Профілактика психологічних розладів при втраті роботи у людей передпенсійного віку

Втрата роботи – стресова ситуація, яка провокує психологічні розлади особистості. Підсилюючим фактором появи  цих розладів є передпенсійний вік людини. Саме в цей період поєднуються декілька життєвих криз – вікова криза, криза втрати роботи, криза погіршення здоров’я та інші.

Детермінантом схильності до психологічних розладів є наявність в особистості людини негативних «життєвих схем», які пов’язані з пережитими травматичними подіями, що відбулися перед втратою роботи. Негативний досвід минулого формує у людини свого роду особистісне переконання, наприклад: «я ні на що не здатен; я  нічого не вартий; я - невдаха». Ці схеми можуть бути латентними і активуватися в період переживання людиною кризи, а саме – втрати роботи. Саме тоді людина передпенсійного віку починає сприймати себе та теперішню життєву ситуацію через призму негативних переконань, а відповідний потік негативних думок не лише погіршує психологічний стан людини, а й псує відносини з оточуючими.

В роботі з людьми передпенсійного віку, на тренін-семінарах, більшість присутніх вважає ситуацію з втратою роботи – фатальною, має занижену самооцінку, образу на світ (друзів та колег, що ще працюють, державу, власне минуле і т.д.) та має негативну схему думок, на кшталт:  «мене звільнили, бо я невдаха, я вже нічого не можу, з мене усі будуть сміються, мене ніхто не поважає, я ніколи не знайду більше роботи, я не зможу забезпечити свою сім’ю, я приношу усім одні нещастя, я старий,  їм усім стане лиш легше, як я помру» і т.д.. Далі настає погіршення емоційного стану, а як наслідок поява неадекватних поведінкових реакцій, наприклад:уникнення соціальних контактів, не бажання взагалі нічого робити і т.п.. Що в свою чергу породжує нові бази негативного мислення: «мною ніхто не цікавиться, у мене нема друзів і т.п.». Маючи таку схему сприйняття себе, у людини породжуються психологічні та психічні розлади:  пригнічений настрій, ангедонія, апатія, втрата енергії, порушення пам’яті, уваги, сну, апетиту, пасивність, зменшення активності, занедбання виконання своїх обов’язків і т.д. Це типові симптоми зародження депресії, або стану «замкненого кола» при вирішенні проблеми втрати роботи.

За таких умов, фокусом соціальних та психотерапевтичних втручань з боку тренера має бути як мінімум – поліпшення емоційного стану людини, що прийшла на тренін-семінар, а як максимум - зміна мислення людини передпенсійного віку, його способу сприйняття себе та своєї життєвої ситуації. Тренер допомагає учасникам тренінгу звільнитися від тих «схем» за допомогою методів підвищення самооцінки, розвитку мотивації, особистісного зростання, сприяння самореалізації.

Важливо з перших хвилин налаштувати учасників на позитив. Це свого роду «підготовка до подорожі», наприклад запропонувати пригадати гарну подію, що відбулась потягом року, або придумати гарну якість своєї особистості на першу літеру власного імені. Таким чином проходить знайомство з учасниками. 

В роботі з людьми передпенсійного віку важливим є вибір тих тактик, що є достатньо прості і можливі до реалізації учасниками, адже деякі з них можуть погано бачити, чути, а бо й взагалі погано почуватися. Базова робота з учасниками такої групи включає в себе також і замір «інтенсивності» порушення ємоціно-психологічного стану, наприклад за допомогою проведення тестування для визначення рівня стресостійкості, рівня самооцінки. Тести слугують свого роду «картою» для окреслення теперішнього стану та  планування «дороги» роботи на тренінгу.

Ми на тренінгу пропонуємо просту вправу «оцінка життя», яка передбачає оцінювання деяких сфер життя людини: здоров’я, робота, відпочинок, стосунки з рідними і т.д. по 5-ти бальній системі; далі обраховується середній бал, і, ми маємо просту оцінку власного життя (зазначимо, що зазвичай це 3, або 4 – тобто на тренінгу присутні «тверді трієчники та хорошисти»). Людям передпенсійного віку це подобається - вправа зрозуміла, проста та дає уявлення не тільки про загальне сприйняття людиною свого життя, а налаштовує на позитивне сприйняття власного стану, адже це «3» та «4» позитивні оцінки, про це присутні пам’ятають ще зі школи. Така вправа є також комунікативним процесом між учасниками та тренером, адже тренер також пам’ятає «старе» оцінювання, підбадьорює за вдалий результат, як колись вчитель у школі, відповідно це дає певні відчуття радості, надії на краще та певне початкове покращення у емоційному стані.

