Особливості прояву негативної комунікативної установки

Методологічні проблеми комунікативної установки загалом і спілкування зокрема аналізуються у працях: Г.М.Андрєєвої, О.О.Бодальова, М.С. Кагана, С.Д. Максименка, О.М. Леонтьєва, О.О.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, Ш.А.Надірашвілі, Б.Д. Паригіна, Д.Н.Узнадзе, П.Шихірев та ін.

Вперше поняття «соціальна установка» було введено У. Томасом і Ф. Знанецьким,  які виділили найбільш значущі її характеристики, що визначають її зв'язок з соціальними цінностями, вкоріненими у повсякденній свідомості етногруп. Установка завжди функціонує одночасно як елемент психологічної структури особистості та як елемент соціальної структури [2,с.291].

Представник гуманістичного напряму Г. Олпорт, розглядав соціальну установку як стан психофізіологічної готовності, який сформований на основі досвіду, та має спрямований вплив на поведінку індивіда, що здійснюється по відношенню до предметів і явищ, пов'язаних з об'єктом соціальної установки. Серед основних характеристик установок науковець виділяє стан свідомості та нервової системи, що виражає готовність до певних реакції [6].

В.А.Ядов розглядає соціальні установки як диспозиції, що мають системне утворення, в які включені всі життєві наміри особистості, що забезпечують цілеспрямоване формування готовності людини до діяльності [12,с.144].

Проблема дослідження установки була в центрі уваги грузинської психологічної школи Д.Н.Узнадзе, який визначав установку як цілісний динамічний стан суб'єкта, стан готовності до певної активності, стан, який визначається двома чинниками: потребою суб'єкта і відповідною об'єктивною ситуацією [8, с. 46].  Виходячи з цього, науковець детермінує установку як несвідомий стан, що передує тій чи іншій діяльності, і визначає її існування. У той же час установка є «фактором, що спрямовує та визначає зміст нашої свідомості» [7, с.86], та формується в процесі життєдіяльності людини і є набутим утворенням.

За визначенням Ш. Надірашвілі [5] соціальні установки здебільшого усвідомлювані, тоді як П.М. Шихирев доводить, що установка може усвідомлюватися або ні, в залежності від певних умов, при цьому перехід від усвідомлюваного в неусвідомлюване (і навпаки) не змінює її характеру [10].

Узагальнюючи сказане вище, можна зазначити, що установка — це стан готовності індивіда чи групи певним чином (позитивно чи негативно) реагувати на об'єкти (чи суб'єкти).

Різновидом соціальних установок є комунікативні установки. Вони дуже важливі для формування культури спілкування, оскільки допомагають установити контакт між співрозмовниками, підготувати їх до позитивного сприймання інформації, перебороти байдуже чи негативне ставлення до тих чи інших ідей, людей, ситуацій [4]. Під впливом спілкування з різними людьми комунікативні установки виникають, змінюються і зникають.

За визначенням В.В. Бойко комунікативна установка особистості являє собою певну готовність реагувати певним чином на ті чи інші типи партнерів по взаємодії, що обумовлено наявним досвідом спілкування, оцінками та переживаннями їх сутності, поглядів та поведінки. Установка, за вмзначенням автора, визначається як кліше реагування, звичка відповідати певним способом на знайомі життєві ситуації, повторювані соціальні явища, та типи людей [3]. Комунікативна установка виступає носієм психічної енергії та економить наші психічні та фізичні ресурси.

Комунікативні установки мають досить потужний інформаційно-енергетичний заряд. В.В.Бойко вважає, що енергетику негативної комунікативної установки не можливо відмежувати від сенсорних систем партнера. Проблеми з‘являються  навіть у випадку, якщо людина намагається ретельно приховати негативний стан щодо навколишніх. Примушуючи себе стримуватися людина відчуває постійну напругу, і рано чи пізно стан напруги приведе до стресу чи нервового зриву. Не виключено, що розрядка час від часу виникає за межами роботи в сім’ї, спілкуванні з приятелями, громадських місцях [3, с.276-312].

Основними компонентами комунікативних установок виступають:

1) знання про певні типи партнерів по спілкуванню (можуть бути істинними, сумнівними або хибними);

2) переживання досвіду спілкування з конкретними типами партнерів (може бути глибоким, неглибоким та поверхневим);

3) оцінювання конкретних типів партнерів (позитивні, негативні чи нейтральні);

4) прагнення виявити установки до конкретних типів партнерів.

