Соціалізація учасників бойових дій після повернення до умов мирного життя

Сучасні трагічні події (бойові дії в зоні АТО) призвели до великої кількості загиблих і поранених, а також до того, що багато осіб змушені залишити свої домівки та стати біженцями. Ще більше людей, що мешкають поза зоною бойових дій, перебувають у стані тривоги за себе, за своїх дітей, родичів, напруженого очікування поганих новин. Війна є одним з найсуворіших випробувань людського духу, психологічних і фізичних можливостей людей. 

Сприйняття і переживання подій війни - найбільша драма, яка розігрується в душі кожного її учасника.

«Гаряча точка», антитерористична операція, «синдром АТО» — такі поняття, на жаль, сьогодні входять у наше повсякденне життя, викликаючи бажання допомогти тим, кого ця неоголошена війна зачепила своїми «кривавими крилами», людям, які за обов’язком служби забезпечують мир та спокій у нашому спільному домі — Україні.

Особи, які беруть участь у військових конфліктах, все рідше мають можливість після виходу з бойових дій зберегти фізичне та психічне здоров’я. Різнобічна й тривала дія несприятливих чинників зумовлює виникнення в людини високої нервово-психічної напруги.

Тим, хто пройшов випробуваннявійною, надається можливість розкрити і пізнати себе в умовах, коли опиняєшся перед найважливішою земною цінністю - життям людини, коли її цінність затьмарює все інше в світі.

Саме тому цим людям важко повертатися до «нормального» людського життя. До життя, де гроші, матеріальні блага, дачі, машини та інше виявляються важливіше самого життя людини.

Повернення до мирного життя  має величезний вплив на особистість.  Сучасний рівень відносин у нашому суспільстві в силу економічної кризи і соціальної нестабільності створює середовище, що саме по собі є не менш травмуючим для психіки людей, що повернулися з війни, ніж сама ситуація бойових дій. Отже, людина, виходячи з екстремальної ситуації, що пов'язана з загрозою для життя, зіштовхується із серйозними проблемами її непотрібності та нерозуміння в суспільстві.

Фізичне повернення не завжди збігається з психологічним: військовий після повернення розуміє, що все що було, минуло, але не відчуває це як «минуле». У певному сенсі можна говорити про активність інерції минулого, яка проявляється у феномені вторгнення минулого в сьогодення, незавершеності минулого, нерозірваного зв'язку Я-актуального з Я-колишнім. 

Вцілілий знаходиться в ситуації вибору шляху (негативного чи позитивного):

• формування комплексу жертви або самоактуалізація;
• розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР), або прогресивний розвиток особистості.

Дослідженнями доведено, що особи, які отримали недостатню соціальну підтримку після травматичної події, більш схильні до формування стресового розладу. Учені припускають, що недостатній вияв соціальної підтримки з боку суспільства значно вплинув на формування посттравматичного стресового розладу у деяких учасників військових дій.

Соціалізація учасників бойових дій після повернення до умов мирного життя виступає як ресоціалізація, тобто відновленням порушених якостей особистості (довоєнних), що необхідні їй для повноцінної життєдіяльності в суспільстві; та через процес соціальної реабілітації – поновлення, включення в нормальний процес соціалізації осіб, які пережили бойовий стрес.

Психічне здоров’я особистості є необхідною умовою адаптації людини до мирного життя, її ефективної діяльності, загалом, і професійної, зокрема.

Низка вище визначених проблем в учасників бойових дій переходить до однієї з найважливіших проблем у житті кожної людини – це якраз самореалізація, переосмислення всього буття та своєї місії у нашому світі.

У бійців, що повернулися, це ускладнюється ще й тим, що їм треба знову реадаптуватися з умов війни до мирного життя. І, як ми бачимо з вище висловленого, повертаючись до мирного життя, ветерани вже мають за своїми плечима не тільки життєвий унікальний досвід, але і величезну низку проблем, викликаних участю у бойових діях.

Психологічні наслідки участі в бойових діях призводять до того, що в умовах вже мирного часу у ветеранів порушується соціальна взаємодія, виникають сімейні та проблеми з працевлаштуванням, втрачається інтерес до суспільного життя, знижується активність при вирішенні життєво важливих проблем.

