Психологічні типи учасників тренінгів для безробітних

У літературі, присвяченій проведенню психологічних тренінгів, ви можете знайти різні класифікації учасників тренінгових груп. Звичайно, вони допомагають зрозуміти причини та особливості тієї чи іншої поведінки учасників і виробити відповідні прийоми роботи.

Однак у нашій ситуації тренеру варто враховувати специфіку роботи саме з безробітними. Учасників більшості тренінгів, як правило, об’єднує спільна психологічна проблема – прагнення позбутися чогось (невпевненості, агресивності тощо) або розвинути щось (мотивацію, комунікабельність, особистісний ріст і таке інше). Учасників тренінгу для безробітних об’єднує лише спільна соціально-економічна проблема – відсутність роботи та прагнення її знайти. У той же час психологічні переживання, пов’язані із відсутністю роботи, значно різняться залежно від життєвої ситуації.

Робота з безробітними спонукала мене визначитися із психологічними особливостями учасників тренінгу та на основі цього розробити їх класифікацію. Вона не є строго науковою і не перевірялася за допомогою методів психологічного дослідження, а є лише результатом спостережень.     

Тип «Активіст». Здебільшого представлений жінками середнього віку. Вони проявляють жваву зацікавленість тренінгом, беруть активну участь у всіх видах роботи. Більше того, намагаються висловити свою думку не лише щодо теми тренінгу, але й з питань, які просто їм цікаві, але ніяк не стосуються пошуку роботи. Фактично для них тренінг  – це можливість задовольнити свою потребу у спілкуванні, адже ситуація безробіття насправді значно звужує коло соціальних стосунків. Для тренера цей тип учасників доволі «зручний», адже допомагає запустити процеси групової динаміки та залучати до роботи інших. Але іноді їх буває забагато, вони, як то кажуть, перетягують ковдру (увагу тренера) на себе, тому важливо слідкувати за тим, щоб інші члени групи також мали можливість висловитися.   

Тип «Інтелектуал». Здебільшого, це люди з вищою освітою, які або щойно завершили навчання, або вже мають невеликий трудовий досвід. Іноді їх поведінка дійсно нагадує поведінку старанного студента: вони беруть участь в усіх видах роботи, ретельного виконують поставлені завдання та при потребі є добровольцями для демонстрації окремих методів чи прийомів. Успішність роботи цього типу значно залежить від загальногрупової ситуації: якщо більшість членів групи також є людьми з достатньо високим освітньо-культурним рівнем, то вони почуваються комфортно та включаються у роботу, однак, якщо загальний освітній рівень групи на порядок нижче, то інтелектуальний та культурний дисонанс може бути доволі відчутним («я не розумію, про що взагалі з ними можна говорити»).  

Тип «Добра людина». Цей тип найкраще характеризувати з позицій позитивної психотерапії Н. Пезешкіана. Так, їх життя не позбавлене проблем та труднощів, у тому числі і відсутності роботи, однак вони сприймають цей факт з позицій рositum  - даності, яка реально існує у їх житті. Таке ставлення допомагає їм прийняти ситуацію безробіття та не озлобитися чи впасти у відчай, що спостерігається у інших. Представники цього типу мають розвинені первинні здібності до любові, прийняття, терпіння, надії. Позитив у своєму житті вони вбачають у сім’ї, дітях та онуках, у спілкуванні з іншими людьми, у вірі в Бога. Здатність будувати та розвивати стосунки з іншими людьми, отримувати від цього позитивні емоції та віддачу, життєрадісність є основними ресурсами особистісного розвитку.

Учасники цього типу беруть участь у роботі, та, що значно цінніше, створюють позитивну атмосферу на тренінгу. Завдяки своїй життєвій мудрості та терпінню вони здатні підтримувати інших та демонструвати альтернативні способи реагування на відсутність роботи, ніж агресія або зневіра.

Тип «Борець». Ці люди лише формально є безробітними, а в реальності мають власний невеличкий бізнес (торгівля, будівництво) або неофіційно працюють. На їхньому життєвому шляху труднощі (втрата роботи, проблеми зі здоров’ям) зустрічаються не рідше, ніж у представників інших типів, але їх вирізняє прагнення до мети, висока працездатність, організованість та переконаність у тому, що вони самі творять своє життя. Якщо розглядати цей тип з позицій суб’єктно-ціннісного аналізу (О.Л. Музика), то можна говорити про сформовану систему діяльнісних цінностей як основних ресурсів особистісного розвитку.

Безробітні цього типу, зазвичай, беруть активну участь у тренінгу, розказують про свої досягнення та дають поради іншим. Вже сама по собі присутність таких людей на тренінгу є корисною, оскільки вони підтримують ділову атмосферу та є для інших реальним і досяжним зразком того, як віра у власні сили та наполеглива робота дозволяють бути успішним.

Тип «Гуморист». Представників цього типу помітно відразу за зовнішніми ознаками (усміхнені, активні) та висловлюваннями: намагання коментувати все, що відбувається у групі, жартувати, причому не зажди вдало, фактично не виконувати завдання. Так, однин із учасників тренінгу, описуючи бажану роботу, назвав такі ознаки як «сидіти вдома, не напружуватись, щоб навколо було багато дівчат». Насправді, така поведінка нерідко є своєрідним механізмом психологічного захисту, коли ситуація відсутності роботи назовні оцінюється як щось малозначиме, а вираження реальних переживань блокується. Присутність людей цього типу на тренінгу має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, вони своїми жартами розряджають ту депресивно-песимістичну атмосферу, яка зазвичай, панує на тренінгах для безробітних. З іншого боку, їх надмірна активність може дезорганізовувати роботу групи.         

