Психоедукація як метод соціально-психологічної профілактики психічного та психологічного здоров’я студентів

Психічне здоров’я є однією з найбільших людських цінностей не лише з індивідуальної, але і з соціальної точки зору.  Проблема здоров'я молоді – стратегічна проблема сучасного українського суспільства, вирішення якої зумовлює якісні характеристики розвитку країни, його інтелектуальний та духовний капітал. Особливу увагу слід звернути на стан психічного здоров'я сучасної студентської молоді, адже це одна з найбільш піддатливих до стресів категорій.

М.Миколайчук трактує культуру психічного здоров'я як сукупність таких компонентів:

• усвідомлення потреби підтримання та зміцнення особистісних ресурсів психіки;
• потреби отримання необхідних знань щодо профілактики емоційних та особистісних розладів;
• планування своєї життєдіяльності відповідно до принципів збереження та збагачення ресурсів психіки, самореалізації та самовдосконалення;
• застосування необхідних знань та умінь щодо збереження власного психічного благополуччя та цілеспрямованого обмеження чинників ризику його порушення [2].

Становлення та розвиток культури психічного здоров’я  реалізується за допомогою   соціально-психологічної профілактики:  системою заходів, спрямованих на охорону психічного здоров’я; попередження неблагополуччя в розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку [4].

На нашу думку, саме психоедукація і просвіта є першим кроком у вирішенні цього надскладного завдання.

Психоедукація – це пояснення і донесення до людей необхідної інформації про психічне здоров’я, психологічні негаразди та їх наслідки для особистості [2].

Психоедукація орієнтована на:

• загальну картину психічних розладів з їх позитивними, негативними симптомами та емоційними наслідками;
• різні типи захворювань, їх перебіг, причини захворювань;
• розпізнання індивідуальних ранніх симптомів порушення психічного здоров’я;
• визначення факторів, що впливають на стан здоров’я.

Серед основних факторів, що впливають на  здоров’я, науковці виділяють:

1. Прийняття відповідальності за своє життя, зокрема за своє здоров’я. Відхід від відповідальності став настільки характерною рисою сучасної людини, що це знайшло відображення в повсякденній мові. Люди часто говорять про те, що  погано живеться,  життя не склалося,  недоля. Позбавлені займенника  я, ці фрази виражають відмову від індивідуальної відповідальності та свідчать про підпорядкування обставинам, про пасивність стосовно самого себе. Тільки прийнявши відповідальність на себе за вільний усвідомлений вибір і за його наслідки, людина може стати творцем своєї долі. Кожний здатний здійснити вибір на користь здоров’я та самореалізації, однак не кожен це робить 

2. Самопізнання як аналіз себе. У своїх психоаналітичних вимогах З. Фрейд показав, що багато із психосоматичних порушень обумовлені витісненням, відмовленням від самопізнання, усуненням свідомості будь-якої інформації, здатної зачепити самолюбство. 

3. Саморозуміння і прийняття себе, процес внутрішньої інтеграції. Самопізнання є необхідною, але не достатньою умовою. Наступний крок – прийняття себе таким, який ти є, прийняття протиріч внутрішнього світу і досягнення цілісності – Я. 

4. Уміння жити сьогоденням.   Уміння жити актуальними переживаннями і здійснювати (реалізовувати) свою  унікальність – тут і тепер є необхідною  умовою  гармонійного  існування  та  творчого самовираження  особистості,  а  отже,  психічного  здоров’я. 

5. Свідомість індивідуального буття і, як наслідок, усвідомлено вибудована ієрархія цінностей. 

6. Здатність до розуміння, слухання і прийняття інших.

Важливим компонентом психоедукації студентів має бути і застереження щодо існуючих міфів про причини виникнення хвороб:

1. Біоенергетичний: усі мої хвороби від того, що хтось вампіризує,  висмоктує життєву енергію.

2. Магічний: усі мої хвороби від того, що хтось  навів порчу,  наврочив.

3. Сакральний (християнський): усі мої хвороби за мої гріхи.

4. Кармічний: усі мої хвороби за мої гріхи в минулому житті, або  несу карму своєї грішної бабусі.

5. Астрологічний: усі мої хвороби через те, що  так невдало розмістилися зірки наді мною.

6. Психоаналітичний: −  усі мої хвороби через невдалі відносини між мною і моїми батьками (З. Фрейд);   усі мої хвороби через родову травму (О. Ранк);   усі мої хвороби через невдале походження  пренатальних матриць (С. Гроф);  усі мої хвороби через інграм (записані у несвідомій пам’яті моменти болю і дійсної або удаваної погрози виживанню) (Р. Хаббард); усі мої хвороби через погану психічну спадковість (Ч. Тойч).

7. Соціоцентричний: усі мої хвороби від того, що я уже виконав свою місію на цій землі (1).

Психоедукація студентів з питань психічного здоров’я  може здійснюватися за допомогою різних засобів – інформаційних буклетів, відеофільмів, групових лекцій, тренінгів, презентацій, флеш-мобів, інтернет-ресурсів та ін.

Ми вважаємо, що саме просвіта як молоді, так і дорослого населення є  базовим та першим кроком у збереженні психічного здоров’я населення. Першочерговим завданням  для фахівців-психологів є проведення воркшопів, майстер-класів, практичних семінарів у вишах, школах та ін., зокрема для батьків та вчителів, а також для інших верств населення.

Література

1. Ложкін Г. В. Психологія здоров’я людини / Ложкін Г. В, Коцан І. Я., Мушкевич М. І. ; ред. І. Я. Коцана. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 352 с.

2. Миколайчук М. Культура психічного здоров'я молоді як стратегічна проблема сучасного суспільства // pttp://oldconf.neasmo.org.ua/node/2654

3. Романчук О. Основи терапевтичного батьківства дітей, що зазнали скривдження та емоційного занедбання. Путівник для прийомних батьків і не тільки / О. Романчук. – Львів : Колесо, 2011. – 256 с.

4.Тимофієва М.П. Двіжона О.В. Психологія здоров’я / М.П. Тимофієва, О.В. Двіжона // Навчальний посібник. Чернівці: Книги – ХХІ, 2009. ­– 296 c.