«Я- реальне» та «Я-ідеальне» Я-концепція та самооцінка як основа самопізнання та самовдосконалення

Не знаю,  як в кого, а в мене зараз час перегляду досягнень, планування змін на краще. Аби встигнути, бо сьогодні вже о-го-го, е-ге-ге. Підводячи підсумки, завжди думаєш, що зроблено, що потрібно зробити. Коли запитуєш інших про цілі на майбутнє, дивуєшся, якщо людина неспроможна відповісти. Стикнулася з постановкою цілей особисто, і…

Для планування адекватних цілей, потрібна адекватна самооцінка. Оцінити свої можливості, сильні сторони складно. Якщо завищуєш свої можливості трішечки, то це ще добре, а якщо завищуєш, і ще й набагато….? А, якщо – занижуєш…? Ось, де біда.

Вчені люди рекомендують визначати свій рівень самооцінки, а потім, якщо вона (самооцінка) адекватна, вже і цілі ставити і плани будувати.

Самооцінка! Без неї нікуди, ні оцінити досягнення, ні поставити адекватні цілі на наступний рік. Самооцінка -  це суб’єктивне бачення себе, але формується вона під впливом інших людей! І, ось тут, на допомогу людині постають – друзі, близькі люди, а іноді зовсім малознайомі. Як? Та знов же, через зворотній зв’язок, та ідентифікацію себе через інших .

Я-концепціяє підсумком пізнання і оцінки самого себе через окремі образи себе в умовах найрізноманітніших реальних і фантастичних ситуацій, а також через думки інших людей і співвідношення себе з іншими. Займатися створенням свого образу, як на мене, повинна кожна людина, орієнтиром в цьому є її цілі та бажання. Уявлення про себе, доволі не стійке, часто воно залежить від оточуючих. Пам’ятайте про це.

Поняття «Я-концепція» з’явилося у науковому вжитку на межі XIX-XX ст. у зв’язку з уявленням про духовну природу людини як суб’єкта, який пізнає, і суб’єкта якого пізнають.

Американський психолог У.Джемс у книзі «Принципи психології» (1890) перший запропонував ідею «Я-концепціїї» і зробив істотний внесок у її розвиток.

1. «Я» - реальне - це самонастанови, котрі пов'язані з тим, як людина сприймає свої актуальні здібності, ролі, соціальний статус, якими вона фактично володіє. Це уявлення про себе у теперішньому.

2. «Я» - ідеальне - уявлення про те, якими якостями, властивостями людина хотіла б володіти, орієнтуючись на моральні норми.

Відмінність між «Я»- реальним та «Я»- ідеальним - це важливе джерело розвитку. Між ними виникають суперечності.

Наступна методика для вас. Буде в нагоді - добре, а ні, то я своє зробила… Роби, що маєш і буде так, як повинно бути.

Саморозвиток особистості пов’язаний з її Я-концепцією, або образом Я.

Усвідомлення реального “Я” пов’язане з усвідомленням своїх можливостей, з досвідом нових переживань і нових стосунків людини з навколишнім світом і з собою.

Співвідношення "Я - реального" і "Я - ідеального" і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці.

1.       Першим завданням є визначення того, яким ви бачите себе. Для цього:

a. Прочитайте наведені нижче 50 тверджень, подумки відзначаючи ті з них, які ви вважаєте найбільш характерними і найменш характерними для Вас зараз.

b. Проставте у першій колонці, позначеній "реальне Я", 1 бал п'яти найбільш властивим Вам сьогодні характеристикам Я з нижченаведеного списку.

c. У цій же колонці проставте 5 балів наступним п'яти найменш властивим Вам сьогодні характеристикам Я з нижченаведеного списку.

d. У тій же колонці проставте 2 бали 12 найбільш характерним Вам сьогодні характеристикам Я.

e. У тій самій колонці проставте 4 бали 12 не надто властивим Вам сьогодні характеристикам.

f. Це дозволить Вам позбутися 16 не надто характерних і нехарактерних для Вас характеристик. Присвойте цим характеристикам 3 бали.

g. Ще раз поверніться до цих характеристик, перевіривши ступінь Вашої впевненості у даних оцінках. Якщо Ваша думка змінилося, внесіть необхідні корективи. Виконана робота дозволяє винести судження про Ваш сьогоднішній образ реального Я.

2.   Другим завданням є визначення того, яким Вам хотілося б бачити себе.

 a. Повторіть кроки a - g, але тільки щодо Вашого ідеального Я - того, яким би Ви хотіли стати. Помістити Ваші бальні оцінки в другу колонку "ідеальне Я".

3.   Третім завданням є визначення ступеня відмінності між Вашим реальним і ідеальним Я. Для цього:

a. Підрахуйте різницю між кількісними виразами вашої реальної та ідеальної самостей, представлених у відповідних колонках. Наприклад, якщо в колонці реальної самості у певної самохарактеристики стоїть цифра 5, а в колонці ідеальної самості - 1, то зафіксована різниця складе 4 бали. Позначте цю цифру в колонці "Різниця".

b. Підсумуйте різницю всіх 50 характеристик. Чим більша різниця між реальним і ідеальним Я, тим більше, по всій ймовірності, буде Ваша незадоволеність самими собою. (Цілком очевидно, що якщо ваші ідеальне і реальне Я не розходяться, то різниця буде нульовою).