Тип «Критик». Цей тип здебільшого представлений 30-40-річними людьми, які мали доволі успішну кар’єру переважно у державних організаціях. Але в силу незалежних від них обставин (скорочення, вихід на пенсію, реорганізація) вони залишилися без роботи. Для характеристики психологічного стану представників цього типу найбільш підходящим буде поняття когнітивного дисонансу (Л. Фестінгер), який проявляється у неузгодженості нової інформації з усталеною у свідомості картиною світу. Вони оцінюють себе як досвідчених, кваліфікованих, таких, що вміють і хочуть працювати, і тому відмовляються примиритися із фактом свого звільнення. Те, що їх звільнили, – це результат інтриг, поганої ситуації на роботі та інших зовнішніх причин. Люди, що прийшли на їх місце, апріорі менш кваліфіковані, яких взяли завдяки блату. Разом з тим не простежується прагнення проаналізувати, а чому саме їх звільнили. Доволі добре це можна простежити під час тренінгу, оскільки представники цього типу демонструють закритість та дуже рідко говорять про себе. Як правило, вони прагнуть дати загальну оцінку, говорячи від імені усіх. Наприклад, у вправі «Мій девіз» дають відповіді на кшталт «Тут у всіх один девіз – знайти роботу» або у завданні «Не хочу хвалитися, але я …» - «Кожна людина може розказати про свої досягнення, у кожного є чим похвалитися, якщо його розпитати» - і лише після нагадувань починають говорити про себе.

Агресія, викликана ситуацією безробіття, може проявлятися як у вербальній формі (на тренінгу наполегливо прагнуть висловити свою негативну думку, поскаржитися на життя, покритикувати попереднє керівництво), так і у формі явного чи прихованого негативізму, почасти прагнучи перетягнути на себе роль тренера, вказуючи, що і як потрібно робити. Представники цього типу майже завжди незадоволені тими видами робіт, які пропонуються, та у кінцевому підсумку виставляють низьку оцінку за тренінг.

Тип «Байдужий песиміст». Цей тип можна визначити за двома основними характеристиками. По-перше, це песимістичний настрій, апатія, яка проявляється як у висловлюваннях («та нічого хорошого», «і це не так, і те не так»), так і невербально (закрита поза, опущені плечі). По-друге, замкнутість та низька самооцінка, яка  веде до блокування ресурсів особистісного розвитку. Їх вимоги до майбутньої роботи або абсолютно неконкретні («дайте мені хоч якусь роботу і все»), або, навпаки, занадто високі («ця робота мені не підходить, бо там незручний графік, а на ту (іншу) роботу мені кум сказав, що не треба мені туди йти», «я на роботу менше ніж за 2 тисяч гривень не піду»). Спілкування з цими людьми іноді нагадує описану Е. Берном гру «Так, але …». Якісь пропозиції, поради щодо пошуку роботи нібито сприймаються, але тут же вони відразу шукають причини, чому запропонований варіант працевлаштування неможливий. Як на мене, це найчастіше пов’язане з обмеженими діяльнісними ресурсами. Крім прямого працевлаштування за спеціальністю (переважно робітничою) вони зазвичай не розглядають жодного іншого варіанту, наприклад, хоча б опанувати суміжну професію. Їх основна стратегія – чекати, доки їм запропонують роботу за фахом.

Участь у тренінгу беруть неохоче, намагаються відсидітися, і лише після додаткових нагадувань та прохань трохи включаються у роботу.  

Тип «Зневірений». Це люди, яким до пенсії залишилось, як правило, менше 5 років. Вони навіть самі себе характеризують як «відпрацьований матеріал». Виходячи із реалій нашого життя, чесним буде визнати, що можливість їх працевлаштування у селах або невеличких містечках насправді майже дорівнює нулю. І справа тут не лише у відсутності вакансій, але й у тому, що рівень їх професійної кваліфікації та стан здоров’я бажають кращого.  Тому основне, що вони можуть одержати на таких тренінгах, це психологічна підтримка та поцінування того позитивного, що є у їхньому житті.   

Тип «Мовчун». Цей тип малопомітний під час тренінгу, оскільки намагається всіляко уникати участі у груповій роботі, навіть після кількаразових спроб залучити їх до обговорення. Така поведінка може бути відображенням звичної життєвої стратегії не привертати до себе увагу або результатом переживання особистісної кризи, яка зумовлена дією цілою групи факторів, лише одним з яких є відсутність постійної роботи.     

Звичайно, перерахованими типами учасників тренінгу класифікація не обмежуються і, напевно, з часом буде доповнюватися.

Хочу також зауважити, що ця класифікація позбавлена будь якої морально-етичної оцінки. Мені як тренеру довелося витрати певний час на те, щоб проаналізувати своє ставлення до кожної з цих категорій та прагнути їх сприймати безоціночно. Тому ця класифікація - це лише намагання зрозуміти людину, причини її поведінки у конкретній життєвій, доволі кризовій ситуації.