Особливості створення та проблеми розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це підприємство, яке створюється для обслуговування переважно членів кооперативу на засадах взаємодопомоги та економічної співпраці. Основною метою його створення є обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва своїми членами, надання комплексу послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції. Залежно від виду діяльності обслуговуючий кооператив може бути переробним, заготівельно-збутовим, постачальницьким, сервісним, тваринницьким, садівничим, городницьким, кооперативом з ремонту і спільного використання транспорту, сільськогосподарської, меліоративної техніки, кооператив спільної хімізації сільськогосподарського виробництва, зберігання сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив тощо. На відміну від виробничих кооперативів обслуговуючі кооперативи не ставлять за мету своєї діяльності отримання прибутку. Їх специфіка полягає в тому, що члени таких кооперативів є водночас клієнтами і власниками (членами), оскільки кооператив обслуговує його ж власників. Участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу обов’язкова.

Створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів може допомогти сільськогосподарським товаровиробникам ефективно обслуговувати їх основне виробництво, заощаджуючи при цьому кошти.

Обслуговуюча кооперація   об'єднує   товаровиробників   у  їх ринковій діяльності на основі добровільного залучення до  процесів вертикальної  інтеграції на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва.  Вона покликана надати їм  можливість  отримувати прибутки   не   тільки  безпосередньо  від  сільськогосподарського виробництва,  але й від  подальших  стадій  руху  виробленої  ними продукції,    брати    участь    у    великомасштабному   бізнесі, використовувати  професійних   управлінців,   розподіляти   ризик, контролювати канали збуту своєї продукції і матеріально-технічного постачання,  впливати на ціни  шляхом  формування  великих  партій продукції   і   застосування  сучасних  маркетингових  методів  та технологій,  бути   рівноправними   партнерами   у   конкурентному ринковому середовищі.

На даній схемі зображено:

1. Дорадча служба. Основним завданням сільськогосподарської дорадчої служби є якісно підвищити рівень знань і навичок прибуткового ведення аграрного господарства в умовах ринкової економіки.

Дорадча служба допомагає підготувати та реалізувати плани соціально-економічного розвитку, формування громадського суспільства, а також надання дорадчих послуг з питань економіки, впровадження новітніх технологій, стандартів якості, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології, проведення семінарів, виставок, тренінгів тощо. Члени кооперативу, в свою чергу, підвищують рівень замовлень на їх послуги, що і є взаємовигідним співробітництвом.

2. Кредитна спілка - це неприбуткова організація,  заснована
фізичними  особами,  професійними  спілками,  їх  об'єднаннями  на
кооперативних  засадах  з  метою  задоволення  потреб  її членів у
взаємному  кредитуванні  та  наданні  фінансових послуг за рахунок
об'єднаних  грошових  внесків  членів  кредитної спілки. Співробітництво з кредитною спілкою дозволяє кооперативу отримувати кредити на обладнання, та фінансування проектів.

3. Продаж товарів для членів кооперативу за низькими цінами -  послуга, яка надає можливість членам кооперативу придбати якісну продукцію за невисокими цінами.

4. Технологічні послуги та допомога, що надає кооператив – головною метою є купівля підприємств, магазинів, техніки та необхідного обладнання, а також надання її у використання членам кооперативу за умовами оренди.

Процес створення кооперативу слід розділити на п'ять етапів:

- формування ініціативної групи, визначення основних напрямків діяльності та стратегії розвитку кооперативу;

-техніко-економічне обґрунтування основных напрямків діяльності кооперативу;

- заснування та реєстрація кооперативу;

- початок діяльності;

- подальший розвиток та розширення сфери послуг.

1. Фoрмування ініціативної групи. Визначення основних напрямків діяльності та стратегії розвитку кооперативу. Перший етап завершується проведенням загальних зборів ініціативної групи. Збори мають закінчуватися постановкою завдань оргкомітету, затвердженням розміру внесків на проведення організаційної роботи, а також укладанням протоколу про наміри у якому учасники зборів підтверджують свої наміри щодо вивчення можливостей створення кооперативу, визначають склад і повноваження організаційного комітету, встановлюють терміни виконання висунутих завдань. Цей документ не передбачає будь-яких фінансових або інших зобов'язань для тих, хто його підписав, він лише демонструє єдність інтересів і бажання розвивати кооперативну ініціативу.

