Маєш борги? Можуть не пустити за кордон!

9 березня 2011 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)».

Відповідно до цього,Закон «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, внесено зміни до  Цивільно-процесуального кодексу (зокрема ст.377-1) та Закону «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», котрі чітко врегульовують порядок тимчасового обмеження виїзду громадянина за межі України у разі наявних невиконаних боргових зобов’язань та невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»  у  разі  ухилення  боржника  від  виконання  зобов'язань, покладених на нього,  державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника  боржника  -  юридичної  особи  за  межі  України  -  до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної  особи або  керівника  боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні  судових  рішень  та  рішень  інших  органів (посадових  осіб)  вирішується  судом  за місцезнаходженням органу державної виконавчої  служби  за  поданням  державного  виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання,  без  виклику  чи  повідомлення  сторін   та   інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка не пізніше наступного дня після надходження зазначеної ухвали суду приймає її до виконання, про що повідомляє листом відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 6 Закону України  «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

• діють   неврегульовані   аліментні,   договірні   чи  інші невиконані  зобов'язання   -   до   виконання   зобов'язань,   або розв'язання  спору  за  погодженням  сторін у передбачених законом випадках,  або забезпечення  зобов'язань заставою,  якщо  інше  не передбачено міжнародним договором України (пункт 2)
• він ухиляється від виконання  зобов'язань,  покладених  на нього  судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), -  до  виконання зобов'язань (пункт 5)
• щодо нього  подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8)

Відповідно до цього, паспорт особи може бути тимчасово затримано чи вилучено. Тимчасове  затримання  або  вилучення  паспорта  у  таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної   прикордонної  служби  України,  військовими комісаріатами  та консульською службою України. 

У разі виконання боржником відповідних зобов’язань, у тому числі аліментних, та у зв’язку із закінченням виконавчого провадження на підставі частини першої пункту 8 статті 37 (у зв’язку із повним фактичним виконанням) Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов’язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Однак, слід підкреслити, що при розгляді судами подань держаних виконавців щодо тимчасового обмеження боржника - у праві виїзду за межі України особлива увага приділяється наявності факту ухилення від виконання зобов’язань. Як свідчить судова практика судами не завжди виноситься ухвала про задоволення подання, оскільки судом в ході його розгляду  може бути не встановлено доказів, які б давали підстави вважати, що боржник має намір ухилятись від виконання судового наказу шляхом залишення території України.

Також висвітлюючи дану тему не можу залишити без уваги  Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Так, частинами 2-3 статті 12 пакту встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у пакті. Частинами 2-3 статті 2 Протоколу N 4 до Конвенції встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього праване можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що законного механізму для реалізації обмеження права на виїзд громадянам України з території своєї держави досі немає, тому у разі обмеження Вашого права на виїзд за кордон, раджу оскаржувати відповідні рішення у судовому порядку. Проте перед тим, як вибудовувати лінію захисту, треба пам’ятати, заборона виїзду введена для того, щоб не дати можливості боржнику уникнути сплати боргу. Але ж ніяк не для того, щоб просто обмежити його права! Саме цю думку і слід висловлювати суду: боржник не має наміру переховуватись, а можливість жити повноцінним життям полегшить йому можливість заробітку для сплати боргу.

Бажаю успіху! Сплачуйте борги вчасно, або не позичайте…