Соціально-психологічні тренінги для безробітних. Роздуми про певні тенденції

Сталося так, що група людей різного віку та соціального статусу на даний момент часу утворила команду тренерів, головна задача яких – проводити тренінги (лекції, семінари) різної тематики та спрямування у містах та містечках Житомирщини. І оскільки – для кого рік, для кого – два, а для когось декілька останніх місяців проминули під знаком активної вербальної взаємодії з досить великою аудиторією безробітних, неможливо було не виконати ще одну ціль.

Певно кожен для себе зробив висновок – безробітні, а безробітні «глибинки» особливо, мають свою специфіку. Вірніше було б сказати: не дивлячись на дійсно скрутну соціально-економічну ситуацію України, розвал більшості виробництв, «урбанізацію ринку праці», жахливий податковий тиск держави та інші «зовнішні» причини безробіття – до 80% аудиторії безробітних мають певні особистісні чи психологічні особливості, які, цілком можливо, якщо і не стали прямою причиною втрати роботи, то причиною невдач у пошуку роботи являються стовідсотково.

Такий висновок був зроблений після того, як було помічено – ступінь песимістичних прогнозів учасників тренінгу щодо майбутнього влаштування на роботу, не залежить від розвитку інфраструктури міста, віддаленості від обласного центру і, навіть, від кількості реальних вакансій. Так в дуже віддалених куточках області знаходяться і ті, що активно беруть участь в тренінгу, і ті, що висувають прогресивні та цікаві ідеї щодо організації власного бізнесу. Натомість, в розвинених порівняно великих містах можуть постійно попадатися групи людей, що постійно повторюють: «Тут неможливо ні працювати, ні розпочинати власний бізнес».

З цього випливають труднощі у роботі тренера, особливо молодого та недосвідченого. У багатьох випадках він стикається з абсолютною пасивністю, відсутністю хоча б будь-якої мотивації не тільки до роботи над помилками підчас тренінгу, а й до працевлаштування взагалі. Все це, в окремих випадках, прикрашається негативізмом та відверто провокаційною поведінкою. Учасники приходять не добровільно, тому більшість з них не налаштовані на той ритм, що пропонує тренер.

Це породжує необхідність проведення мотиваційних вправ або розмов у першій половині тренінгу. Одним з не найкращих варіантів розвитку подій є гра «Пожаліймося, як все погано» на початку тренінгу, аби все-таки налаштувати безробітних на конструктивний лад. У найгіршому випадку, побоюючись зриву заняття, доводиться всі 2 години грати в цю гру. Причина – зараз в цю гру тотально грають всі. На тренінгах програваються в активній формі і інші сценарії – «злидар», «не бийте мене». Назви ігор говорять самі за себе. І 2 години відверто мало, для того, щоб ці ігри зламати. Та саме знищення цих деструктивних сценаріїв є обов’язковою і головною умовою позитивних змін у житті тих, хто відвідує наші тренінги.

Все це поки лише несистематизовані «роздуми на тему». Але всі вони приводять до необхідності змін і у роботі тренерів. Можливо, потрібно замислюватися про більш систематичний підхід до роботи з групами і формування постійних груп у кожному місті.

24.02.2013 - Прогрессивный рекрутинг Или как эффективно подобрать персонал с первого взгляда

07.08.2012 - Внешность НЕ обманчива

11.07.2012 - Инструменты Пальмистрии для бизнеса и жизни