с.  Постарайтеся запам'ятати ті характеристики, за якими різниця між ідеальним і реальним я становить 4 бали. Ймовірно це саме ті площини Вашого Я, за якими Ви найбільш не задоволені собою. Вочевидь, вони є і тими напрямками Вашого самовдосконалення, які вимагають максимального докладання зусиль.

Усвідомлення  реального “Я” пов’язане з усвідомленням своїх можливостей, з досвідом нових переживань і нових стосунків людини з навколишнім світом і з собою.

Співвідношення "Я - реального" і "Я - ідеального" і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці.

В образі “Я”, це “Я” розділено на шість різних частин, що тісно взаємодіють між собою. Ці шість компонентів “Я” такі: “фізичне Я”, “психологічне Я”, “соціальне Я”, “сексуальне Я”, “сімейне Я”, “долаюче конфлікти Я”. Встановлено, що в інформації політиків стосовно них самих найбільше представлена інформація щодо “соціального Я” (59%) і “долаючого конфлікти Я” (23%). Представленість інших аспектів була значно нижчою: “сімейне Я” – 9%; “фізичне Я” – 7%; “сексуальне Я” – 2%. Щодо якісних характеристик зазначених вище аспектів “Я” політиків, то, на думку Д. Оффера і його колег, вони мають тлумачитися так:

фізичне Я – це уявлення політика про стан свого здоров’я і фізичну силу або слабкість. Так, загальновідомою є думка про те, що політик повинен бути достатньо здоровим, щоб стан здоров’я не перешкоджав його професійній діяльності. У політологічній і психологічній літературі, наприклад, описано страждання, яких завдавало багатьом президентам Сполучених Штатів – Рузвельту, Вільсону, Кеннеді та ін. – їх погане здоров’я;

сексуальне Я – це спектр уявлень політика про свої реальні претензії і можливості у сфері статевих відносин. Учені відзначають відсутність статистичних даних про те, як сексуальні вади або сексуальна поведінка пов’язані зі здатністю політика адекватно й ефективно реалізовуватися у своїй професійній діяльності – у політиці. В історії ж існує немало свідчень про те, що багато диктаторів відрізнялися патологією сексуальної сфери і нерідко страждали від різних збочень;

сімейне Я є не менш важливим елементом особистості політика. З психоаналізу З. Фройда добре відомо, який величезний вплив мають відносини в батьківській сім’ї на поведінку дорослої людини. І політики потерпають від цього не менше, ніж “пересічні громадяни”. Деякі політики долають ранні травми і конфлікти в сім’ї або у сфері дитячо-батьківських відносин, інші – ні, і, стаючи політиками, вони переносять фрустрації зі свого дитинства на своє оточення в країні і у світі;

соціальне Я – уявлення політика про свою здатність до спільної діяльності з іншими (політичними партнерами, членами своєї команди тощо), адже для людей, що перебувають на вищій або хоч найменш відповідальній державній посаді, це надзвичайно важливо. Політик повинен навчитися, як вести переговори і як стимулювати своїх колег до виявлення їхніх кращих рис. Він повинен бути здатним використовувати навички міжособистісних відносин для ефективної роботи з різними, інколи ворожими, групами людей, з іншими політичними лідерами;

психологічне Я – характеризує уявлення політика про свій внутрішній світ, фантазії, мрії, бажання, ілюзії, страхи і конфлікти. З. Фройд, наприклад, вважав, що психопатологія – доля буденного життя. Як і у звичайних людей, у політиків немає природженого імунітету від невротичних конфліктів, психологічних проблем, а іноді й серйозніших форм психопатології – таких як, наприклад, психоз;

долаюче конфлікти Я – уявлення політика про свою здатність вміло й швидко долати конфлікти і знаходити нові рішення старих проблем. Політик мусить володіти достатніми знаннями й інтелектом, щоб сприйняти проблему. Він повинен бути в міру самовпевненим при ухваленні політичних рішень, щоб зуміти передати цю впевненість іншим. Другий аспект “долаючого конфлікти Я” – усвідомлення політиком своєї здатності долати стреси, пов’язані з його діяльністю на посаді, наприклад, глави держави, спікера тощо. Стрес може призводити до важких симптомів, які найсерйознішим чином обмежують інтелектуальні й поведінкові можливості політика. Стресовий стан може збільшувати “жорсткість пізнавальних і розумових процесів в історично складні моменти, приводити до зниження гнучкості й самоволодіння, особливо тоді, коли вони необхідні”.

26.07.2016 - Чем отличается семинар от тренинга?

30.11.2015 - Сила слова

26.08.2015 - Мотивация предпринимательства

09.07.2015 - В чём счастье? Счастье - это жить!

16.06.2015 - Тренінг-семінар для військовослужбовців у Запоріжжі

22.05.2015 - День вишиванки у центрі зайнятості