Ресурсний потенціал для соціального підприємництва

Ця стаття допоможе нашим учасникам тренінгів зорієнтуватись щодо визначення основних ресурсів, які можна використовувати у реалізації проектів в рамках соціального підприємництва.

Дуже часто на тренінгах можна почути таку думку, що займатися власною справою вигідно, але чим зайнятися, коли навколо багато соціальних проблем, де взяти на це ресурси або гроші. Очевидно, що рішення цієї проблеми ми можемо відшукати саме у цьому питанні.

Так, якщо навколо багато соціальних проблем, то логічною думкою буде те, що їх треба вирішувати. Саме ви можете й стати ініціатором такої соціальної підприємницької діяльності. А чи є на це ресурсний потенціал або де його взяти, ми спробуємо визначити в нашій статті.

Спочатку треба згадати основні компоненти потенціалу сталого розвитку, які в тій чи іншій мірі є в наявності в кожній громаді за даними досліджень в рамках реалізації проектів з місцевого розвитку, орієнтованих на громаду, які реалізуються за підтримки спільного Проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні. Додатково варто зазначити, що у загальному розумінні потенціал можна охарактеризувати як «сукупність засобів, запасів та джерел, що є у наявності та можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення деякого завдання, а також можливостей окремої особи, суспільства та державиу певній галузі» (Генеза, 2006).

Так, їх умовно можна розподілити за певними групами для більш зрозумілого сприйняття:

1.     Матеріальні активи.

2.     Фінансові ресурси.

3.     Інформаційні активи.

4.     Інститути.

5.     Соціальний капітал.

6.     Природні фактори.

Як бачмо, їх не так вже й мало, особливо, коли учасники просто не враховують такий потенціал до своїх проектів. Як правило, головна причина залишається систематично не змінною, а саме - це низький рівень обізнаності або не достатньо детальний аналіз вивчення певної проблеми та шляхів її вирішення. Але цю ситуацію можна виправити, в першу чергу шляхом підвищенням рівня обізнаності з цих питань.

Таким чином, розглянемо ці умовні групи більш детально.

Перше, аналізуючи матеріальні активи громади, ми можемо побачити, що вони в своєму складі мають такі сфери:

·        Виробничі.

·        Сфери споживання.

·        Інфраструктурні.

·        Забезпечувальні інформаційну сферу.

Друге, фінансові ресурси, які складаються з різних секторів:

·        Бюджетні.

·        Підприємств.

·        Банківські.

·        Населення.

·        Зовнішніх інвесторів.

·        Безповоротні субсидії, гранти.

Третє, інформаційні активи, які можна розподілити на:

·        Технології.

·        Бренди.

·        Права.

·        Бази даних.

·        Інформаційний захист.

Четверте, інститути, які в себе включають:

·        Рівень управління, мотиваційний інструментарій.

·        Права власності.

·        Правові норми.

·        Обмеження, заборони.

·        Неформальні норми, звичаї традиції, моральні норми.

·        Громадська активність.

·        Релігійні норми.

П’яте, соціальний капітал складається з:

·        Капітал.

·        Знання.

·        Світогляд.

·        Навички.

·        Відносини.

·        Соціальні мережі.

Шосте, нарешті природні фактори:

·        Природні ресурси.

·        Асиміляційний потенціал.

·        Інформаційний потенціал.

·        Кліматичні умови.

·        Екологічні мережі.

З вищевикладеного бачимо, що ці основні компоненти потенціалу сталого розвитку території забезпечують певні умови для визначення та вибору саме необхідних ресурсів для подальшого їх використання у кожному конкретному соціальному проекті орієнтованого на розвиток громади. Треба лише ефективно проводити такий моніторинг та при необхідності залучаючи до цього процесу відповідних експертів.

Займаючись моніторингом наявних ресурсів для розвитку місцевих громад, ми визначаємо: 1) інфраструктуру та інші основні засоби, такі як машини та механізми; 2) спільні норми, цінності та мережі, які об’єднують різні соціальні групи; 3) людський капітал, який включає рівні освіти, стан здоров’я населення та конкретні професійні навички; 4) фінансові інвестиції з боку місцевих і зовнішніх суб’єктів, а також наявні місцеві бюджети громади; 5) нематеріальні необхідні знання; 6) кількість і якість земель, лісів, питної води, екосистеми, біорізноманітність флори та фауни, мінеральні та морські ресурси, енергетичні ресурси.

Нарешті у підсумку цієї статті можна зробити кілька головних висновків: по-перше, що існує потреба територіальних громад у докорінних перетвореннях зумовлює необхідність розвитку соціального підприємництва як механізму пошуку нових шляхів та підходів до вирішення всієї сукупності соціальних проблем.

По-друге, саме використання ефективного моніторингу наявного ресурсного потенціалу місцевої громади та аналіз з визначення необхідних для конкретного соціального проекту ресурсів надає нам реальну можливість зорганізуватись з метою власної зайнятості та найважливіше це взяти участь у сталому розвитку місцевої громади.

Дякую за увагу!