12 березня 2013 року вперше на Рівненщині у смт. Рокитне був проведений семінар для соціальних працівників, в рамках якого відбувся психологічний тренінг на тему: «Соціальний працівник – людина впливу».
Рокитнівський район – один із найбільших на Рівненщині, і з кожного села цього району на семінар прибули соціальні працівники. Ця посада з’явилась не так давно, і тому був помітний на обличчях людей жвавий інтерес до заходу, учасникам було цікаво зустрітись всім разом. Адже не так просто кожного дня іти не туди, де все добре, правильно, сито і гарно, а туди, де занедбані діти, напівголодне існування, п’яні, а то і психічно хворі батьки. І соціальний працівник, можливо, є тією єдиною людиною у селі, котра не просто з чисто людських міркувань хоче допомогти цим людям, а котра зобов’язана це робити.
Семінар розпочався з виступу замісника директора обласного центру зайнятості Наворок Т.Є., котра зорієнтувала учасників семінару на тісну співпрацю з центром зайнятості. Учасникам був продемонстрований фільм про Рівненський обласний центр професійного навчання. Було дуже переконливо показано, який інструмент є в руках соціального працівника: через центр зайнятості надавати можливість людям із так званих неблагополучних родин отримати професію, котра допоможе знайти себе на ринку праці.
Також учасникам семінару було корисно послухати інформацію від юриста, адже соціальний працівник – це, можливо, єдина людина, яка може надати інформацію з правових питань своїм підопічним.
І ось, нарешті, наш тренінг – семінар. Учасники заходу ще ніколи не були присутні на психологічному тренінгу, і тому спочатку у їх очах відображалось: ну-ну і що ти тут нам розкажеш? Для мене як для тренера було надзвичайно важливим допомогти учасникам тренінгу «витягти на поверхню» перелік тих запитань, котрі можна вирішити за допомогою психолога. Дехто не зразу наважився писати на стікерах свої чекання від тренінгу. Троє учасників заявили, що вони з однієї сільради і у них все добре – ніяких проблем. Тобто спочатку вони думали, що озвучити свої проблеми – це «виносити сміття з хати». Та потім усім стало зрозуміло, що тренінг – це не атестація, а шанс отримати відповіді на свої запитання. І ось яка картина у нас намалювалася. Проблеми виявилися такого плану:
- невпевненість у собі;
- невпевненість в собі у спілкуванні з «важкими» людьми;
- розгубленість в складних ситуаціях;
- страх роботи з «важкими» людьми;
- як знайти спільну мову з важким підлітком та донести до нього потрібну інформацію;
- батьки, які зловживають алкоголем;
- агресивність, небажання іти на контакт із соціальним працівником;
- відносини з психічно хворими людьми;
- як не переносити чужі проблеми у свою сім’ю.
Після виявлення кола питань для обговорення робота пішла активно, емоційно та дискусійно. На першому місці виявилось питання що до впевненості в собі. Варто відзначити що ця проблема актуальна для багатьох учасників тренінгу. Якщо взяти до уваги специфіку роботи соціального працівника, то без впевненості в собі важко досягти професійного успіху. І тому надзвичайно важливим було завдання: підняти значущість даної професії у очах її представників. І, дійсно, якщо подивитись на дане запитання глобально, то іноді у далекому селі на безмежних просторах Полісся соціальний працівник є саме тим фахівцем, який може вплинути на долю людини. Тому представник даної професії – Воїн Світла, і він повинен поважати і цінувати себе. Усвідомлення своєї роботи як місії вже надає впевненості у собі. Важливо, що у анкетах відслідковується думка: «я стала більше поважати свою професію».
Отже, робота на тренінгу була спрямована навколо чотирьох основних запитань:
- впевненість;
- страх;
- робота з важкими;
- вміння розмежовувати роботу і життя своєї родини.
Варто відзначити, що учасники тренінгу були активними та позитивно налаштованими.
Відчувалось, що вони дійсно вболівають за свою справу. У ході нашої зустрічі соціальні працівники зрозуміли, що головне завдання для них – це постійна робота над своїм особистісним ростом, відслідковування проблем та володіння конкретними методами їх вирішення. З точки зору учасників тренінгу такі зустрічі повинні проводитись кожного місяця. Вони усвідомили важливість психологічних знань у їх непростій роботі.
Відчуваєш величезне моральне задоволення, коли працюєш з людьми, які прийшли не «відбути» на тренінгу, а дійсно є активними учасниками і свого життя, і життя так званих неблагополучних родин. Впевнена, що наша співпраця з соціальними працівниками буде мати продовження, адже перший досвід дає всі підстави так думати.
02.12.2013 - Все - за «формулою успіху»
18.11.2013 - «Як знайти і не загубити талант» – тренінг з власного життя
18.11.2013 - Підприємець сьогодення
30.09.2013 - Безробіття – це не про неї
30.09.2013 - А світ таки безпечний
Додати новий коментар