає Україні? Ну в першу чергу виникає бажання сказати «грошей!», але тут може мати місце один сценарій. «Виживає» себе один проект, котрий Україна спільно з Бразилією почала розвивати вже достатньо давно. На сьогоднішній день спостерігається тенденція до його згортання. На думку учасників Зимової Студреспубліки, тобто форуму, про який йде мова, цього робити не варто. Навіть більше того, відновити! NASAприпинила вивчення місяця за браком коштів – один запуск обходиться достатньо дорого, а в умовах кризи це надто відчутно. Учасники запропонували врятувати українсько-бразильський Sealunch, залучивши до нього і Штати. Досвід, креслення, розроблені напрямки Америки, українські вчені та можливості «Південмаша», бразильські територіальні води, а також рівноцінна фінансова участь кожної з цих країн дадуть можливість в майбутньому вивести цей консорціум на якісно новий рівень. Фінансові затрати мають бути розподілені рівноцінно між партнерами. Скажете, що такий сценарій легко пройде без участі України? Ну можливо, але не факт.

Зрозуміло, що паралельно до розвитку даного проекту необхідно розвивати новітні технології. Без технологічного стрибка всі ці можливості, чи невикористаний потенціал легко перетвориться в мильну бульбашку, яка може лопнути в будь-який момент.

І ще про ресурси. Коли Україна обирає певний вектор здійснення внутрішньої політики, то керується принципом перерозподілу бюджету. «Космічний» та «цифровий» напрями розвитку вимагатимуть здебільшого наукового підходу і бажання залучити до даного процесу ті кадри, які на сьогоднішній день працюють на економіку інших країн, стимулювати їх повернутися в Україну. Це найголовніше.  Повернути також варто і гуртки при школах та університетах, в тому числі і астрономічні.

Ще важливо, щоб люди усвідомили, для чого їм така «мрія» і що вона може принести в результаті. Принципи і цінності кожного повинні співвідноситись із загальним станом у державі, але не так, як це відбувається в даний момент.

Наші заводи повинні працювати, а не займати територію, яку ось-ось купить черговий олігарх під наступний готель, базу, бізнесовий елемент.

Кожен громадянин повинен відчувати, що йому є для кого жити. Рівень зарплати повинен бути прямопропорційним особистому внеску, тобто на ринку праці повинні бути справжні зарплати. Податки повинні бути справедливими, а раптом всі захочуть їх сплачувати? Корупція – це зло, яке росте з дедалі більшою швидкістю.

Але не зважаючи на сучасні тенденції розвитку нашої країни, хотілося б вірити, що таки залишилась велика частина свідомих громадян, які здатні втілити мрію і бажання мільйонів українців жити краще.