Психологічні наслідки участі у бойових діях

Основними проблемами солдатів є :

•  Страх 57%;
•  Демонстративність поведінки 50%;
• Агресивність 58,5%;
• Підозрілість 75,5%.

До розладів поведінки (поведінкових особливостей) належать:

• Конфліктність в сім'ї, з оточуючими, родичами, колегами по роботі.
• Спалахи гніву.
• Зловживання алкоголем та наркотиками.

Крім того, спостерігаються:

• нестійкість психіки, при якій навіть самі незначні втрати, труднощі штовхають людину на самогубство;
•  боязнь нападу ззаду;
• почуття провини за те, що залишився живий;
• ідентифікація себе з убитими.

Для учасників бойових дій характерні також:

• емоційна напруженість і емоційна відособленість,
• підвищена дратівливість і агресивність,
• безпричинні спалахи гніву, напади страху і тривоги.

Спостерігаються:

• повторювані яскраві флеш-беки;
• сни і нічні кошмари,
• нав'язливі спогади про психотравмуючих події, що супроводжуються важкими переживаннями,
• раптові сплески емоцій з «поверненням» до психотравмуючої ситуації.

До інших психічних явищ, присутніх у учасників бойових дій, належать:

•  стан песимізму,
• відчуття занедбаності;
• недовіру;
• нездатність говорити про війну.

Усвідомлення необхідності розробки спеціальних програм і заходів психологічної реабілітації військовослужбовців, що пережили психотравмуючий вплив екстремальної ситуації в бойовій обстановці, в даний час стає реальністю для наших співгромадян.

Поняття “адаптація” – одне з основних у дослідженні процесу психотравмування і наступної реабілітації. Завдяки процесу адаптації досягається оптимізація функціонування систем організму і збалансованість його в системі “людина-середовище”.

Адаптація – це одночасно рівновага між середовищем та організмом і процес пристосування до умов середовища, що змінюються. Адаптивність особистості визначається ступенем розвитку в неї здатності до психічної регуляції. Кожна людина має свій адаптаційний поріг.

Адаптаційний поріг – це максимальний ступінь екстремального впливу на людину, до якого вона здатна адаптуватися за допомогою психофізіологічних компенсаторних механізмів без збитку цілісній структурі особистості.

Фактором, що впливає на виникнення дезадаптивних реакцій, є важкість травмуючих подій, свідком яких стає людина, її втягненість в дані події, та час перебування в бойовому стресі.

Можливі прояви дезадаптації в даний період:

• нервово-психічна реакція (від розладу сну до стійких неврозів);
• контроль навколишнього простору;
• загострення соматичних захворювань:
• зміни життєвих поглядів та стереотипів поведінки;
• підвищена вразливість;
• готовність до використання сили та зброї;
• активація соціальної позиції;
• без свідомий розподіл суспільства на своїх та чужих;
• виникнення соціальних очікувань від суспільства та т.п.

У даному періоді можливо виділити ще три етапи:

• Перший етап– ейфорія (два-три місяці) – почуття гордості та упевненості у собі, очікування соціальних реакцій;
• Другий етап- період неадекватного реагування (три-чотири роки) – виникає від не реалізації очікуваних реакцій від суспільства, негативного та байдужого відношення;
• Третій етап– період адаптації до життя в суспільстві.

Успішність адаптації тісно пов’язана з рівнем адаптаційних можливостей особистостівійськовослужбовця, його готовністю до прийняття та освоєння нового професійного та соціального середовища, отримання нового соціально-психологічного статусу.

Особистісний адаптаційний потенціал - цесистемна властивість особистості, яка полягає в здатності особистості адаптуватися до умов соціального середовища. Чим вище рівень розвитку даної властивості, тим до більш жорстких і суворих умов соціального середовища може пристосуватися людина.

Довоєнні особистісні особливості учасника бойових дій впливають на процес його адаптації як до екстремальних подій, так і при повернені до мирного життя, до нових умов.

Існують характеристики особистості, які визначають успішність адаптації людини в найрізноманітніших умовах.  Ці характеристики формуються в процесі всього життя людини. До них відносять:

• рівень нервово-психічної стійкості,
• самооцінка особистості,
• відчуття своєї значущості для оточуючих (соціальна референтність),
• рівень конфліктності,
• досвід спілкування,
•  емоційний інтелект,
• локус контролю,
• морально-етичну орієнтацію,
• орієнтацію на вимоги найближчого оточення.