Комунікативні установки суб’єктивні за своєю природою, або ж сформовані на основі знань, прагнень, оцінок самої особистості. Свідомий чи несвідомий прояв комунікативної установки особистості направлений на партнерів по спілкуванню несе потік позитивної чи негативної енергії, що є основою для формування позитивної чи негативної комунікативної установки.

Позитивна комунікативна установка визначається як готовність особистості доброзичливо відноситись до більшості оточуючих. Формується під впливом сприятливого особистого досвіду взаємодії з іншими, внаслідок позитивних переживань та оцінювання більшості життєвих епізодів спілкування.

Негативна комунікативна установка відображає готовність недоброзичливо ставитись до більшості оточуючих та формується під впливом несприятливого досвіду людської взаємодії, а також внаслідок яскраво виражених емоцій негативного характеру.

В повсякденній взаємодії комунікативна установка грає важливу роль по відношенню до людей вцілому. Вона формується у особистості під впливом всього досвіду спілкування, знань та оцінок більшості людей з якими довелося зустрічатися в різних сферах – в побуті, на роботі, в громадських місцях. Поступово зміцнюючись на свідомому чи несвідомому рівні установка «управляє» сприйманням конкретних учасників спільної діяльності.

Для визначення особливостей прояву комунікативної установки   ми пропонуємо використати  методику діагностики комунікативної установки за В.В.Бойко, яка дає можливість отримати інформацію щодо наявності чи відсутності  таких компонентів негативної комунікативної установки:

1) завуальована жорстокість (у відношенні до людей, в думках про них);

2) відкрита жорстокість (особистість відкрито виражає негативні оцінки і думки з приводу тих осіб, які її оточують);

3) обґрунтований негативізм (виражається в об'єктивно обумовлених негативних висновках щодо деяких типів людей і окремих сторін взаємодії);

4) бурчання (схильність до необумовленого узагальнення негативних чинників у сфері стосунків з партнерами і в спостереженні за соціальною дійсністю).

5) негативний досвід спілкування (компонент установки показує, якою мірою досліджуваному пощастило в житті з найближчим колом знайомих і партнерів по спільній діяльності).

Методика діагностики комунікативної установки В. В. Бойко

Інструкція: Вам потрібно прочитати кожне із запропонованих нижче суджень і відповісти «так» чи «ні», висловлюючи згоду або незгоду з ними. Рекомендуємо скористатися аркушем паперу, на якому фіксується номер питання і ваша відповідь; потім, по ходу подальших наших пояснень, звертайтеся до свого запису. Будьте уважні і щирі:

Питання:

1. Мій принцип у відносинах з людьми: довіряй, але перевіряй.

2. Краще думати про людину погано і помилитися, ніж навпаки (думати
добре і помилитися).

3. Високопоставлені посадові особи, як правило, спритники і хитруни.

4. Сучасна молодь розучилася відчувати глибоке почуття любові.

5. З роками я став більш закритим, тому що часто доводилося розплачуватися за свою довірливість.

6. Практично в будь-якому колективі присутня заздрість або підсиджування.

7. Більшість людей позбавлена співчуття до інших.

8. Більшість працівників на підприємствах та в установах намагається прибрати до рук все, що погано лежить.

9. Підлітки в більшості своїй сьогодні виховані гірше, ніж коли б то не було.

10. У моєму житті часто зустрічалися цинічні люди.

11. Буває так: робиш добро людям, а потім шкодуєш про це, тому що вони платять невдячністю.

12. Добро має бути з кулаками.

13. З нашим народом можна побудувати щасливе суспільство в недалекому майбутньому.

14. Нерозумних навколо себе бачиш частіше, ніж розумних.

15. Більшість людей, з якими доводиться мати ділові відносини, розігрують з себе порядних, але по суті вони інші.

16. Я дуже довірлива людина.

17. Мають рацію ті, хто вважає: треба більше боятися людей, а не звірів.

18. Милосердя в нашому суспільстві в найближчому майбутньому залишиться ілюзією.

19. Наша дійсність робить людину стандартною, безликою.

20. Вихованість в моєму оточенні на роботі - рідкісна риса.

21. Практично я завжди зупиняюся, щоб дати на прохання перехожого жетон для телефону-автомата в обмін на гроші.

22. Більшість людей піде на аморальні вчинки заради особистих інтересів.

