Держава гарантує працевлаштування інваліду!?

З набуттям чинності нового Закону ""Про зайнятість населення" питання працевлаштування інвалідів набуло особливої уваги з боку держави, адже відповідно до п. 6) статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"належать до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Спробуємо проаналізувати наскільки переконливо виконується ця норма Закону на практиці, адже проводячи тренінги в центрах зайнятості доводиться спілкуватися з сотнями роботодавців, які з вирішенням цієї проблеми зустрічаються в своїй щоденній роботі. Отож, факти.

Фонд соціально захисту інвалідів у Львівській області звітує: "Чисельність фактично працюючих інвалідів у Львівській області порівняно з минулим роком збільшилась на 2472 осіб і станом на сьогодні становить 23 568. Понад норматив в області працевлаштовані 5849 людей з обмеженими фізичними можливостями." (http://lvivexpres.com/news/2013/08/06/50022-rik-robotu-lvivshchyni-znayshly-25-tysyachi-invalidiv), такою є статистика працевлаштування цієї категорії громадян на фоні кардинального спаду промислового виробництва (http://galinfo.com.ua/news/138257.html), адже, міркуючи логічно, саме в цій галузі економіки  і мали б створюватися нові робочі місця.

То що ж відбувається насправді?

Ще на початку 2006 р. всіх працедавців зобов’язали самостійно працевлаштовувати інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Норматив працевлаштування інвалідів для всіх роботодавців – 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на рік, а якщо на підприємстві працюють 8–25 осіб, для інваліда потрібно передбачити одне робоче місце. Фактично підприємству, середньооблікова чисельність штату якого не перевищує 37 осіб, достатньо працевлаштувати одного інваліда. При цьому Закон передбачає, що працевлаштувати інваліда потрібно тільки за основним місцем роботи, без суміщення інвалідом декількох робіт. Тільки в цьому разі норматив вважається виконаним.

Великі штрафнісанкції, передбаченнічиннимзаконодавствомУкраїни змушують роботодавців ухилятися від виконання вимог закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів"  та працевлаштовувати інвалідів на неповний робочий день (0,25 ставки, ніби за згодою інваліда, хоча це й гарантовано ст. 172 КЗпПУ), таким чином формально виконуючи вимоги щодо забезпечення нормативу робочих місць для інвалідів.

Великий подив у фізичних осіб підприємців  викликає питання сплати єдиного соціального внеску за працюючих інвалідів, адже для підприємств, установ, організацій його розмір становить 8,41%, а для фізичних осіб підприємців (вони теж є роботодавцями) сплата ЄСВ починається з розміру 36,76%, невже це мотивує ФОП брати на роботу інвалідів?

Звертають увагу роботодавці й на відсутність співпраці між ними та уповноваженими державними органами з питань захисту прав інвалідів. Для великого роботодавця в якого працює понад 1000 працівників виконати вимоги Закону і забезпечити роботою осіб з числа інвалідів (які ще й мають відповідати певній кваліфікації) не завжди вдається,  тому й звертаються до державних органів про надання інформації щодо потенційних працівників з числа інвалідів, проте отримують відмову з посиланням на Закон "Про інформацію".

Новий Закон "Про зайнятість населення" передбачає компенсацію роботодавцю  тільки ЄСВ при працевлаштуванні інвалідів на дотаційні робочі місця, що теж не створює мотивації для роботодавців приймати осіб з обмеженими можливостями на роботу.

Тому, очевидно, статистика працевлаштування інвалідів забезпечується тільки штрафами таіншими способами,часто в обхід Закону.