2. Техніко-економічне обґрунтування обраних напрямків діяльності кооперативу. Головне завдання другого етапу — розробка внутрішнього бізнес-плану з метою техніко-економічного обґрунтування доцільності створення кооперативу. У процесі техніко-економічного обґрунтування створення кооперативу, нашою основною метою є залучення професійних консультантів. За їх допомогою члени організаційного комітету з'ясовують юридичні, маркетингові, виробничі та фінансові питання. Якщо складені плани задовольняють членів організаційного комітету, всі проблеми підготовчої фази створення кооперативу вирішені, і пакет необхідних документів розроблено, настає час скликати установчі збори кооперативу. Важливий момент їх підготовки полягає в розробці проектів засновницьких документів кооперативу (статуту, установчого договору або протоколу рішень загальних зборів), які б відображали специфіку кооперативного підприємства.

3. Створення та реєстрація кооперативу. Формальне створення кооперативу відбувається шляхом проведення установчих зборів. Документом, що підтверджує рішення установчих зборів про створення кооперативу, є установчий договір і (або) протокол загальних зборів. Державна реєстрація кооперативу завершує його створення.

4. Початок діяльності. До початку діяльності кооперативу відбувається розподіл управлінських функцій між правлінням кооперативу і виконавчою дирекцією. Правління зосереджує увагу переважно на питаннях стратегічного розвитку підприємства, його фінансової та маркетингової політики, входження та адаптації підприємства до конкурентного середовища. Виконавчий директор і його команда відповідають за поточну роботу кооперативу відповідно до делегованих повноважень, наявних ресурсів і програми, схваленої правлінням кооперативу.

5. Подальший розвиток кооперативу та розширення сфери послуг. Для кооперативів існують два основні варіанти подальшого розвитку:

- внутрішній розвиток шляхом розбудови власного потенціалу та розширення видів діяльності та сфери послуг;

- зовнішній розвиток шляхом залучення зовнішніх матеріально фінансових ресурсів.

Послуги, що надає кооператив:

1.  Сільському жителю, який є товаровиробником:

- через кооперативний магазин придбання промислових та продовольчих продуктів за дешевшими цінами;

- постачання та забезпечення необхідними сільськогосподарськими матеріалами (насіння, добрива, техніка тощо);

- ефективна реалізація продукції.

2. Селянсько-фермерським господарствам:

- забезпечення умов зберігання продукції (побудова сховищ, зберігання на своїх сховищах);

- постачання та забезпечення необхідними матеріалами (насіння, добрива, техніка, паливо тощо);

- допомога реалізації продукції;

- переробка, пакування, сушка продукції;

- організація навчання через дорадчу службу;

- організація фінансування через кредитні спілки та банки.

3. Адміністраціям:

- збільшення доходів жителів села;

- наявність робочих місць;

- покращення психологічного клімату в селі;

- підвищення рівня авторитетності адміністрації.

Проблеми створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів:

1. Відсутність ініціативи та бажання у сільських товаровиробників

2. Страх та невміння об’єднуватися для спільного вирішення проблем

3. Відсутність спеціальної освіти та знань у керівників існуючих кооперативів

Проблеми розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів:

1. Відсутність спеціальної освіти та знань у керівників існуючих кооперативів

2. Корупція і як наслідок відсутність належної фінансової підтримки з боку держави

3. Жорстка конкуренція з боку перекупників та переробників сільгосппродукції

Шляхи вирішення проблем.

1. Проведення широкомасштабної роз’яснювальної роботи з залученням органів влади, спеціалістів, голів сільрад.

2. Видавництво та розповсюдження рекламної продукцію присвяченої успішним кооперативам.

3. Комплексний та системний підхід до створення кооперативів.

4. Організація постійно діючих курсів підготовки та перепідготовки керівників кооперативів, реальний супровід на всіх етапах створення та роботи.

5. Створення та реалізація єдиної державної програми «самозайнятість жителів сіл та селищ» де одним із напрямків є створення кооперативів.

6. Категорично заборонити неконтрольовану торгівлю сільськогосподарською продукцією.

7. Державне втручання в ринок сільськогосподарської продукції

8. Організація постійно діючих курсів підготовки та перепідготовки керівників кооперативів, реальний супровід на всіх етапах створення та роботи.

9. Залучення громадських організацій до контролю в конкурсах та тендерах, змінити схеми фінансування кооперативів.

10. Створення Фонду підтримки кооперативів, який надавав би допомогу новоствореним кооперативам у отриманні кредитів, гарантії їх повернення, частковій сплаті платежів.

11. Надання пріоритету для кооперативів на держзамовлення.

12. Створення та розвиток «шефського зв’язку» між профспілками та кооперативами.

13. Організація ярмарок продукції кооперативів, надання кооперативам на пільгових підставах приміщень в оренду для фірмових магазинів.

14. Заборонити неконтрольовану торгівлю сільськогосподарською продукцією.