Безробіття – це не про неї

Нам доводиться чути на тренінгах багато людських історій. Ми зустрічаємося з безвихіддю в людських очах, з молоддю, котра отримала вищу освіту і не знає, що з нею робити. Чуємо звинувачення на адресу всіх та всього. Та іноді випадково зустрічаєшся з людьми, спогади про яких стають світлим промінчиком у душі і які є просто взірцем і позитивного мислення, і особистісної ефективності, і вміння бути вдячними життю і людям. Випадкова розмова у маршрутці стає чудовим прикладом із життя для наступних тренінгів.

… Маршрутка «РІВНЕ – НЕТІШИН». Їду додому з далеких Поліських країв. Поруч зі мною сідає молода дівчина модельної зовнішності. По розміру валіз помітно, що їде здалека. Як результат довгої подорожі – розряджений телефон. Виймаю сім-карту із свого телефону і даю юній мандрівниці, адже вона має пояснити мамі, де і коли її зустрічати. Розговорились. Юній красуні 23 роки (ровесниця моєї доньки). Їде у відпустку з роботи, з Москви. Мене, звичайно, зацікавило, чим може займатись юна панянка у Москві (дається взнаки тематика тренінгу «Робота за кордоном: міфи і реальність»). Відповідь мене вразила. Красуня працює у приватному пансіонаті нянею по догляду за бабусями з психічними розладами. Розпитую про таку «чудову» роботу. Алінка (так звати дівчину) розповідає про своїх підопічних бабусь з любов’ю і добрим гумором: «Вони іноді таке можуть витнути…». Працює у режимі: сімдесят днів роботи – два тижні відпустки. Їде додому, у Шепетівку, де на неї чекають мама та бабуся. Алінка – годувальниця для своєї родини, тому що мама-пенсіонерка доглядає немічну бабусю. Є в неї брат-близнюк. Батька вони толком і не знають – він відомий у Москві дизайнер і особливого інтересу поява дітей-близнюків у 1990 році в нього не викликала. Реакція на батька теж мене приємно вразила: «Дякую йому за життя. Що я можу ще від нього хотіти?». Повірте, як психолог-практик я чула від клієнтів претензії до батьків, допомагала вирішувати конфлікти між дітьми і батьками, а тут… Які конфлікти?

Працювала Алінка і на базарі – продавала одяг, теж успішно. За освітою вона штукатур, з червоним дипломом закінчила заклад профтехосвіти. Почала заробляти гроші відразу після навчання, тому що бачила, що мамі важко. Маю протилежний приклад із життя: 16-річна дівчина докоряла матір у тому, що вона не їде до Італії по «великі гроші».

Як було не задати моїй співрозмовниці наше «коронне»: «Щоб ти робила в житті, якби не потрібно було працювати заради грошей?». Вона подумала і відповіла, що була б мистецтвознавцем, і що у майбутньому реалізує свою мрію.

Ось і Нетішин. Мені пора прощатись. Щиро бажаю дівчині здійснення всіх мрій та великого кохання. На душі світло і радісно, втоми як і не було. Завжди приємно поспілкуватись з особистістю, яка ніколи не стане на облік у Центр зайнятості. Котра, як кажуть у народі, вміє дати собі раду.

02.12.2013 - Все - за «формулою успіху»

18.11.2013 - «Як знайти і не загубити талант» – тренінг з власного життя

18.11.2013 - Підприємець сьогодення

30.09.2013 - А світ таки безпечний

22.03.2013 - Його величність – соціальний працівник