Учасники бойових дій і особливо інваліди відчувають стійку ситуаційну соціально-психоло­гічну дезадаптованість. Життєвий досвід цих людей по своєму досить самобутній та унікальний, він надто сильно відрізняється від досвіду людей, що не воювали, що і породжує непорозуміння з боку основної маси населення.

Подолання травми відбувається в результаті активізації „долаючого” переживання – особливої форми внутрішньої активності, спрямованої на відновлення душевної рівноваги, втраченого сенсу існування, на виробництво доцільності”.

Актуалізація  відбувається в критичній ситуації травми – в ситуації „неможливості” жити й реалізовувати внутрішню необхідність свого життя так, як це було до травми.

Результатом психологічної діяльності переживання може стати «переживання-усвідомлення»:

• усвідомлення людиною того, що трапилося,
• сенсу (осмисленості) усього свого життя,
• аналіз динаміки розвитку симптоматики (порушень здоров’я)

Без цього „переживання-усвідомлення” зміни життєвої позиції практично неможлива, а отже неможливе й адекватне подолання психологічної травми.

Етапи психічної діяльності долаючого переживання:

Перший етап – когнітивний. Він виникає, як правило, відразу після психотравмуючої ситуації і триває від кількох днів до кількох тижнів. Для цього етапу характерне виникнення афективних проявів. Це може бути депресивний, дисфоричний, ейфоричний, апатичний чи інший стан.

Другий етап – афективно-мотиваційний. Він триває, як правило, кілька місяців. Для нього характерні яскраво виражені афективні переживання, спогади про психотравмуючу подію, про час, що їй передував. Під час цих спогадів відбувається перетворення психічних (ціннісних) змістів та перерозподіляються психічні спонуки.

Третій етап – антиципаційний. На цьому етапі, у випадку адекватної діяльності переживання на попередніх етапах, можуть формуватися своєрідні альтернативи й актуалізуватися когнітивні ресурси особистості, що допомагають активізувати механізми психологічної компенсації.

Четвертий етап – поведінковий. Завдання особистості в цей період – обрати стратегію поведінки в умовах травматичної зміни життєвої ситуації. На цьому етапі виробляються специфічні способи психологічної компенсації та включаються механізми самокорекції. У випадку їх неадекватності можлива поява як психосоматичних, так і психосоціальних порушень.

Соціально-психологічні особливості процесу адаптації учасників військових дій:

• людина має травмуючий досвід;
• учасник повертається в суспільство, яке переживає економічну, соціальну, політичну кризу, нестабільність всіх соціально – політичних процесів кризи і соціальної нестабільності;
• учасник потрапляє у середовище де оточуючі, близькі та рідні не мають такого ж досвіду переживання і не розуміють переживань того, хто вижив.

Повертаючись до повсякденного життя після впливу екстремальних подій, військовослужбовці ніяк не можуть адаптуватися до мирних умов. Страх, агресивність, підозрілість стають для багатьох з них постійними супутниками життя. Слід відмітити, що адаптація УБД до умов мирного життя характеризується напруженими відносинами між ними та суспільством. Більшість ветеранів негативно відносяться до представників влади, вважають, що держава їх зрадила, і цьому виникає бажання вимістити накопичену душевну біль за безглузде кровопролиття та загибель своїх товаришів.

Фактори, які впливають на процес адаптації ветеранів:

• довоєнні особистісні особистості військовослужбовця, у тому числі і його здібність адаптуватися до нових умов;
• реакція на загрозливі події, в котрих загроза набуває першочергове значення;
• рівень відновлення цілісності особистості
• оточення, підтримка, допомога,
• умови існування.

Сучасний рівень відносин у нашому суспільстві в силу економічної кризи і соціальної нестабільності створює середовище, що само по собі є не менш травмуючим для психіки людей, що повернулися з війни, ніж сама ситуація бойових дій. Громадянське суспільство, як правило, відноситься до колишніх вояків з непорозумінням та побоюванням, що тільки усугубляє хворобливу реакцію ветеранів на незвичну обстановку, котру вони сприймають та розцінюють з притаманним їм фронтовим максималізмом. Людина, виходячи з екстремальної ситуації, що пов'язана з погрозою для життя, зіштовхується із серйозними проблемами її непотрібності та нерозуміння в суспільстві.

