Міфи про адаптацію учасників та постраждалих внаслідок військових дій

Іноді в житті людини трапляються ситуації, які геть вибивають землю з-під ніг, людина шукає вихід, але не завжди має той потенціал, що сприяє самотужки вирішити проблему.

Війна формує певний тип особистості, певний тип психології бійця. На цей факт звертали увагу не тільки фахівці (військові, медики, психологи та ін.), а й письменники, які гостро, образно, емоційно сприймали дійсність, а деякі мали безпосередній бойовий досвід (Лев Толстой, Еріх Марія Ремарк, Ернст Хемінгуей, Антуан де Сент-Екзюпері та ін). "Іноді людині здається, що війна не залишає на ній незабутніх слідів, але якщо вона дійсно людина, то це їй тільки здається". К. Симонов

Після закінчення війни характерні риси цієї психології продовжують своє існування, адже її носії, повернувшись до мирного життя, часто привносять до нього стереотипи мислення й поведінку воєнного часу. Деякі починають "пристосовуватися", намагаючись не виділятися з загальної маси, але не всім це вдається, і вони залишаються "бійцями" на все життя. Душевні надломи, зриви, жорстокість, непримиренність, підвищена конфліктність, з одного боку, і втома, апатія, - з іншого, як природні реакції організму на наслідки тривалого фізичного і нервового напруження,  стають характерними ознаками поведінки людини. Дослідники підкреслюють, що «пов'язані зі стресом під час бойових дій психічні розлади є одним з головних бар'єрів на шляху адаптації людини до мирного життя».

Тому дуже гостро постає питання пошуку методів допомоги учасникам військових дій повернутися до мирного життя, якомога успішніше адаптуватися у суспільстві. І в цьому процесі адаптації до мирного життя важливе значення має підтримка близьких, рідних людей, суспільства. Але не завжди люди, які хочуть допомогти, знають як це зробити. Тому виникають непорозуміння, розчарування, конфлікти і, як наслідок, біль, страждання, відчуття безсилля в спробі допомогти рідній людині. Справа в тому, що ті, хто не має досвіду участі у військових діях, хто не пережив всі ті жахіття та втрати, не може зрозуміти, що відчуває людина, яка має такий досвід. Успішній адаптації до мирного життя заважають й міфи, що існують у суспільстві. Ось деякі з них:

Міф №1

Потрібно відволікти увагу людини, від травмуючої події, яка є причиною стресу, та у такий спосіб допомогти стати їй «нормальною», пристосувати свою поведінку до загально визнаних норм.

Відволікти від травмуючих подій не можливо, вони знов і знов нагадують про себе і навіть так реально, що людина думає, що все те з нею й досі відбувається. Замовчування сприяють загостренню тих спогадів та більш болісно відгукуються в людині.

Міф №2

Людина зможе адаптуватися, якщо буде змушувати себе думати та діяти «як всі», якщо зможе не думати про травмуючи події.

Недолік цього задуму полягає в тому, що "соціальна адаптація" навряд чи допоможе людині, яка тривалий час перебувала в екстремальних умовах, повернути душевний спокій і радість життя. Такий підхід може навіяти учаснику військових дій, що для одужання він повинен змінювати свою поведінку, щоб стати як усі, «нормальним», а значить, перестати діяти, думати і відчувати по-своєму, «не як усі».

Учасники бойових дій, не зумівши змусити себе діяти, думати і відчувати так, як "прийнято" у нашому суспільстві, прийдуть у відчай і втратять віру в одужання. Насправді ж на шляху до істинного, а не ілюзорного зцілення, не настільки важливо вести себе «як усі», зате дуже важливо бути гранично чесним із самим собою, оцінюючи те, що відбувається в житті в даний момент.

Люди, що повертаються з війни, мають певні особливості, які суттєво відрізняють їх від всіх інших - це зовсім інша система моральних цінностей, інший рівень духовного розвитку, при якому загострюються інтуїтивні відчуття нещирості відносин, фальші, корисливих прагнень, як би вони не маскувалися.

Міф №3

Алкоголь послаблює душевну рану, дає змогу  розслабитись та зняти нервове напруження.

Коли людина звикає пригнічувати в собі негативні відчуття (гнів, ненависть, ревнощі, підозру), вона одночасно втрачає здатність відчувати і позитивні емоції (любов, довіру тощо). Тоді як тільки позитивні почуття – до себе, до оточуючих, до життя взагалі – дають людині бажання і сили змінювати щось в собі та в обставинах свого життя.

Міф №4

Для успішної адаптація в мирний час не потрібно жити минулим, потрібно жити «тут і зараз».

Для людини минулі військові дії продовжуються. Пов’язані з війною переживання та спогади для них реальні тут і зараз. А відповідно, для того, щоб виконати рекомендацію «бути тут і зараз», їм потрібно згадати те, що було раніше.

Міф №5

Війна - це постійні важкі травмуючі події.

Війна - це уроки мужності, відваги, це перемога над страхом, відчуття дружньої підтримки, загартування волі. Поради забути війну пропонують забути і ці важливі уроки, які роблять людину сильнішою.

Якщо сьогодні на обставини життя великий вплив мають хвилюючі спогади, поведінка, спосіб думок і почуттів, що прийшли в спадок з минулого, дуже важливо чесно визнати їх існування, навіть якщо комусь це здасться "ненормальним".

Поступово дізнаючись, яким чином "травмуючі події" вплинули на життя, постраждалий одночасно прийде до розуміння того, що зцілення - процес глибоко особистісний і охоплює майже всі сфери життя, а значить не може зводитися до однієї лише «соціальної адаптації».

26.07.2016 - Чем отличается семинар от тренинга?

30.11.2015 - Сила слова

26.08.2015 - Мотивация предпринимательства

09.07.2015 - В чём счастье? Счастье - это жить!

16.06.2015 - Тренінг-семінар для військовослужбовців у Запоріжжі

22.05.2015 - День вишиванки у центрі зайнятості