Покоління 90210. Покоління Міленіум

Мабуть для жодного покоління, як для мого, цифри 90210 не означають так багато. Народженим в 80-тих присвячується.

Здавши свій ноут в ремонт, я вирішила статтю не писати, але сестра підказала (увага!), ручкою написати. Кілька днів промучившись і проносивши за собою ручку з кімнати в кімнату, я врешті почала шукати якийсь підходящий папір для писання. І, в нетрях закинутого мотлоху знайшла зошит з обкладинкою 90210 BeverlyHills!

Отож минуле. Яка ностальгія. Обкладинка старого зошиту переносить мене в 90-ті – часи щасливих шкільних років для всіх, народжених у 80-ті – моє покоління. Діти, що ще пам’ятають дефіцит іграшок в «Дитячому Світі» та довжелезні черги в продуктовому. Діти, що пам’ятають дискові домашні телефони, екземпляр якого випадково знайшов мій племінник родом з 2005-го і пхав маленькі пальчики у дірочки, бо думав, що кнопки там сховалися. Як сміялися ми з того у 2007-му… Малюкам 2010-13-их років будуть дивовижними кнопки , бо стрімкий шалений світ перейшов на сенсорні гаджети. Що буде далі годі собі і уявити.

«Люди різних поколінь…» - говоримо ми, коли не розуміємо підрослих дітей або людей старшого віку. Як же умовно класифікують ці покоління. Взагалі термін використовується в демографії, соціальних науках і маркетингу, а найбільш часто його використовують у популярній культурі.Отож, коротка довідка.

Покоління X або ж Генерація X- люди, що народилися після піку демографічного вибуху, що стався після Другої Світової війни, роки їх народження 1965-1980р. Сам пік – це бебі-бумери, про них якось вже писалось у попередній моїй статті.

Нас називають покоління Yабо покоління Міленіумів – ті, хто народився після 1981 року. Покоління, чий молодий вік припав на прогрес розвитку технологій і характеризується зануренням у ці технології.

І наступне покоління Z– термін, що застосовується до людей, що народилися між ранніми дев’яностими та середніми двотисячними. Зазвичай – це діти поколінь Xта Y. Те, що минулі покоління називали «технологіями майбутнього», покоління Zвважає частиною повсякденного життя.

Але в цій розповіді хочу говорити все ж таки не про технологічний прогрес людства, а про своє покоління і зміни мислення, які світ і розвиток змушує нас робити, і просто час. Бо тяжко розуміти, коли тебе не просто перестали кликати дитиною, а тебе вже молоддю не всі хочуть називати. Бо ж молодь – от вона – 90-ті, яким зараз 18- 22…

Скрізь пишуть, що людина – то така істота, яка жахливо не любить будь-які зміни. Бо зміни приносять біль. Чому? Та тому, що потрібно пристосовуватися , звикати, до всього, постійно. І чогось мусиш в зв’язку з тим весь час задавати собі питання – мені зараз краще, ніж було колись? Чи було краще, ніж зараз? Може, не всі мордують себе тим питанням, але відчуття туги за втраченим, думаю, в кожного час від часу виникає. Особливо тепер, коли ми живемо в час найболючіших змін…

От і поворот, що 90-ті наступають на п’яти. І от ти вже не наймолодший на роботі, далеко не наймолодший в родині, не наймолодший в бізнесі, не наймолодший в будь-якій компанії, тусовці, семінарі, тренінгу чи презентації. 90-ті ніби спішать жити, працювати, заводити сім’ї та дітей. Бо вони, думаю, народилися в швидший час (інформаційна революція, Інтернет і таке інше), школа в них прийшлася на 2000-ні і ті ж «2000-тисячники» їм ще швидше наступають на ноги.

Вони відкидають всі норми. І наші «не норми» теж. В них інший одяг, інші взаємини один з одним і з цим світом. Світом, де вже все ніби давно придумане і вигадати щось нове досить тяжко. Модерн, постмодерн і після-постомодерн (вибачте за гру слів), все вже ми давно бачили. Стає нудно і опускаються руки. Всі ідеї, тексти, стилі, що є тепер, це все давно відоме та переписане одне в одного. Але це означає, що буде щось нове. Зміни на порозі. Хоча, може, очікування змін – це також зміни. Але нове будуть придумувати нові покоління 2000-ні, яких іменують уже покоління Z, та 90-ті ще теж, думаю, разом з ними.

В них все інше, ніж було в нас, 80-тих. Море інформації відкрито. Європа зі своїми університетами і новітніми навчальними програмами. Вони вже не живуть тим трендом споживання, як ми, 80-ті. В них модно вчитися, займатися самоосвітою, їздити на велосипедах, вести здоровий спосіб життя, вдягатися в простий стильний одяг, що відображає їх суть, а не приналежність до певного соціального кола. Модно прогулюватися на свіжому повітрі (звісно, комп’ютери вже можна носити із собою у кишені, а не так, як в нас, велика машинерія, що стояла вдома), посеред лісу влаштовувати різноманітні фести, спати там же під відкритим небом. Модно дбати про природу, а не нищити її. Модно бути скромним, а не хуліганом-гопником. Модно бути ботаном, як Марк Цукерберг чи Стів Джобс, які свій час випереджували на роки, тому й такі успішні. Для них важлива справедливість, а ще боротися за неї.

Модно бути творчою самобутньою особистістю, що не боїться виражати себе. Виражати себе також і в роботі, а не на роботі. Бо це покоління росте вільним і цікавим, що хоче працювати лише на себе, як спеціаліст-фрілансер (організація праці, що тепер набирає шалених обертів).

Це покоління також і духовно буде більш розвиненим, ніж ми. Їм цікаво досліджувати різні релігії та вивчати різноманітні духовні практики. Вони вміють радіти життю і жити тут і зараз, а не минулим чи майбутнім (як ми звикли жити далекою мрією, яку рідко наважуєшся здійснити, настільки вже вона виблискує). Бо народились вони, коли людство вже прийшло до того – змістити пріоритети трішки з матеріального на духовні речі, бо ж який сенс 90% всього часу працювати, щоб тільки 10% часу від тої праці відпочивати?

Вони самі собі дизайнери, шиють одяг, який хочуть, прикраси, взуття, на якому не накручує ніхто по 500% (що зробиш, в нас звичка підприємливих 90-их, де жадоба збагатитися перевершила будь-які людські цінності). Ці малі також стрімко діляться інформацією, мають самі різноманітні хобі від фотографії, IT-технологій до фінансової грамотності. А ще вважають, що саморозвиток – це саме головне в житті. Сім’я – так, але теж в контексті саморозвитку.

Проте, вірю, що у нас всіх набагато більше спільного, ніж ми думаємо. Покоління Y, Xчи Z,чи бебі-бумерів – не так важливо. Важливо знаходити свої таланти, розвиватися, робити цей світ кращим, бо ж нам у ньому жити. Отож, давайте не будемо збиватися з цілі!