Свідотством того, що колишні УБД мають труднощі, що до адаптації до умов мирного життя, є їх конфліктна поведінка в соціальній середі: нездатність прийняти нові правила «гри», небажання ідти на компроміси, спроби вирішувати суперечки мирного часу звичними силовими методами. Колишні вояки підходять до мирного життя з фронтовими мірками та переносять військовий досвід поведінки до мирного часу, хоча і десь у глибині душі розуміють, що це неприпустимо. Після бойового гартування компроміси мирного часу, коли «ворог» формально таким не являється і застосування до нього звичних методів боротьби заборонено Законом, часто виявляється складним для психологічного сприйняття тими, у кого виробилась миттєва та загострена реакція на любу небезпеку. Багатьом фронтовикам взагалі важко стримуватися, виявляти гнучкість, відмовлятися від звички будь-що братися за зброю – у прямому чи переносному значенні цього слова. Деякі починають пристосовуватися, намагаючись не виділятися серед інших. Іншим це не вдається, і вони залишаються «бійцями» на все подальше життя. Яка ж із двох цих тенденцій у психологічному потенціалі учасників бойових дій (творча або руйнівна) буде домінувати за мирних умов, напряму залежить від індивідуальних особливостей ветерана, а також від умов, у яких вони опиняються після повернення з війни.

Важливу роль у адаптивному процесі мають навички самодопомоги. «Проблеми потопаючого-справа рук потопаючого».

Принцип самодопомоги, у вигляді 5-крокової моделі. Її можна застосувати як стратегію гармонізації, адаптації та розвитку особистості. Людина сама застосовує її для себе або ж допомагає своєму оточенню: членам своєї сім'ї, колегам по роботі, друзям.

«П’ять кроків психологічної самодопомоги»

Щоб зберегти психологічне здоров’я  психологи дають низку простих, але дієвих порад:

Вийдіть із ізоляції. Не замикайте свої переживання в собі, дайте собі час опрацювати, прийняти, зрозуміти й усвідомити, не поспішайте з висновками. Усе, що ви відчуваєте і переживаєте, — є важливим, дайте вашим почуттям вийти назовні. Спілкуйтеся з людьми, розмовляйте з друзями.

Говоріть із близькими людьми про те, що ви відчуваєте. Те, що кожен з нас відчуває — сум, страх, злість, бажання плакати, розчарування, тривога — це нормальна реакція на ненормальну ситуацію.

Якщо ви тривалий час погано засинаєте, або прокидаєтесь значно раніше, ніж звичайно, сон є неспокійним, недостатньо глибоким з важкими сновидіннями — не вживайте снодійні, які радить реклама, зверніться за допомогою до фахівців.

Якщо у вас з’явились невмотивована підозрілість, притуплення емоцій або навпаки надзвичайна чутливість і ви дратуєтесь навіть через дрібниці, незрозуміла агресивність, порушення пам’яті, пригнічений настрій тривалий час, зросла загальна тривожність, або є напади люті, яких не було раніше, то в такому разі потрібно негайно звернутися за психологічною допомогою, можливо, до психіатра. Придушення цього стану може призвести до погіршення самопочуття, порушення психологічної рівноваги та навіть фізичного здоров’я, загострення хронічних захворювань. 

Намагайтесь дистанціюватись хоча б на деякий час від перегляду новин, намагайтесь повернути звичний уклад життя — друзів, роботу, професійний статус (здатність працювати), хобі та задоволення.

Сьогодні в людей є внутрішня потреба до самоорганізації, це дуже корисно, і допомагає опрацьовувати новий досвід, прийняти свої переживання і почуття, досліджувати, як жити в нових умовах.

Почніть робити щось, що вас так само сильно захоплює.  Часто, щоб нібито розслабитися, вживають алкоголь. Психологи застерігають: проблеми від цього не вирішуються. Щира розмова з близькою людиною, фізичні навантаження, переключення уваги на щось інше є однозначно кращими «методами» боротьби зі стресом для фізичного і психологічного здоров’я.

Сподіваюсь, що дана стаття буде корисною, а також буду вдячна всім, хто не байдужий до теми статті і може надати свої міркування та практичні підказки до впровадження допомоги людям, що потребують у складній ситуації, що склалася у зв’язку з подіями в країні.