В сусідів є чому повчитись

Минулого року мав змогу більше чотирьох місяців жити в сусідній країні і на власні очі переконатись, що українська телеіндустрія та об’єктивне відображення дійсності – це два різні феномени, які рідко перетинаються на екранах наших телевізорів. Йдеться про Республіку Білорусь (РБ), країну про яку пересічний українець із новин може почути загалом негатив та отримати враження як про країну із жорстоким авторитарним керівником держави і знедоленим народом, що як в пісні гурту «Наутілус» сковані одним ланцюгом.

Все це може виглядати й так, якщо перетнути кордон і дивитись на все через призму нав’язаних стереотипів та чорних, майже непрозорих окулярів для захисту очей від зварювальних робіт по металу. Реальність в РБ все ж таки зовсім інша і в більшості випадків, на мій суб’єктивний погляд, краще ніж в Україні. Дороги, міський транспорт, лікарні, громадські місця відпочинку і загалом більшість всього, що потребує сучасна людина в життєзабезпеченні, там на кращому та якіснішому рівні, ніж в рідній країні. Спитаєте – чому?

На перший погляд відповідь проста – населення та державні функціонери залишили краще від здобутків країни, яка будувала «світле комуністичне майбутнє» і запозичила все корисне (на погляд пана Лукашенка) надбання «ворогів пролетаріату», а саме «капіталістично-буржуазного» заходу. До прикладу, я часто чую про «негуманне» та «некоректне» ставлення роботодавців по відношенню до найманців в рідному Ужгороді і державні структури частенько зовсім не на боці простих робітників, а Республіка Білорусь має змогу запропонувати своєму громадянину досить непоганий перелік вакансій по місцю проживання із реальним виконанням від роботодавця всіх обіцяних в трудовому договорі умов, а якщо ні - то штраф, і далеко не маленький, а в складних випадках і позбавлення ліцензії на підприємницьку діяльність. А що найголовніше - трудовий договір обов’язковий не тільки на словах, але і як реальний і діючий механізм врегулювання відносин між працівником і підприємством. Звісно, всюди бувають прикрі випадки, та там зі слів людей це рідке явище на відміну від (у кожного свої асоціації хай виникають, в залежності від Вашого місця проживання шановний читач)…

Не хочу ще багато лити водички порівнюючи РБ та Україну, а просто наведу приклад оголошень з сайту пошуку роботи:

«Минскому складу алкогольной продукции г. Минск, пр. Партизанский, требуется грузчик не студент

Обязанности: разгрузка и загрузка алкогольной продукции.

Условия: с 9-00 до 16-30 суб., воск. - выходной, полный соц.пакет.

Тип занятости: полная занятость, полный день.»

«Требуется Бармен-официант

Обязанности: Обслуживание клиентов за барной стойкой, поддержание порядка в зале обслуживания кафе.

Условия: график работы: ПНД-ВСКР, С 11.00 до 23.00 (посменно). Достойная заработная плата (оклад + %), социальный пакет, комфортные условия труда.

Тип занятости: полная занятость, полный день.»

«Вакансия Продавец- кассир»

в связи с расширением и открытием новых магазинов (павильонов) в разных р-нах проходит набор продавцов-кассиров с опытом работы, без в/п. Предлагается подбор места работы рядом с домом.. Работа по графику с 2-мя выходными в неделю. Стабильная з/плата + %, соц.пакет.. Зарплата от 3 000 000 руб.

Переглядаючи ці вакансії і інші на білоруських сайтах із вільними робочими місцями, Ви можете помітити головну відмінність від аналогічних до прикладу в Закарпатській області, у більшостіоголошеннях є пункт «соц.пакет» - скажете у нас таке також є, Ви будете праві та не повністю, на папері у нас він то є в трудовому кодексі, а от в реальному функціонуванні – ні!

До прикладу, я був змушений, через легку травму стопи, відвідати лікарню і загалом у відділеннях таких як травматологія, хірургія і т.д. висять поруч із дверима кабінетів до лікарів такі-собі прейскуранти платних і перелік безкоштовних послуг. Так от, «соц.пакет» якраз і покриває всі платні послуги, а також безкоштовний відпочинок на профспілкових турбазах і таке інше. І за словами пересічних громадян це не «плітки» та утопії, а реалії, які хоч із труднощами, та все ж таки функціонують в Республіці Білорусь.

Висновок напрошується в мене такий: нашому суспільстві варто не «щось» робити в напрямку до демократизації та підвищення «законослухняності», а негайно і чітко змінювати, починаючи із себе та оточуючих. В іншому випадку… (краще не думати, що буде в іншому випадку, а змінюватись на краще вже зараз). Звісно це маленька доля того, що мені б хотілось би розповісти та порівнятита вважаю, що краще один раз поїхати і переконатись на власному досвіді.

14.05.2014 - Шукати роботу в гірських районах на Закарпатті – те саме, що зводити будинок без будь-якого плану