День вишиванки у центрі зайнятості

21.05.2015р. українці відзначають  День вишиванки - символу, який єднає українців, не залежно від мови, якою вони спілкуються, і місця, де проживають. Це свято з'явилося всього 8 років тому.

Українська акція «День української вишиванки» був заснований студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Черновецького національного університету  Лесею Воронюк у 2007 році. Вона запропонувала одногрупникам визначити день та вдягти всім разом вишиванки.Основною рушійною силою стала молодь, яка почала цікавитися традиціями свого народу і вбиратися в вишиті стародавніми візерунками сорочки.

День вишиванки – всеукраїнське свято. Воно покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

Дата проведення – щороку в третій четвер травня. Свято не прив'язане до жодного державного чи релігійного. В цей день кожен українець може вдягти вишиванку і вийти в ній на роботу, в університет, школу чи дитячий садочок.

Співробітники Центрів зайнятості Запорізької області приєдналися до свята та підтримали ідею відродження українських традицій.

В цей денья проводила тренінг-семінар у Михайлівському ЦЗ Запорізької області і мене дуже здивувало, що співробітники були вдягнені у вишиванки, аудиторія для проведення тренінг-семінару прикрашена вишиванкою, скрізь відчувався святковий настрій. Тому вступне слово на початку тренгу було про вишиванку та історію цього свята. На запитання до учасників чи знають вони, що сьогодні за свято, чи хотіли б вони дізнатися про історію його створення, відповідали, що свято маловідоме, тому інформацію про його історію цікаво отримати.

Історичні факти:

1. Вишиванка – це святковий одяг. Кожного дня українці носили «буденки», вишиванки вдягали на свята.

2. Вишиванка має сакральну мету, як оберіг, захист відкритих частин тіла.

3. Кожна місцевість в Україні може похвалитися особливостями вишиванок за кольором, фасоном, візерунком.

4. Історично вишиванки робили жінки, молилися, постилися та мили руки перед роботою.

5. Вишивка однієї сорочки може тягтися від двох тижнів до трьох років.

6. Вишивання «білим по білому» було розповсюджено серед європейських багатіїв та української шляхти.

7. Вишивка хрестиком, яку називають “брокарівською”, прийшла до нас з Європи в другій половині XIX століття.

8. На сьогодні відомо більше 200 стародавніх швів та 20 технік вишивання.

9. Маки не були популярними як елемент візерунку, вони є символом суму та смерті, використовуються з ХХ ст.Троянди на сорочках з’явилися приблизно в той же час, коли вишивка збереглася лише як традиція і стала скоріше декоративною, ніж сакральної – до цього вона суворо табуювалася і ніхто не шив “чужі візерунки”.

10. Орнаментом української вишиванки з недавніх пір прикрашають не тільки сорочки, а й авто, предмети побуту та ін.

Хочу додати інформацію про вишиванку від фахівців з Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” у м. Київ.

«У багатьох місцевостях на весілля хлопці раніше надягали дві сорочки. Звідси “своя сорочка ближче до тіла” – адже під тією, що вишила кохана, була ще одна, вишита мамою, родова. Деякі регіони використовували весільний одяг тричі – на весілля, через тиждень після весілля до церкви і на смертному одрі, щоб і на тому світі ці душі могли пізнати один одного.

Перша сорочка шилася дитині на три роки – з крижми (полотно, що складається з безлічі хрестиків).

Саме полотно вже було оберегом. На ньому матір наносила прості символи – восьмикутні зірки, що символізують Бога, Сонце, зорю, вісім сторін світу, вісім архангелів і… предків у четвертому коліні – чотирьох прадідів і чотирьох прабабок (по променю зірки на кожного предка).

Далі – дівочий і юнацький одяг, більш наповнений елементами, складніший. Дівчата нашивали ромби (жіноче начало), поділені косим хрестом (символ Місяця) на чотири частини – виходив символ родючості, який зображений ще на трипільських ритуальних фігурках. А ще – квіти. Чоловікам шили в основному геометричні орнаменти – прямі хрести, солярні знаки, зірки та ін. Заміжні жінки не носили на сорочках квіти – це тільки для дівчат, а нашивали собі плоди, ягоди – калини, горобини і так далі, які означали дітей. А ось листя дуба були універсальним символом для обох статей і символізували міцність духу.

Чим старшою ставала людина, тим скромнішою була вишивка, все менше червоного (в піст червоний теж не вітався) – все більше синього, чорного і білого. А деякі жінки і зовсім надягали білі сорочки з чорним орнаментом, символічно зображуючи буття й небуття, життя і смерть.

Основних кольорів народної вишивки п’ять: білий, червоний, чорний, синій і жовтий. Білий – символ Світу, чистоти, символ Творця, колір сили. Червоне – то любов, кров, енергія, вогонь. Синій – вода, а жовтий – Сонце».

Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

26.07.2016 - Чем отличается семинар от тренинга?

30.11.2015 - Сила слова

26.08.2015 - Мотивация предпринимательства

09.07.2015 - В чём счастье? Счастье - это жить!

16.06.2015 - Тренінг-семінар для військовослужбовців у Запоріжжі