Що таке «Земельний депозит»

Ще до недавнього часу по всіх телеканалах, по всіх фм-станціям та інших засобах масової передачі інформації тільки і було чути: несіть гроші в банк і кладіть на депозит під 25% річних і все у вас буде добре. З 1000 грн., нічого не роблячи, будете за рік мати 1250 грн. Будьте власником банківського депозиту і можете нічого не робити. Було таке враження, що ожили лисиця Аліса і кіт Базіліо з казки про Буратіно, а Україна – це поле чудес. На жаль, багато людей повірили цим казкам і повірили в банківські депозити. Не буду перелічувати банки, просто шкода людей. Безкоштовний сир тільки в мишоловці…

А я хочу розказати про справжній депозит, де гроші працюють і приносять дохід, що більший за обіцяний банківський. А наскільки більший ми зараз порахуємо.

Якщо у вас є 10 соток землі і ви вмієте обробляти землю, то вам, щоб заробити гроші, банк не потрібен. Я називаю це «земельний депозит». Ви не понесли свою 1000 грн. в банк, а купили різних рослин на 1000 грн. і посадили їх в землю (Буратіно, нагадую, посадив в землю монети) і доглянули. Розглянемо на прикладах:

Малина – 1 кущ займає 1м.кв. Ви купили за 30 грн. 3-х річний кущ і посадили. За рік кущ дасть вам 2л ягід по ціні 20 грн за літр. Також він продовжує розростатися (при правильному догляді) і виростить як мінімум 3-и черенки-відводки, які треба відсадити. Вартість їх рахуємо за схемою: якщо трирічний кущ 30 грн., то однорічний кущ в 3 рази дешевший, тобто 30/3=10 грн. Тому загальний дохід з 1-го куща: 2літра ягід по 20 грн=40 грн, і додаємо вартість відводків, 3*10-30 грн. загальна сума доходу виходить за рік 40+30=70 грн. з куща, за який ми заплатили 30 грн. Тобто, ми отримали 70/30= більше 100% прибутку. І це скромні розрахунки.

Смородина – 1 кущ  займає 1м.кв. Ви купили за 30 грн 2-х річний кущ і посадили. За рік кущ дасть вам 3 л ягід по ціні 10 грн за літр. Вміючи правильно прикопати і нарізати черенки, вміючи правильно посадити, при правильному догляді ми отримаємо 10 нових річних кущів, вартістю по 10 грн. Тому загальний дохід з куща смородини: три літри ягід по 10 грн-30 грн, відводки 10 шт. по 10 грн (річні)=100 грн. Всього:130 грн з куща смородини за рік. 130/30=400%. Ці великі проценти викликані ситуацією, коли маємо дуже багато земельної площі для садіння, і не маємо достатньо достойного посадкового матеріалу. Надіюсь, за декілька років ситуація зміниться, і вся наша земля буде засаджена новими якісними сортами рослин. Фрукти і ягоди будуть дешевими (як м'ясо в Аргентині) і кожен зможе їсти їх досхочу. А зараз маємо яблука по 10 грн. за 1кг – дуже! дорого.

Яблуня – 1 дерево займає 2, 5 м.кв. Ви купили за 100 грн. трирічне дерево. Тут ми переходимо на трирічний розрахунок. За три роки яблуня вродить вам: 3кг+10кг+20кг=33 кг яблук по ціні 10 грн за 1 кг. Також за допомогою такого засобу розмноження плодових дерев, як щеплення, ми можемо отримати до 50 нових яблунь. Середньою вартістю по 40 грн. Рахуємо дохід за три роки: яблука 33кг*10грн=330 грн. Додаємо вартість щеп (молодих, вирощених завдяки умінню яблунь) 50 шт*40грн=2000 грн. Всього за три роки дохід 2000+330=2330 грн. Поділимо на три (щоб вивести річний), 2330/3=780 грн на рік. 780грн/100грн=780%.

Всі три вище наведені розрахунки є приблизними. Але реальні результати можуть бути і більшими, бо це залежить тільки від вас.

Ви ще хочете нести гроші в банк на 25% річних! Якщо так, продовжимо.

Головна і моя найулюбленіша річ у «земельному депозиті» – те, що він виростає в прямому і переносному сенсі в геометричній прогресії. Як в східній притчі, коли мудрець попросив у султана рису в кількості, яку можна вивести по клітинках шахової дошки. На першу клітинку 1 зернинку рису, на другу клітинку в два рази більше ніж на першу, на третю клітинку в  два рази більше ніж на другу і т. д. На шахматній дошці 64 клітинки, по цій схемі потрібна така кількість рису, якої не існує в природі. Така сила у геометричної прогресії, і це дуже подобається людям, які займаються на землі розмноженням рослин.

Якщо навіть без вищої математики, видно вигоду «земельного депозиту», чому ж переважна більшість громадян України несе свої гроші в банки і кредитні спілки. На мою думку є декілька варіантів.

• Людям дуже приємно щось мати, взагалі нічого не роблячи. Зайшов у банк, заніс гроші на рахунок, через рік зняв на 25% більше. Супер. Повна шара. А у «земельному депозиті» все ж треба щось робити, копати, поливати, сапати, збирати врожай.

• Люди не вміють рахувати гроші. Вони не розуміють значення слів девальвація, інфляція і т.д., вони вибирають найпростіший і зрозумілий для них шлях поводження з грошима (дай комусь гроші, він розумніший, бо в краватці в кабінеті сидить, він знає, що з ними робити).

• Люди бояться стати багатими, вони не хочуть мати багато грошей, бо їх можуть вкрасти, а так грошей немає, то і можна спати спокійно, ніхто не вкраде те, чого немає.

• Люди дуже довірливі і вірять у те що їм говорять ті, що заробляють обманом.

Сміх крізь сльози

Це яка ж сильна соціальна система так спотворила людей. Мені просто цікаво побачити чим цей «експеримент» на нашій землі закінчиться. Чи довго будуть обробляти родючі і не дуже землі в центрі Європи. Чи наші люди перестануть жити на так названі зарплати  (по Рівненській обл. середня 1880 грн-90 доларів США), пенсії, допомоги, виплати на дітей. Чи зможуть почати самі заробляти, щось вирощувати і виробляти. Це набагато важче, ніж нічого не робити, і жити на допомогу. Але рух вже почався, тут і там починають висаджувати нові сади і квітники, з’являється все більше людей, які самі з-за кордону ввозять нові сорти і нові види різних рослин. Просто цих людей дуже мало, порівняно з площею землі, де це можна вирощувати.

І окремо треба сказати про відношення усіх, що були, урядів, до проблеми обробітку землі на особистих господарствах. Це відношення можна охарактеризувати просто: нас, урядовців, це не стосується. Я впевнений, однією з причин біди в Україні і є таке відношення урядовців до людей, які працюють на землі.

Чому бідний – бо дурний. А чому дурний – бо бідний. Поцікавтесь скільки років цим виразам, і задумайтесь. Пора все змінювати, інакше поміняють нас. І хоча ми так живемо вже сотні років, в бідності, ніби й звикли, але все має свій початок  і свій кінець. Тому, або ми все поміняємо, або…