Роль неформальної освіти у сучасному суспільстві

В останні роки освіті в різних країнах, в тому числі і в Україні, приділяється надзвичайно велика увага.  Для макрорівня сфери освіти суспільні зміни, науково-технічний прогрес, економічна та політична динаміка в світі останніх років означають необхідність пошуку нових підходів та моделей освіти, які створюють умови для безперервного процесу навчання та пізнання світу. Такі моделі як навчання протягом всього життя (lifelonglearning), неформальна освіта (nonformaleducation) та позаформальна освіта (informaleducation) стали важливими складовими сучасного освітнього простору. Феномен освіти розширює сфери свого існування: межі між навчанням та вільним часом стають все менш помітними, з'являються нові комбінації роботи та навчання, вільний час інвестується у вивчення іноземних мов та пізнання нових культур.

На мікрорівні специфіка інформаційного суспільства впливає на визначення специфіки відносин між «викладачем» та «учнем» та їх ролей у освітньому процесі. Модель освіти протягом всього життя передбачає відбудовану освітню систему з розвинутою пропозицією для всіх вікових груп населення, яка відображає їх потреби у змісті, методах, формі, інфраструктурних особливостях. Позаформальну освіту розуміють, як сукупність усіх соціалізуючих і часто неусвідомлюваних впливів навколишнього середовища (ЗМІ, друзі, сім’я, захоплення), які сприяють підвищенню рівня знань та компетентності в будь-якій сфері чи просто розширенню світогляду. Неформальна освіта розглядатиметься більш детально далі. Феномен освіти розширює сфери свого існування: межі між навчанням та вільним часом стають менш чіткими, з’являються нові комбінації роботи та навчання, вільний час інвестується у вивчення мов або знайомство з іншими країнами та культурами.                     

Довгий час формальна освіта була мінімальною, а додаткова освіта поза обов’язковою програмою була доступною тільки небагатьом. Введення в більшості європейських країн стратегії масової освіти (60-70-ті роки 20 ст.) означало, як мінімум, номінальний загальний доступ державних освітніх послуг. Поряд з основною шкільною освітою, держави забезпечили можливість розвиватися та навчатися поза школою, пропонуючи гуртки за інтересами, наприклад, музичний чи спортивний напрямок. Такі форми педагогіки дозвілля заповнювали ніші, не зайняті формальною освітою, і мали добровільний та додатковий  характер.

На сьогодні, одним із головних завдань неформальної освіти є підготовка молоді та дорослих  до самостійного життя. У сучасних умовах формальна освіта втрачає свою монополію, так як не дає стопроцентної гарантії інтеграції на ринку праці. Неформальна освіта є однією із сил, яка послаблює цю монополію, пропонуючи альтернативні форми навчання та новий зміст, які допомагають людям пристосуватися до постійних трансформацій суспільства.  В багатьох європейських країнах неформальна освіта позиціонується у сфері громадянської освіти і спрямована на створення умов для формування демократично орієнтованого громадянина. Як будувати суспільство, де є місце для всіх, чому важливо брати на себе відповідальність за процеси, які відбуваються навколо, і як це робити, як бути громадянином не тільки де-юре, але і де-факто – ці питання стали лейтмотивом програм неформальної освіти в Європі.

Питання освіти – це питання політичного характеру. Дебати і резолюції по розробці національних навчальних планів в останні роки буквально заполонили освітню політику. Рішення найчастіше приймаються вузьким колом людей. Неформальна освіта, навпаки, пропонує більш гнучкий підхід до освітнього процесу, забезпечуючи активну участь тих, хто навчається, у формуванні навчальних програм.

Якщо формальна освіта створює «загальну базу», то неформальна освіта швидше розвиває її, поглиблюючи компетентність у сферах, які представляють інтерес для тих, хто навчається, або ж формує вміння та навички, які виходять поза межі цілей формальної освітньої системи (напр., вміння справлятися з проблемами та стресовими ситуаціями, вміння критично мислити та брати участь в суспільно-політичних процесах, уміння жити в умовах різноманітності та динамічних змін у суспільстві, уміння вчитися тощо).