На тренінгах, для профілактики та подолання психологічних розладів, варто використовувати техніки дистанціювання/відволікання від негативних думок. Нагадування про важкий стан у країні, або розгляд проблеми безробіття – не допустимо, це лише, або пригнічує стан учасників, або навпаки, роздратовує та провокує на невдоволення. Модель роботи має базуватися на психоедукації – поясненні взаємозв’язку між негативними думками та емоційним самопочуттям, а відповідно поведінкою і результатом соціалізації (пошуком роботи).

Учасники тренінгів зазвичай скаржаться на те, що людей передпенсійного віку не беруть на роботу, що молодь невдоволена, коли поряд працюють вже не молоді люди, що вони часто хворіють і довго перебувають на лікарняному, при цьому, як вияснилося, більшість учасників навіть не намагалася пройти хоч одну співбесіду, або розглянути інше джерело пошуку роботи, окрім Центру зайнятості. Ми разом з учасниками вияснили, що таке сприйняття – це лише їх думки, сформовані розповідями сусідів, друзів, ЗМІ, але не підкріплені власним досвідом. Тому такі негативні твердження, що формують думки, ми пропонуємо сприймати як радіо. Так, пропонуємо записати ці твердження та джерело їх походження, робимо своєрідний «хіт-парад» негативних думок щодо працевлаштування людей передпенсійного віку. Тоді нагадуємо, що ці думки є не власним досвідом, а тому є помилковими, упередженими і не завжди відповідають дійсності – відображають тенденційно-негативне ставлення до проблеми суспільства в цілому. Ми зауважуємо, що, ми можемо вірити цим думкам – і власне тому у нас пригнічений настрій, зневіра у майбутнє  і т.д., а можемо навчитися  «селективно» (вибірково) слухати «радіо», навчитися вибирати, які думки корисні, а які наразі особисто для людини - хворобливі, і є сенс «вимкнути чи ігнорувати цю передачу».

Отож, така вправа має ознаки та традиції медитації – спостереження за негативними думками, їх усвідомлення без ідентифікації себе з ними.  

На тренінгах можна використовувати техніки поведінкової активації. Наприклад:  знайдіть/заплануйте якісь позитивні заняття – від них більше користі і коли ви зайняті чимось легше відволіктися від потоку негативного мислення спровокованого втратою роботи. Так само варті уваги техніки перенесення уваги на «тут і тепер» (схожі з медитативними техніками фокусування уваги/ присутності), чи ж техніка «зупинки» негативних думок і їх заміни на певну «позитивну» думку, наприклад: я сьогодні тимчасово без роботи, що мені це дає? ресурсні думки/образи – а ким би я хотів стати, що я ще не зробив і можу це зараз?.

Варто використовувати техніки поведінкової активації. Це моніторинг власної активності -  планування/організація часу. Поведінкова активація сприяє підвищенню загального тонусу, зменшенню кількості часу, що людина проводить у депресивних «роздумах» про втрату роботи, вона також сприяє виявленню негативних думок, які стають на перешкоді до поведінкових змін. Організація власного часу, встановлення списку справ, їх організація в часі, «розбивання» їх на маленькі фрагменти сприяє також тому, що є більше шансів, що людина передпенсійного віку зможе поступово вирішувати важливі справи,  а далі входження в сферу соціалізації через працевлаштування.

Метою представлених  технік є насамперед сприяти виходу учасника тренінгу зі стану психологічно-емоційного невдоволення, при якому типовим є пасивність, уникання вирішення важливих завдань та проблем – і це в свою чергу призводить до накопичення проблем та нового кола негативного мислення та афекту. Вся робота на тренінгу має бути орієнтованою на розв’язок проблеми втрати роботи  та рух у напрямку поставлених цілей - працевлаштування.