Життєва криза – криза безробіття: сутність та шляхи до подолання

Немає у світі людини, яка хоча б раз у своєму житті  не потрапляла до капкану життєвої кризи. Кризи життя є неминучими, іноді вони є поворотним пунктом життєвого шляху: початком нових звершень або кінцем власних сподівань.  Вчені психологи вважають, що життєві кризи виникають як емоційна реакція людини на загрозливу ситуацію, коли виникають суттєві перешкоди у процесі досягнення життєво важливих цілей, котрі неможливо подолати звичним способом.  

Існують типові ситуації, які є кризовими для більшості людей (прикладом є вікові кризи, або кризи розвитку) та  специфічні ситуації, зумовлені зовнішніми чинниками - реальними обставинами життя,  та внутрішніми чинниками - особистісним сприйманням, оцінюванням та переживанням життєвих обставин. До останніх відносяться кризи професійні та критично-смислові.

Причиною криз є критичні події – поворотні моменти індивідуального життя людини (рис.1)

Криза безробіття – випадкова життєва криза, що викликана обставинами, а саме втратою роботи, має критично-смислове підґрунтя, при якому відбувається кардинальна перебудова свідомості, перегляд ціннісних орієнтації і сенсу життя людини, що потрапила у неї. 

Якщо вікова криза є нормальною кризою, то безробіття – це анормальна (регресивна) криза, що виникає за складних життєвих обставин. Різні люди переживають екстремальну ситуацію втрати роботи  по-різному. Сприйняття ситуації залежить від віку, статі, темпераменту  та інших психолого-емоційних особливостей людини.

На тренінгах присутні учасники працездатного віку різних категорій (зазвичай від 18 до 55 років), яких об’єднує криза безробіття. Наші спостереження дозволяють сформувати чотири основні вікові групи, які мають спільні ознаки щодо сприйняття цієї кризи та пошуку шляхів виходу із неї. Основні характеристики цих груп представлені у таблиці 1.

В розмовах з учасниками тренінгів ми з’ясували, що: молоді люди при втраті роботи намагаються знайти свою справу, навчитися чомусь новому; люди дорослої категорії прагнуть досягти певних висот на обраній життєвій ниві, шукають більш оплачувану роботу та готові займатися власною справою; люди середнього віку хочуть якомога далі просунутися вперед по кар’єрних сходинках, також готові до власного бізнесу; люди передпенсійного віку - закріпитися на своїх позиціях, або маневрувати, щоб дійти до пенсії та гідно поступитися місцем.

На тренінгах важливо допомогти людині у  «психологічному подоланні» кризи безробіття, яке включає всі види взаємодії суб’єкта з задачами зовнішнього або внутрішнього характеру – спроби оволодіти чи пом’якшити, звикнути до вимог проблемної ситуації чи, навіть, ухилитися від неї.

При поетапній кризовій підтримці, необхідно увагу приділити техніці слухання. Коли людина розповідає про свої проблеми, відзначається зниження емоційної напруги, і може навіть статися емоційна розрядка. Важливим методом роботи є дебрифінг, коли всі учасники діляться переживаннями, щодо проблеми втрати роботи. Людина в кризі має обмежені особистісні ресурси, тому поряд з нею повинен бути той, хто або вже пережив таку кризу і може поділитися життєвим досвідом, або людина, яка в силу професійних чи особистісних особливостей може надати психологічну допомогу і підтримку.Потім необхідно з'ясувати, яку стратегію поведінки в кризі людина вибере, використовуючи методи тестування.  Далі - проговорити і спробувати віднайти невідомі раніше способи вирішення кризової ситуації, використовуючи метод мозкового штурму.  При цьому необхідно велику увагу приділяти навичкам самоаналізу і самоспостереження, а також методам зовнішньої підтримки і допомоги виходу з кризи (соціальна підтримка з боку громадських організацій).

Від тренера таке кризове втручання (інтервенція) вимагає  емпатійного контакту, пошани до учасників тренінгу, простоти у поданні тренінгового матеріалу, високого рівня активності та реалістичності у розмовах та діях тренера, фокусованості на основній проблемі – подоланні кризи безробіття та пошуку роботи.

Бажаю успіху всім тренерам!

Дякую за увагу!