Що ж таке неформальна освіта? На європейському рівні поки що не досягнуто єдиної спільної згоди щодо трактування неформальної освіти, що пояснюється відмінностями у традиціях неформальної освіти різних країн. Визначення неформальної освіти розробили експерти Ради Європи спільно з Єврокомісією. В рамках проекту «Європейський Центр Знань Молоді» (EuropeanYouthKnowledgeCentre) неформальну освіту розуміють, як будь-яку організовану поза формальною освітою навчальну діяльність, яка доповнює формальну освіту, забезпечуючи засвоєння тих умінь і навичок, які необхідні для соціально та економічно активного громадянина країни. Ця освітня діяльність є структурованою, вона маю освітню мету, визначені часові рамки, інфраструктурну підтримку і відбувається свідомо.

Неформальна освіта базується на певних принципах, найбільш важливими з яких є: навчатися в дії (learningbydoing), вчитися співпраці, навчитися вчитися. «Навчатися в дії» означає отримувати різні вміння та навички під час практичної діяльності. «Вчитися співпраці» передбачає отримання та розвиток уявлень про відмінності, які існують між людьми, вміння працювати в групі та в команді, а також приймати оточуючих такими, які вони є, і співпрацювати з ними. «Навчитися вчитися» означає отримувати навички пошуку інформації та її опрацювання, навички аналізу власного досвіду і виявлення індивідуальних освітніх цілей, а також здатність застосовувати вище сказане в різних життєвих ситуаціях.

Основним методом неформальної освіти є дослідження. Особа, яка навчається, веде різнопланове пізнання навколишнього світу, яке проходить на різних рівнях: когнітивному, практичному та чуттєвому.

Проектний менеджмент як інструмент неформальної громадянської освіти. Сектор неформальної громадянської освіти дуже різноманітний. Щотижневий студентський дискусійний клуб, акція, яка звертає увагу населення на проблеми екології чи міжнародний обмін, в центрі якого є тема толерантності, - всі ці формати можна трактувати як інструменти неформальної громадянської освіти.

Одним із поширених інструментів, як в освітніх закладах, так і поза їх межами, є соціальне проектування, тобто реалізація добровільних проектів, спрямованих на покращення навколишньої дійсності. Чому навчання та реалізація власних проектів на локальному, міжрегіональному та міжнародному рівні є такими важливими? Громадянська освіта у формальному чи неформальному секторі створена сприяти становленню активного громадянина, який орієнтується на цінності демократії. По-перше, проект – це досвід громадянської активності, тому що цей досвід дає можливість відчути, які зміни в школі, на роботі чи на вулиці несе відповідальність не держава чи чиновники, а активний громадянин, який хоче і вміє покращувати. А вміти покращити – значить уміти оцінити ситуацію, сформулювати шляхи її покращення, зробити конкретні кроки та оцінити ефективність початкової стратегії. По-друге, проект – це величезний досвід соціальної взаємодії в команді, з партнерами, з оточенням, з якої постає розвиток таких умінь і якостей, як робота в команді, тайм-менеджмент, уміння боротися зі стресом, розв’язувати конфлікти, домовлятися, тобто це можливість розвитку соціальних компетенцій. По-третє, проект – це реальна можливість взаємодіяти з дійсністю. У будь-якого проекту є авдиторія – чи то учасники семінару, вуличної акції, чи просто пішоходи, до яких звертаються реалізатори проекту і змушують задуматись над питаннями міграції, насильства чи глобалізації. Тому проект дає як і оточенню, так і проектній команді новий імпульс до розвитку і сприяє новим відкриттям самих себе, проблем у суспільстві, реальних та ефективних методів громадянської активності.

Програми, які навчають соціальному проектуванню, не тільки підтримують громадянську активність, але й намагаються створити умови для демократичних відносин в житті як мінімум у процесі реалізації проекту. Це передбачає повагу прав, потреб і цінностей кожного, надання свободи вибору і можливості прийняття рішень, створення рамок для відповідальності за свої дії. Таким чином, проект може виглядати як платформа для тренування демократичних життєвих орієнтирів.

 (Інформацію опрацьовано з джерел Колегіуму імені Теодора Гойсса Фонду імені Роберта Боша та Спілки МітОст)