23. Люди, як правило, безініціативні в роботі.

24. Літні люди в більшості показують свою озлобленість кожному.

25. Більшість людей на роботі люблять попліткувати один про одного.
 

Результат:

Ознаки негативної УСТАНОВКИ

1. Завуальована жорстокість у стосунках до людей, в судженнях про них.

Поверніться, будь ласка, до питань, на які ви відповідали на самому початку розділу. Про завуальованій жорстокості у стосунках до людей свідчать такі варіанти відповідей (у дужках вказується кількість балів, що нараховуються за відповідний варіант): 1 - так (3), 6 - так (3), 11 - так (7), 16 - немає (3 ), 21 - немає (4). Максимально можна набрати 20 балів. Скільки вийшло у вас? Чим більше зароблених очок, тим виразніше виражена завуальована жорстокість у ставленні до людей.

2. Відкрита жорстокість у стосунках до людей.

Особистість не приховує і не пом'якшує свої негативні оцінки і переживання з приводу більшості оточуючих: висновки про них різкі, однозначні і зроблені, можливо, назавжди. Про відкриту жорстокість ви можете судити з таких питань з вище наведеного опитувальника: 2 - так (9), 7 - так (8), 12 - так (10), 17 - так (10), 22 - так (8). Скільки у вас балів з 45 можливих?

3. Обґрунтований негативізм у судженнях про людей.

Виражається в об'єктивно обумовлених негативних висновках про деякі типи людей і окремих сторонах взаємодії. Обґрунтований негативізм виявляється в таких питаннях і варіантах відповідей: 3 - так (1), 8 - так (1), 13 - немає (1), 18 - так (1), 23 - так (1). Максимальне число балів - 5, набрати їх не вважається непристойним. Однак звертає на себе увагу особливий тип опитуваних. Вони демонструють вельми виражену жорстокість - завуальовану або відкриту, або і ту, й іншу відразу, але в Водночас немов носять рожеві окуляри: те що викликає обґрунтований негативізм, не помічають.

4. Бурчання, тобто схильність робити необґрунтовані узагальнення негативних фактів в області взаємин з партнерами й у спостереженні за соціальною дійсністю.

Про наявність такого компоненту в негативній установці свідчать наступні питання зі згаданого опитувальника: 4 - так (2), 9 - так (2), 14 - так (2), 19 - так (2), 24 - так (2). Максимальна кількість балів - 10. А як справи з бурчанням у вас?

5. Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими.

Даний компонент установки показує, якою мірою вам щастило в житті на найближче коло знайомих і партнерів по спільній діяльності (в попередніх показниках оцінювалися швидше загальні ситуації). Про негативне особистому досвіді контактів свідчать запитання: 5 - так (5), 10 - так (5), 15 - так (5), 20 - так (4), 25 - так (1).

Скільки балів набрали ви з 20 максимально можливих?

Список використаних джерел

1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие (социально-психологические проблемы). - М.: Изд-во Моск.ун-та,1990.–240с. 2. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 376 с  Бойко В.В.Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других – М:Информационно-издательский дом "Филинъ", 1996. – 472 с. 3. Гриценко Т.Б. Етика ділового спілкування. Навчальний посібник / К. : Центр учбової літератури, 2007.- 344 c. 4. Надирашвили Ш.А. Понятие установки в общей и социальной психологии. -Тбилиси: Мецниереба. 1974. -170 с. 5. Обран-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академ видав, 2005.–488с. 6. Солдатова Г.У. Психология межэтнической напряженности. - М.: “Смысл”, 1998. - 389 с. 7. Узнадзе Д.Н. Экспериментальные основы психологии установки - // Экспериментальные исследования по психологии установки. -Тбилиси: Изд-во Академии наук Груз. ССР, 1958. - С.3-119. 8. Шибутани Т.Социальная психология: Пер. с англ. – Ростов н/Д: „Феникс”, 2002. – 544с. 9. Шихирев П.Н. Проблемы исследования межгрупповых отношений .// Психологический журнал -1992. -т.13. -№1. - С.15-24. 10. Шихирев П.Н. Современная социальная психология. - М.: ИП РАН; КСП+; Академический проспект, 1999.- 448с. 11. Ядов В.А. Социальные и социально-психологические механизмы формирования социальной идентичности личности // Социальная идентификация личности. – Т.1 / Ред. кол. В.А.Ядов. - М.: Институт социологии РАН, 1993