Твоє місце в суспільстві вчора, сьогодні, завтра

Бути людиною – це відчувати свою відповідальність.

Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б,

і не залежить від тебе.

 Пишатися кожною перемогою, здобутою  друзями.

Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу,

ти допомагаєш будувати світ.

(Антуан де Сент–Екзюпері)

Кажуть, відійшло в минуле писати епіграфи…Не розумію цього. Мудрі люди, які жили далеко до мого народження, хотіли щастя, мріяли про майбутнє, сподівалися, що Світ буде довго існувати, висловлювали свої думки і, якщо я використаю їх мудрість та  виокремлю на початку своїх думок, то це тільки на користь і мені, і тим, хто буде читати статтю. 

Місце кожного з нас в цьому Світі починається саме з мудрості, яку нам надає досвід тих, хто пройшов свій шлях до нас. Завдання людства продовжувати життя на Землі, завдання кожного з нас - шукати свій шлях та місце в цьому Світі.

Сучасні умови криз суспільства (соціальних, політичних, економічних та інших) вимагають від людини пошуку свого місця в житті, пошуку сенсу життя, життєтворчості. В таких умовах, що породжують стан фрустрації, стресу, знаходження сенсу життя допомагає вистояти людині в екстремальних умовах життєдіяльності. Ситуація загрози життю в сучасному суспільстві все більш стає звичним атрибутом повсякденного життя.

Проблема виживання людини в важких, екстремальних життєвих ситуаціях розглядається в поняттях «копінг-стратегія», «стратегії виживання в важких ситуаціях», «посттравматичні стани», «стресові розлади» тощо. Розгляд різних стратегій виживання людини у скрутних умовах, спрямовується більш на можливості профілактики психічних порушень, які виникають внаслідок впливу екстремальних факторів. Разом з тим недостатньо розробленими залишаються дослідження феномену пошуку сенсу життя.

«Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості». (Вікіпедія)

Як психологічне явище, пошук сенсу життя впливає на почуття, вчинки, думки, духовний розвиток особистості та, звідси, на вміння впоратися зі складними, травматичними, екстремальними ситуаціями.

Ми всі унікальні, але не всі ми маємо відповіді на запитання «Хто Я? Який Я?», усвідомлюємо своє місце в цьому світі, розуміємо наші шляхи та обов’язки (обов’язки – це про сенс життя). Іноді люди шукають себе все життя. Щоб зрозуміти сенс свого життя, потрібно цього бажати, щоб відшукати свій шлях, треба добре розуміти, хто ти в цьому Світі.

Почнемо з дуже простого запитання «Хто Я?». Скажіть просто зараз, хто ви?… запишіть на протязі хвилини, якщо не спромоглися, тоді запитайте в себе: «Чому?» Завжди в нас є ролі, які ми граємо, їх багато …Знання того, хто я, робить нас ефективними у цьому Світі!!!!

На тренінгах, це завдання часто викликає спротив («дурне питання»), іноді люди пишуть тільки одну відповідь: «людина», або «особистість». Майже кожен відповідає «мама», «батько», «син». Дуже рідко у відповідях є про професію, наприклад: «я слюсар, вчитель, механізатор…». Жодного разу не почула: «Я – громадянин України», або хоча б «мешканець міста ХХХ».  Роблю акцент на цьому та даю час на обговорення, висловлювання думок. Здається, що навіть іноді бачу сором в очах. Тоді прошу «зворотній зв’язок» та висновки, які учасники для себе зробили.

Коли наприкінці йде обговорення цього завдання то ті, хто знецінював цю роботу з внутрішнім своїм світом, завжди були найактивнішими у висловах про користь цієї вправи. Чесно, мені приємно, що вони зрозуміли і не лишилися байдужими до пошуку відповідей на таке глибинне запитання,  «Хто Я?» в цьому Світі. Якщо цікаво, запитайте в інших відповідь на питання, «Хто ви?». Цікаво, що почуєте ви?

Самоідентифікація допомагає особистості знайти своє місце в суспільстві, порівняти свої дії в різні періоди життя та дії інших. Але є такі поняття, як «Псевдо Я» та «Цілісне Я». Спробуємо розібратися, бо це важливо.

«Псевдо Я» і цілісне «Я».

«Псевдо  Я»- це те, що нав’язано суспільством, друзями, менталітетом спільноти… Воно не справжнє.

«Псевдо Я»управляється емоціями, воно суперечливе та нестійке і складається з переконань і установок, які ми поділяємо тільки тому, що їх вважають правильними інші.

«Псевдо-Я» нестабільно. Воно відповідає на безліч соціальних тисків і стимулів. Каже: Я є те, у що я вірю, що відстоюю, що буду або не буду робити. «Псевдо Я» складається з чітко визначених переконань, думок, установок і життєвих принципів.

Мюррей Боуен вважав, що протягом життя, спираючись на розум та свої потреби, цінності, ми можемо розвинути в собі інше- цілісне «Я», яке складається з продуманих і свідомо обраних принципів і переконань. Вони узгоджені між собою, тому, наприклад, приймаючи рішення, ми відчуваємо себе відповідальними за нього. А потрапляючи в особливі (стресові) обставини, в яких виникає сильне емоційне напруження, ми в змозі робити самостійний вибір раціонально, а не піддаючись емоціям. І чим більше розвинене в нас цілісне "Я", тим об'єктивніше ми можемо оцінювати ситуацію, покладаючись не на почуття і стереотипні переконання, а на розум. І тим вище наш рівень диференціації «Я».

Всі ми в різній мірі здатні провести кордон між своїм емоційним та інтелектуальним життям. Коли емоції керують розумом, ми втрачаємо контроль над власним життям, опиняємося у владі пристрастей, чужих поглядів, догм і міфів. І навпаки, спираючись на свої уявлення, цінності і переконання, ми робимо свідомий вибір і перестаємо плисти по волі хвиль. Чим більше ці дві системи розділені (тобто чим вище рівень диференціації «Я»), тим легше нам справлятися з будь-якими життєвими ситуаціями. Мюррей Боуен склав шкалу, в якій відобразив наші здатності розрізняти власні переживання і об'єктивні факти.

І так, цілісне «Я»… Як інтегрувати деякі частини нашого "Я", або нашої ідентичності, чи систему переконань щодо власного "Я", щоб вони працювали разом і підтримували одне одного, а людина, таким чином, повернула собі втрачену цілісність? Навіщо розвивати цілісне «Я»?

Вже було сказано, що, розвиваючи цілісне Я, людина легше справляється з будь-якими ситуаціями, робить свідомий вибір раціонально, а не піддаючись емоціям, приймає рішення, бере за них відповідальність. Що мотивує та спрямовує людину  - це спрага завжди залишити відбиток у цьому Світі.

Сіяч сіє насіння всюди. Насіння містить у собі самому диво власного буття, своєї ідентичності, проростаючи і розвиваючись за власними законами. Сіячу не доводиться примушувати насіння рости. Але він повинен підготувати грунт. Якщо насіння падає у каміння, то воно не пустить коріння, а якщо на землю, яка поросла бур'янами, то воно пустить коріння, але після цього бур'ян і насіння будуть боротися за один і той самий простір і слабке зернятко навряд чи здолає бур’ян. І лише тоді, коли зерно падає на зорану і якісно удобрену землю, воно проросте і дасть плоди. Це хороший метафоричний образ розвитку нової ідентичності. Мета людини полягає в здобутті єдності, цілісності, єдиного постійного свого "Я".

Особистість - це людина як представник суспільства, що визначає вільно і відповідально свою позицію серед інших. Особисті цінності, свобода, самостійність, відповідальність, гідність особи, перспективи, стратегія життя і цілі становлять психологічні утворення особистості.

Хочу звернути увагу до міркувань про те, «що» творить людину та впливає на осмислення відповіді на запитання «Хто Я?», нагадавши притчу «Три мудреці»:

Три мудреці посперечалися про те, що важливіше для людини – її минуле, теперішнє чи майбутнє. Один із них сказав: «Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я вмію те, чого навчився в минулому. Я вірю в себе, тому що я зміг упоратися з усіма справами, до яких раніше брався. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них. Я дивлюся на вас зараз, бачу ваші усмішки і чекаю ваших заперечень, тому ми вже не один раз сперечалися і я вже знаю, що ви не звикли погоджуватися з ким – небудь без заперечень».

«А з цим неможливо погодитись, - сказав другий, коли б ти був правий, людина була б приречена, як павук, сидіти день у день своїх звичок. Людину творить її майбутнє. Не має значення, що я знаю і вмію зараз – я вчитимуся того, що буде потрібним у майбутньому. Моє уявлення про те, яким я хочу стати за 2 роки, реальніше за мої спогади про те, яким я був 2 роки тому, адже мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюся стати. Мені подобаються люди несхожі на тих, кого я знав раніше. А розмова з вами цікава не тому, що ми вже звикли сперечатися один з одним, а тому, що я сподіваюся на цікаву боротьбу і несподівані повороти думки».

«Ви зовсім випустили з виду, - втрутився третій, - що минуле і майбутнє існують тільки в наших думках. Минулого вже не має. Майбутнього ще не немає. І незалежно від того, згадуєте ви про минуле чи мрієте про майбутнє, дієте ви тільки в теперішньому. Тільки сьогодні щось можна змінити в своєму житті – ні минуле, ні майбутнє нам не підвладне. Тільки сьогодні можна бути щасливим: спогади про минуле щастя – сумні, очікування майбутнього щастя – тривожні! А коли я вступаю в суперечку, я маю врахувати те співвідношення сил і той набір аргументів, які склалися у цей момент».

І мудреці довго ще сперечалися, насолоджувались неквапною бесідою. І я не знаю, хто з них переміг у суперечці. До думки кого з мудреців схиляєтесь ви?

Людина залежить від власного минулого, що безпосередньо впливає на сьогодення; вона залежить і від ставлення до майбутнього, від сподівань, бажань, мрій, очікувань. Уявлення про минуле, теперішнє і майбутнє людина переживає одночасно і відповідно до цих уявлень визначає свою поведінку.

"... Аби зрозуміти шлях свого розвитку в його справжній людській сутності, - писав С.Рубінштейн, - людина повинна його розглядати в певному аспекті: чим я був? - що я зробив? - чим я став?.."

Суб’єктивна оцінка прожитого життя та відповідності досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту та спрямованості свого життя, свого місця у світі, як проблема впливу людини на навколишню дійсність, формує розуміння сенсу життя.

Знання «Хто Я» та, «що мене створює?» надає нам великий процент до ефективності, конкурентоздатності, розуміння сенсу свого життя, свого шляху. Але ж на вибірлюдини, яким шляхом йти, впливає і її ставлення до себе, інших та Світу, яке базується на цінностях людини та реалізується через відповідальність за свої думки, вислови, дії, поведінку.Життя наповнене сенсом тільки у того, хто переслідує велику мету.

Життя наповнене сенсом тільки у того, хто переслідує велику мету.

Життя наповнене сенсом тільки у того, хто переслідує велику мету.

Життя наповнене сенсом тільки у того, хто переслідує велику мету.

Цінності людини та їх вплив на вибір власного шляху….

Починаючи з 3600 року до н.е. до 2008 року на Землі було біля 15 тисяч війн. !!! Тільки 292 роки Планета жила без війн. Є над чим замислитись. Як зробити, щоб тим, хто прийде після нас лишити у спадок місце (на Землі, в країні, в місті чи селі…), де каштани під вікном та бузок на вході у будинок, річки з рибою та чисте повітря. Мабуть, сповідуючи загальнолюдські цінності як: життя, здоров’я, безпека, любов та виховуючи ці цінності в дітях, нове покоління,  більш вірогідно, буде берегти все, що ми лишимо їм у спадок.

Пошук сенсу життя відбувається за рахунок зміни системи цінностей, принципів, за якими особистість живе, на основі яких будує свій життєвий шлях. Зміна ієрархії цінностей визначає вибір життєвих стратегій, побудові нових життєвих перспектив. Змінюючи одні життєві пріоритети на інші, особистість моделює майбутній життєвий шлях (свій соціальний статус, майбутню професію, одруження, народження дітей та інше).

Вплив ставлення до себе, інших та Світу на вибір власного шляху людиною.

Споживче ставлення до Світу….  На тренінгах  про започаткування власної справи, пропоную учасникам спробувати шукати ідеї для бізнесу, навчаю методам пошуку ідей. Один з таких «метод асоціацій». Для цього прошу взяти будь-яке слово, наприклад, «дерево» і надати свої асоціації. Дуже засмучують результатами цієї вправи. Люди надають асоціації, але всі вони мають споживчий напрямок (листя, меблі, плоди, кисень, тінь…). Ще жодного разу не згадали про  саме дерево (добриво, лопати, граблі, оприскувачі….), а тільки  про те, що можна взяти від дерева. Обговорюємо цю проблему. Додаємо асоціації в іншому напрямку, люди дивляться та мислять ширше. Досвід міркувати про «від» та «для» наповнює світогляд людини та змінює її ставлення до себе, інших, Світу.

Відповідальність за вибір, рішення, думки, дії, поведінку…

Людина робить вибір, хоча не кожен і не завжди відповідально ставиться до прийняття свого рішення та вибору дій. Вибір свого місця в житті, свого шляху потребує від людини відповідального ставлення задля успіху та реалізації себе, свого потенціалу, ресурсу.

Ми відповідальні за свої дії не тільки перед собою, перед своїми близькими, а й перед тими, хто буде жити невдовзі після нас.  

Якось їхала до Бердянська для проведення тренінг-семінару  і водій увімкнув радіо… Почула соціальну рекламу і, як на мене, вона – чудова! Чоловічий голос каже: «Виходячи з будинку на роботу, я бачив шприци та порожні пляшки, діти мої гралися у брудному піску, бабусі сиділи на зламаних лавочках та розповсюджували плітки про всіх, хто мешкає у будинку». Тоді була пауза і було наступне: «…я привіз чистий пісок, сусіди допомогли відремонтувати та пофарбувати лавочки, бабусі висадили квіти….- бо Держава – це Я!». 

Мало-який тренінг-семінар проходить, щоб я не озвучила текст цієї реклами.  Хочете почути, як учасники реагують?…Відразу тиша, потім перемовини між собою, таке «жужіння» групи, після цього буває різне: є спротив, наприклад, «я сплачую комунальні послуги, а також за утримання будинку та прибудинкових територій, то чому я маю ще й за свої гроші ремонтувати лавочки?» А є ті, що кажуть: «так, якщо лавочки зламані, то є той, хто зламав, тому ми відповідальні за збереження та утримання, відновлення того, що надано нам». Думки різні, але жодного байдужого, люди починають мислити. І, я впевнена, що виходячи з тренінгу вони не забудуть про це. Вони знають, що Держава – це вони!

Замість висновків, хочу запропонувати цитати з книги Віктора Франкла «Людина у пошуках сенсу»:

• «Насправді має значення не те, чого ми чекаємо від життя, а те, що життя очікує від нас.Нам потрібно перестати запитувати про сенс життя, а замість цього зрозуміти, що життя ставить питання нам, ставить завдання – щодня і щогодини. Наша відповідь повинна полягати не в розмовах і міркуваннях, а в правильних вчинках і правильному поводженні».
• «У людини можна забрати все, крім одного – його останньої свободи: вибрати своє ставлення до будь-яких обставин, вибрати свій власний шлях».
• «У кінцевому рахунку жити – означає брати на себе відповідальність за вибір правильних дій для вирішення проблем життя, і виконувати завдання, які життя постійно дає кожній людині».