Толерантне ставлення до переселенців

…Рятуючи своє життя, люди поспіхом покидали рідні домівки, залишаючи речі та документи. А коли влаштовувалися на новому місці, розуміли, що тепер починати життя потрібно фактично з чистого аркуша. Питання про те, як поновити втрачені паспорти вимушеним переселенцям зі сходу, чи обов’язковою є реєстрація за місцем тимчасового проживання, що робити кримчанам, які хочуть мати нові документи замість зіпсованих, та інші життєво важливі питання виникають у громадян.

Крім того, в сучасному суспільстві багатьма вченими відзначаються проблеми, пов'язані з порушенням взаємин між переселенцями і місцевими жителями – дискримінація і недовіра на територіях зіткнення, міжнаціональні конфлікти і т.д. Толерантність належить до основних проблем, без розгляду яких, по суті, неможливе розуміння буття. Переживши міжнаціональні, міжетнічні, міжрасові та інші конфлікти, люди все більше приходять до висновку про те, що існує тільки один шлях забезпечення надійного миру і безпеки – шлях толерантності, тобто терпимості, вміння без застосування насилля долати конфлікти і досягати згоди.

Для соціального працівника толерантність – це професійно необхідний атрибут. У звичайному спілкуванні він може вибирати собі партнерів для спілкування по внутрішній схильності й ухилятися від контактів з неприємними особисто для нього людьми. Клієнти соціальних працівників – нещасні люди, їх вигляд може бути досить неприємним, їх індивідуальні, групові або національні стереотипи поведінки можуть здаватися незвичними або неприйнятними. Однак відмовляти в допомозі індивідам під такими приводами неприпустимо. Єдиний критерій у цьому питанні – потреба в професійній допомозі.

У подібних умовах соціальна робота як гуманна і милосердна діяльність, ґрунтуючись на принципі толерантності, може стати гарантією стабільності в суспільстві, протидії всім формам дискримінації людини, виконуючи роль оптимізації відносин між переселенцями і мігрантами. Соціальний працівник повинен не тільки виявляти цю якість у взаєминах з клієнтами, а й виховувати його у населення в цілому.

Виходячи з вищесказаного, толерантність між переселенцями і місцевим населенням повинна виступати як принцип соціальної роботи з мігрантами, оскільки це гарантія стабільності в соціумі, а побудована на даній основі робота,  є ефективним інструментом для реалізації міграційної політики країни.

У сучасній науці толерантність досліджується різними вченими, в різних напрямках і сферах діяльності - Асмоловим А.Г., Безюлевой Г.В., Валітова Р.Р., Глєбкіна В.В., Золотухіним В.М., Лекторський В.А. , Скворцовим А.В., Солдатової Г.У., Степановим П.М., Тишкова В.А., Шалін В.В., Шеламовой Г.М. та багатьма іншими авторами.

Разом з тим загальна толерантність усього українського населення, на жаль, є відносно невисокою. Тому перед соціальними працівниками, волонтерами стоять дуже важливі завдання.

Які ж сучасні форми, методи і принципи соціальної роботи з переселенцями є на сьогоднішній день?

У своїй професійній діяльності фахівець-практик керується висновками і правилами, що виникають зі сформульованих наукою закономірностей, які, висловлюючи цілком конкретний перелік вимог, стають принципом, вихідним положенням та загальним правилом діяльності соціального працівника.

Принципи соціальної роботи - найважливіший структурний компонент логічних форм наукової теорії. Саме за допомогою принципів теоретичні положення безпосередньо співвідносяться з практикою соціальної роботи.

Складність і різноманіття взаємодіючих чинників соціальної роботи, прояв субординаційних, координаційних та кореляційних зв'язків і відносин відбивається у системі принципів соціальної роботи, які можна розділити на кілька груп:

- Методологічні;

- Організаційно-розпорядчі;

- Психолого-педагогічні;

- Соціально-політичні.

Методологічні принципи – це принципи гносеологічного підходу, детермінації, відображення, розвитку.

Організаційно-розподільні принципи – це:

- Соціально-технологічна компетентність кадрів;

- Стимулювання;

- Контроль і перевірка виконання;

- Функціональна визначеність;

- Єдність правил і обов'язків.

Психолого-педагогічні принципи виражають вимоги до вибору технологічних засобів психолого-педагогічного впливу на клієнтів соціальних служб.

До основних принципів цієї групи слід віднести:

- Комплексний та системний підхід до аналізу та оцінки умов життєдіяльності клієнта і вибору форм і методів роботи;

- Індивідуальний підхід до особистості клієнта соціальних служб;

- Цілеспрямованість та адресність соціальної роботи;

- Такт і терпимість при спілкуванні з клієнтами соціальних служб і т.д.

Соціально-політичні принципи виражають вимоги, зумовлені залежністю змісту і спрямованості соціальної роботи від соціальної політики держави, яка визначає концептуальні підходи до вибору пріоритетів у соціальному захисті населення, до поєднання і сполучення особистих і державних інтересів у соціальній роботі. Основні принципи цієї групи:

- Державний підхід до завдань, що вирішуються в соціальній роботі;

- Гуманізм і демократизм змісту і методів соціальної роботи;

- Врахування конкретних умов життєдіяльності особистості, соціальної групи при виборі змісту, форм і методів соціальної роботи;

- Законність і справедливість дій соціального працівника.( Солдатова, Г.У. Тренінг «Вчимося толерантності» [Текст] / Г.У. Солдатова, Л.А. Шайгерова, О.Д. Шарова / / На шляху до толерантного свідомості. - М.: Сенс, 2000.)

У книзі «Соціальна робота» під редакцією професора В.І. Курбатова виділяються специфічні принципи соціальної роботи, що визначають основні правила діяльності у сфері надання соціальних послуг населенню: принципи гуманізму, справедливості, альтруїзму, комунікативності, універсальності, охорони соціальних прав, соціального реагування, профілактичної спрямованості, клієнтоцентризму, опори на власні сили, максимізації соціальних ресурсів, конфіденційності, толерантності.

Принцип толерантності обумовлений тим, що соціальна робота ведеться з найрізноманітнішими категоріями клієнтів, у тому числі з особистостями, які можуть не вселяти симпатії фахівця. Політичні, релігійні і національні особливості індивідів, які потребують допомоги, їх поведінкові стереотипи і сама їхня зовнішність може виявитися незвичною для осіб, які займаються соціальною роботою. Певні елементи ксенофобії, тобто неприязні і страху перед проявами чужих традицій, поширені в нашому суспільстві.

Толерантність є одним з керівних принципів соціальної роботи, визнання правомірності культурних, релігійних, расових та інших відмінностей між індивідами, групами та соціальними спільнотами, толерантне ставлення до проявів несхожості у зовнішньому вигляді, поведінці, ціннісних орієнтаціях і т.д. інших людей.

Криза системи морально-культурних цінностей, застійна екстремальність існування більшості населення, політичні і військові конфлікти призвели до послаблення регулюючих механізмів людського індивідуального та соціальної поведінки, до скорочення толерантності, зростанням нетерпимості у відносинах між людьми. Однією з форм прояву соціальної напруженості стали міжнаціональні конфлікти. У таких умовах кратно посилюється значення толерантності соціального працівника, який повинен не тільки виявляти цю якість у взаєминах з клієнтами, а й виховувати його у населення в цілому. (Терміни використанні           «Словник-довідник із соціальної роботи/за ред. д-ра іст. наук проф. Є.І. Холостової).

Тому толерантність між переселенцями і місцевим населенням повинна виступати як принцип соціальної роботи , оскільки це гарантія стабільності в соціумі і побудована на даній основі робота – ефективний інструмент для реалізації міграційної політики нашої країни.