Вплив зміни клімату на зміни асортименту агровиробників Рівненської області

З кожним роком в нашій області ростуть середньорічні температури. Особливо важливо, що ростуть зимові температури. Минулої зими тільки 3 ночі були з температурами меншими за -15 градусів за Цельсієм. Це дозволяє вирощувати в нашому регіоні такі південні культури, про які ми раніше тільки мріяли.

Поділимо південні культури на дві умовні групи: по теплолюбності і морозостійкості, і розглянемо технології і вигідність їх вирощування в наших умовах.

До першої групи віднесемо такі культури: хурма, айва, барбарис, персики, цифомандра, дурман, ківі, гранат.

До другої групи: ожина великоплідна, виноград, соняшник, кавуни, дині, гарбузи великі, квасоля і салати, помідори і перці, баклажани.

Культури першої групи на ринку дуже дорогі: вони погано переносять транспортування (втрати) і затрати на доставку ростуть кожного року. Тому багато людей намагаються вирощувати ці культури у нас на Рівненщині і в останні роки в дуже багатьох це виходить успішно. Просто треба розуміти потреби цих рослин і задовольняти їх. Проте, з комерційної точки зору, вирощувати культури першої групи економічно невигідно, тому що їх підготовка до зимівлі дуже трудомістка. Цифомандру і дурман потрібно повністю викопувати на зиму і мати приміщення для зимівлі. Персики дуже часто підмерзають під час цвітіння, і щоб цього не трапилося, потрібно витрачатися на задимлення. Хурма і айва не мають такого смаку, як привізні (зате варення з них чудове), ківі і гранат набагато кисліші, ніж внормі. Тому приходимо до висновку, що культури першої групи цікаві тільки як новинка, комерційної ваги вони ще не мають (треба ще почекати 30-40 років, якщо глобальне потепління буде так прогресувати).

Тепер розглянемо вирощування культур другої групи в наших умовах. Ожину, виноград, гарбузи вирощують тут вже давно. Але тепер це зовсім інші сорти, які  по врожайності, величині плодів і смакових якостях суттєво відрізняються від старих місцевих сортів. Вони також вимагають підготовки до зими, що значно підвищує собівартість, але для винограду і ожини достатньо вкрити на зиму утепленням. Якщо порахувати вартість врожаю, то за рахунок відсутності транспортних затрат по доставці з півдня, виноград став комерційно дуже вигідною культурою і, я думаю, через 3-4 роки Рівненська область буде повністю забезпечена виноградом власного виробництва. Тому що вигода в 300% змушує людей все більше і більше висаджувати виноградники. Приведу приклад розрахунку на 1 сотку винограду. На 1сотку ми висаджуємо 10 лоз. На 3-й рік врожайність (при правильному догляді) з одної лози досягає 25- 35 кг. При середній ціні за останні роки від 20 до 30 грн./кг, легко порахувати дохід з 1 сотки: 10*30*25=7500 грн.,  з 10 соток = 75 000 грн. Такий високий дохід пояснюється тим, що вирощування винограду на Рівненщині в комерційних цілях тільки починається і цим займається ще дуже мало людей.

З ожиною важче, тому що вона гірше переносить нашу зиму і не є такою комерційно вигідною як виноград. Хоча шляхом підбору сортів можна підібрати той, що буде добре плодоносити.

Гарбузи тут завжди використовувалися як кормовий додаток, тому що їм не вистачало сонця, вони не визрівали як слід, тому і зберігались тільки до середини зими. Тепер вже є сорти, що при правильній технології вирощування зберігаються цілий рік, а за смаковими якостями смакують і людям. Моя дружина робить з гарбузів такий мармелад, який смачніший за магазинний, а враховуючи його мізерну собівартість, він практично безкоштовний (тобто ще смачніший).

Є південні культури, вирощуючи які,  граєш у рулетку: якщо середня температура літа буде достатня – будеш з врожаєм, якщо літо буде холодним (порівняно) – будеш без врожаю. Це стосується спаржевих квасоль  і деяких дуже оригінальних за смаком салатів. Але вони займають невелику площу, і навіть врожай один раз в 2 роки є економічно вигідним. Наприклад, тичкова італійська спаржева квасоля вігна (довжиною стручка до 1м зі смаком молодого курчати) дає до 2-х кг з куща, що займає площу до півметра квадратного.

Якщо раніше в домашніх господарствах соняшника садили небагато (так для себе насіння свіже полузати), то за останні 2 роки  соняшника на Рівненщині агрофірми садять стільки, як на Миколаївщині чи Херсонщині.

Помідори вже все менше хворіють на фітофтору,  але все одно в наших умовах їх потрібно палювати і пасинкувати. Тут ми з півднем ще не можемо конкурувати по собівартості (там помідори ростуть просто по землі), але за рахунок щорічного збільшення вартості транспортування, можна сміливо збільшувати площі помідорів. Треба просто правильно вибрати сорти, що не бояться фітофтори.

А з перцем ситуація просто відмінна: є нові сорти, які прекрасно ростуть в наших умовах і по смаку та врожайності практично не поступаються вирощеним на півдні. Минулого року я виростив перчини вагою до 1 кг. Так, біля перцю треба попрацювати, але, враховуючи співвідношення затрат і ціни, перець можна віднести до однієї з найвигідніших культур. Так як і з виноградом, це тому, що ще мало людей в нашій області вирощує перець у великих кількостях. Наведу приклад розрахунку на  1 сотку. На 1 сотці ми можемо посадити 300 кущів перцю. При середній врожайності 1.5 кг з куща, з 1 сотки маємо 450 кг перцю. Останні роки середня ціна 6 грн./кг, тому з 1 сотки перцю маємо 450*6=2700 грн., з 10 соток – 27 000 грн.

Ми вже не дивуємося, які великі овочі і фрукти почали вирощувати в умовах Рівненщини агровиробники. Ми просто не усвідомлюємо, що тут головне не нові сорти, а зміни клімату, реальне потепління. Тому старше покоління не спішить розширяти свій асортимент за рахунок південних сортів і видів, а молодше – пробують почати це робити, але дуже несміливо. Тому так вигідно (як я показав у своїх розрахунках по винограду і перцю) цим займатися якраз зараз.

Окремо треба виділити вирощування теплолюбних квітів і трав. Ця тема настільки нова, що поки що ми тільки почали нею займатися. Але я сподіваюся, що ми зможемо вирощувати  стевію,  нігеллу дамаську, часничницю (часничну гірчицю), пажитник сінний, дзвіночок рапунціль та інші. Треба просто їх зрозуміти і помогти зимувати і рости в наших умовах.

Звичайно, ризик є, тому що клімат не просто теплішає, він стрімко змінюється. Урагани, зливи, град, яких раніше тут не було – це все тепер властиво нашому клімату. Також ніхто не знає, чи буде зима з морозами нижче -30 чи ні. Але ризик – справа благородна і дуже часто, хто ризикує, той перемагає. Просто треба пробувати, шукати, думати, намагатися зрозуміти і бути готовими до всього. Таке воно, це сільське господарство.