«Життя прожити – не поле перейти». Так говорить народна мудрість. Бо воно справді так. За своє життя кожна людина переживає і радість перемог, і перше кохання, і гіркоту невдач, розлук, втрату близьких людей. Як не прикро це усвідомлювати, але в більшій кількості наше життя складається з чорної смуги і, коли з’являється промінь світла, кожен намагається подовжити цю мить якнайдовше. Вже не перший рік трапляється так, що кожен прожитий день – це випробування то на людяність, то на моральність, то на витривалість. Але багато проблем виникає через необізнаність пересічних громадян із законодавчою базою. Значну допомогу можуть надати з проблемних життєвих питань соціальні працівники.
Соціальний працівник – це не тільки професія, а й поклик душі. І саме цей поклик знову і знову надихає на плідну роботу – рятувати, вчити, примирювати, любити, допомагати. На виконання соціальних ініціатив Президента України та пріоритетних завдань Міністерства соціальної політики України з 2012 року було запроваджено введення посади фахівця із соціальної роботи до структури і штатів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, зокрема, для: виявлення сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі, громадян похилого віку, інвалідів та інших соціально незахищених груп населення, які потребують соціальної підтримки та надання їм соціальних послуг.
Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» визначає організаційні і правові засади соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. У цьому Законі зазначено, що «менеджмент у соціальній роботі з сім'ями, дітьми та молоддю – управління системою соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю спрямоване на реалізацію її завдань та пошук оптимальних шляхів їх вирішення:
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», складними визначаються такі життєві обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо). Важливу роль у соціалізації дитини, її гармонійному розвитку відіграє родина. Проте в Україні збільшується кількість сімей, які потрапили у складні життєві обставини.
За визначенням, сім'я, що перебуває у складних життєвих обставинах, – це сім'я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення таких умов, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. До таких сімей відносяться:
- сім'ї, у яких виникли проблеми через матеріальні труднощі, а саме: внаслідок безробіття, відсутності житла, необхідності лікування членів родини. Особливо гостро ця проблема постає для багатодітних сімей, одиноких матерів (батьків), у сім'ях, де один з батьків втратив працездатність через хворобу, випускників інтернатних закладів, малозабезпечених родин;
- сім'ї, у яких виникли складнощі через юридичні проблеми, а саме: через необізнаність щодо своїх прав та обов’язків, брак коштів на відновлення документів (прописки, свідоцтва про народження, оформлення аліментів) тощо;
- сім'ї, в яких виникли психологічні проблеми. Наприклад, з приводу труднощів перехідного віку дитини, при повторному шлюбі матері чи батька, незадоволення потреби в спілкуванні, насильства з боку одного з членів родини, бездоглядності дитини.
Соціальними працівниками служб налагоджена співпраця із суб`єктами соціальної роботи: відділом у справах сім’ї, молоді та спорту (щодо багатодітних сімей та оздоровлення дітей); службою у справах дітей; закладами охорони здоров'я міста; відділом освіти (школами, дошкільними закладами та іншими навчальними закладами); управлінням праці та соціального захисту населення; органами внутрішніх справ (дитячою кримінальною міліцією у справах дітей та службою дільничних інспекторів міліції); установами виконання покарань (КВІ, виправними колоніями).
Здійснюється діагностування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у тому числі обов'язкове соціальне інспектування.
Кожна людина заслуговує на гідне та щасливе життя. Але, на жаль, не завжди все йде так, як ми цього хочемо. Історії деяких сімей вражають настільки, що часто ставимо собі запитання :«За що їм це? Чому саме з ними трапляється горе та біда?». У такі моменти хочеться допомогти та підтримати, адже добре розумієш, що морально це пережити дуже важко. Ці випадки далеко непоодинокі, та БЕЗВИХІДНИХ СИТУАЦІЙ НЕ БУВАЄ.
Один із життєвих прикладів сьогодення: у Заводському районі міста Запоріжжя проживає одна сім'я: молода жінка одна виховує трьох неповнолітніх дітей, двоє з яких мають функціональні обмеження (діти хворі на ДЦП). Побачивши її уперше, можна подумати, що у неї все гаразд: вона посміхається, гарно виглядає. Та ніхто б не міг подумати, що у найскладнішу хвилину свого життя вона залишилась одна, без підтримки чоловіка, без моральної та фінансової допомоги. А діти з таким діагнозом, що грошей на лікування катастрофічно не вистачало. Хоч би прогодувати! Про інші «забаганки» - іграшки, незаплановані сімейним бюджетом, солодощі або подарунки до свят і думати не доводилося.
Та недаремно кажуть, що в цьому світі все-таки трапляються дива. І в нашому місті ще залишись небайдужі люди. За сприяння фахівців із соціальної роботи один із підприємців району подарував цій родині свято – придбав для мами та її дітей необхідні для життя речі. За час співпраці з фахівцями із соціальної роботи жінка нарешті зрозуміла, що вона не наодинці зі своїми проблемами, що є ще в світі небайдужі люди, які прийдуть на допомогу та підтримають в тяжкі хвилини.
Хочу, щоб кожна родина, яка потрапила у складні життєві обставини, пам’ятала, що вона не одинока. Крім соціальних працівників, які надають допомогу сім’ям, які потрапили у складні життєві обставини, є ще друзі, товариші, сусіди, які завжди готові прийти на допомогу. Адже милосердя завжди було притаманне нашому народу, не зважаючи на часи та економічні умови у державі. Надаючи допомогу сьогодні іншим, кожен може потребувати її завтра.
ЛЮДСЬКЕ СПІВЧУТТЯ ТА ДОПОМОГА – ПОТЕНЦІЙНИЙ РЕСУРС СІМ’Ї
У ПОДОЛАННІ СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИН.