Що таке соціальне партнерство?

Пишу цю статтю у вигляді відповіді на важливе запитання, яке часто стали задавати наші учасники тренінгів, а саме: що ж таке соціальне партнерство?

Так, у сучасному глобалізованому світі, який шукає вихід із економічної кризи треба звернути увагу на ті перетворення соціального життя, які відбуваються сьогодні та призводять до появи нових форм партнерської соціальної взаємодії, детермінованих, насамперед, плануванням діючих соціальних суб’єктів. Зазначені зміни дуже потрібні сучасній України, де брак відповідальної соціально-економічної, а також і законотворчої діяльності зумовлює появу депресивних територій, на яких економіка перебуває в затяжній і глибокій кризі, наявна виразна асиметрія фінансово-бюджетних відносин, надзвичайно незадовільна результативність методів корпоративного управління з точки зору інтересів переважної більшості населення, що перебуває на межі бідності.

Згадаємо, що сам термін «соціальне партнерство» з’явився вперше в промислово розвинених країнах Заходу в кінці XIX ст. в умовах зародження виробничої демократії. Після Другої світової війни в трудовому законодавстві країн Заходу почала все більше закріплюватися поступка роботодавців найманим працівникам у вигляді надання останнім права на співучасть в управлінні виробництвом. В окремих країнах Заходу з’явилися спільні робочі ради на виробництві, функціонування яких було законодавчо закріплене. Так, за законом Федеративної Республіки Німеччини «Про виробничі ради» 1949 року, такі ради утворюються з представників роботодавців і найманих працівників та діють на паритетних засадах. Ці ради почали називатися органами соціального партнерства. Намагання подолати протиріччя між працею і капіталом сприяли створенню спеціальних організацій, однією з яких стала в 1919 р. Міжнародна організація праці.

Тобто, у соціально-трудовому вимірі термін «соціальне партнерство» означає спільну діяльність суб’єктів відносин у сфері праці, що спрямована на погодження інтересів і вирішення наявних проблем. Суть цих проблем пов’язана, передусім, з існуванням ринку праці, на якому є продавці й покупці, їм належить самим домовлятися про умови купівлі - продажу послуг робочої сили. Але цей «торг» має здійснюватися з дотриманням певних правил, норм, які захищають інтереси обох сторін, тобто на базі партнерських взаємовідносин, досконалих «правил гри».

Відповідно до цього, соціальне партнерство має комунікативний вимір,  передбачаючи постійний діалог між суб'єктами відносин у сфері праці, переговорний, договірний процеси узгодження інтересів. Тому правомірно стверджувати, що соціальне партнерство - це особливий тип комунікативних відносин у соціально-трудовій сфері, який передбачає застосування різноманітних форм і методів погодження інтересів найманих працівників, роботодавців і їхніх представницьких органів прагненням до спільних домовленостей договору, досягненням консенсусу, опрацюванням і спільною реалізацією заходів з різноманітних напрямів соціально-економічного розвитку.

В організаційно-функціональному вимірі соціальне партнерство слід розглядати як систему правових і організаційних норм, принципів, структур, процедур (заходів), які спрямовані на забезпечення взаємодії між найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади в регулюванні соціально-трудових відносин на національному, галузевому, регіональному рівнях та рівні організацій.

У суспільному вимірі  його метою, як і на перших етапах становлення, є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і роботодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конфліктам і вирішення суперечностей для створення необхідних умов поступового економічного розвитку, підвищення життєвого рівня трудящих. Соціальне партнерство може бути ефективним методом регулювання соціально-трудових відносин, якщо воно здійснюється у формах та функціонує на принципах, що обґрунтовані наукою, та дієвість яких підтверджена практикою.

У організаційному вимірі соціальне партнерство між суб’єктами соціально-трудових відносин має здійснюватися в таких формах: спільних консультацій; колективних переговорів і укладення колективних договорів; спільного опрацювання політики доходів, зайнятості, інших складників предмета соціально-трудових відносин та соціально-економічної політики підприємства в цілому; спільного розв’язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм, організації арбітражних процедур; участі найманих працівників в управлінні виробництвом; участі представників сторін у роботі органів соціального партнерства; участі найманих працівників у розподілі прибутку, доходів на умовах, що визначені колективним договором; обміну необхідною інформацією; контролю за виконанням спільних домовленостей.

Формуючи сучасну систему соціального партнерства, вкрай важливо враховувати етичний вимір феномену соціального партнерства. Треба визначитися з принципами, на яких мають будуватися відносини між партнерами: поваги й урахування інтересів учасників переговорів; повноважності соціальних партнерів і їхніх представників; повноти представництва сторін; рівноправності сторін і довіри у відносинах; невтручання в справи один одного; свободи вибору й обговорення питань, що входять до предмету соціального партнерства; соціальної справедливості як прояву відповідності між роллю певних суб'єктів і їхнім соціальним станом; між їхніми правами й обов'язками; трудовим внеском і винагородою за послуги праці, суспільним визнанням; добровільності прийняття зобов’язань на базі взаємного погодження; пріоритетності примирних методів і процедур погодження інтересів; регулярності проведення консультацій і переговорів з питань, що належать до предмета соціального партнерства; реальності забезпечення зобов’язань, які прийняті соціальними партнерами; обов'язковості виконання досягнутих домовленостей; систематичності контролю за виконанням прийнятих рішень; відповідальності сторін, їхніх представників за невиконання з їхньої вини прийнятих зобов’язань.

Важливий вимір феномену соціального партнерства – історичний. Соціальне партнерство до сучасної ідеї соціальної злагоди пройшло тривалий шлях свого розвитку, а саме – майже всю історію існування людства.

Підсумовуючи викладене, по-перше, передусім, розуміємо соціальне партнерство як наслідок гармонізації взаємозв’язків між структурними елементами суспільства різних рівнів: виробничого, галузевого, територіального, національного та глобального.

По-друге, з розвитком суспільства проблема соціального партнерства виходить далеко за межі соціально-трудових відносин, переростаючи в суспільно-політичні: соціальне партнерство як механізм побудови громадянського суспільства. Тобто йдеться про соціальне партнерство як результат відновлення взаємозв’язку економічної, соціальної та політичної сфер.

По-третє, соціальне партнерство важливо розглядати як механізм взаємодії, межі якого постійно розширюються, а його інструменти збагачуються при вирішенні кожного конкретного завдання, в якому брали участь інституції партнерства. Кожен регіон, місто, селище чи село має свої особливості, своє бачення найбільш актуальних проблем і шляхів їх вирішення. Це ж саме стосується різних індивідів, верств населення чи будь-яких соціально значущих об’єднань людей, які є індивідуальними в соціальному плані й мають свої відмінні від інших інтереси. Нехтування окремими інтересами, чи то інтересами територіальної громади чи громадянина, не сприяє розвитку суспільства в цілому, бо саме суспільство не є механічною сукупністю.

По-четверте, у той же час основа органічної єдності суспільства – взаємозв’язок інтересів особистості та суспільства. Напевно цей взаємозв’язок і складає глибинне сутнісне підґрунтя феномену соціального партнерства, що в різний спосіб, але неодмінно проявляється в соціальному, етичному, організаційному та історичному вимірах становлення, розвитку та функціонування соціально-партнерських відносин.

По-п’яте, з огляду на вищезазначене спробуємо уточнити поняття соціального партнерства, визначивши його визначення як форми взаємовигідної співпраці всіх учасників суспільних відносин, яка виникає в процесі відтворення сукупності конкретно-історичних умов, необхідних для реалізації взаємозв’язку інтересів особистості та суспільства. Іншими словами, соціальне партнерство виявляється критерієм конкретно-історичної міри здійснення взаємозв’язку особистих та суспільних інтересів як підґрунтя органічної єдності певного суспільства.

Саме тому, розуміючи сутність соціального партнерства в повній мірі ми отримуємо можливість спланувати власну участь у важливих процесах соціально-економічного становлення нашої країни, а головне стати повноцінним учасником  цих процесів, зайнявши власну ділову нішу.

Дякую за увагу!